Alice's Adventures in Wonderland

   The Mock Turtle sighed deeply, and drew the back of one flapper across his eyes. He looked at Alice, and tried to speak, but for a minute or two sobs choked his voice. 'Same as if he had a bone in his throat,' said the Gryphon: and it set to work shaking him and punching him in the back. At last the Mock Turtle recovered his voice, and, with tears running down his cheeks, he went on again:—

   Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і витер ластом сльози. Він глянув на Алісу і вже заговорив би, але горло йому здушив плач.

    - Наче йому кістка в горлі стала! - сказав Грифон і заходився його трясти й гупати по спині.

    Врешті до Казна-Що-Не-Черепахи повернувся голос, і, обливаючися слізьми, він почав розповідь.

   'You may not have lived much under the sea—' ('I haven't,' said Alice)—'and perhaps you were never even introduced to a lobster—' (Alice began to say 'I once tasted—' but checked herself hastily, and said 'No, never') '—so you can have no idea what a delightful thing a Lobster Quadrille is!'

   - Ти, мабуть, нечасто бувала на дні моря?

    - Ніколи, - мовила Аліса.

    - То й ніколи не мала нагоди спізнати Омара.

    - Одного разу я скушт... - почала Аліса, але вчасно схаменулася і сказала: - Ні, ніколи!

    - Отже, ти й уявлення не маєш, що то за прегарна штука - омарова кадриль.

   'No, indeed,' said Alice. 'What sort of a dance is it?'

   - Не маю, - сказала Аліса. - А як вона виглядає?

   'Why,' said the Gryphon, 'you first form into a line along the sea-shore—'

   - Усе дуже просто, - сказав Грифон, - спершу ви шикуєтесь у лаву на березі...

   'Two lines!' cried the Mock Turtle. 'Seals, turtles, salmon, and so on; then, when you've cleared all the jelly-fish out of the way—'

   - У дві лави!.. - гукнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Моржі, черепахи, лососі і так далі. А тоді, прибравши з дороги медуз...

   'THAT generally takes some time,' interrupted the Gryphon.

   - ...що, звичайно, забирає трохи часу, - вставив Грифон,

   '—you advance twice—'

   ... ступаєте два кроки вперед...

   'Each with a lobster as a partner!' cried the Gryphon.

   - Кожен у парі з омаром! - крикнув Грифон.

   'Of course,' the Mock Turtle said: 'advance twice, set to partners—'

   - Авжеж, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха. - Ступаєте два кроки вперед, підходите до партнера...

   '—change lobsters, and retire in same order,' continued the Gryphon.

   - ...міняєтесь омарами - і назад, у тому ж порядку, - підхопив Грифон.

   'Then, you know,' the Mock Turtle went on, 'you throw the—'

   - А тоді!.. - продовжив Казна-Що-Не-Черепаха. - Тоді жбурляєте...

   'The lobsters!' shouted the Gryphon, with a bound into the air.

   - ...омарів!.. - крикнув Грифон, підскочивши.

   '—as far out to sea as you can—'

   - ...чимдалі в море...

   'Swim after them!' screamed the Gryphon.

   - ...пливете по них!.. - вереснув Грифон.

   'Turn a somersault in the sea!' cried the Mock Turtle, capering wildly about.

   - ...крутите в морі сальто-мортале!.. - крикнув Казна-Що-Не-Черепаха, перекрутившись на місці.

   'Change lobsters again!' yelled the Gryphon at the top of its voice.

   - ...знову міняєтесь омарами!.. - заверещав Грифон.

   'Back to land again, and that's all the first figure,' said the Mock Turtle, suddenly dropping his voice; and the two creatures, who had been jumping about like mad things all this time, sat down again very sadly and quietly, and looked at Alice.

   - ...повертаєтесь на берег, і... кінець першої фігури, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, зненацька спадаючи з голосу.

    І обоє приятелів, які щойно плигали, мов навіжені, посідали на скелі, принишклі та сумні, і дивилися на Алісу.

   'It must be a very pretty dance,' said Alice timidly.

   - Це, напевно, дуже гарний танок, - несміливо озвалася Аліса.

   'Would you like to see a little of it?' said the Mock Turtle.

   - Хочеш побачити кілька "па"? - запитав Казна-Що-Не-Черепаха.

   'Very much indeed,' said Alice.

   - О, з радістю! - відказала Аліса.

   'Come, let's try the first figure!' said the Mock Turtle to the Gryphon. 'We can do without lobsters, you know. Which shall sing?'

   - Вставай! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха Грифонові. - Покажемо їй першу фігуру. Можна обійтися й без омарів. Хто співатиме?

   'Oh, YOU sing,' said the Gryphon. 'I've forgotten the words.'

   - Ти, - сказав Грифон. - Я забув слова.

   So they began solemnly dancing round and round Alice, every now and then treading on her toes when they passed too close, and waving their forepaws to mark the time, while the Mock Turtle sang this, very slowly and sadly:—

   І вони поважно закружляли довкола Алісина задніх лапах, час до часу наступаючи їй на ноги і відбиваючи такт передніми ластами. Казна-Що-Не-Черепаха заспівав журливо і протяжно:

 '"Will you walk a little faster?"
    said a whiting to a snail.
  "There's a porpoise close behind us,
    and he's treading on my tail.

- Трошки швидше, пане равле!- це білуга так гука, -
 Бо дельфін іде за нами, дуже ззаду натиска.

 See how eagerly the lobsters
    and the turtles all advance!
  They are waiting on the shingle
    will you come and join the dance?

А омари й черепахи насувають звідусіль,
 Всі на березі гуляють, всі чекають на кадриль.

 Will you, won't you, will you,
    won't you, will you join the dance?
  Will you, won't you, will you,
    won't you, won't you join the dance?

Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
 Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

 "You can really have no notion
    how delightful it will be
  When they take us up and throw us,
    with the lobsters, out to sea!"
  But the snail replied "Too far, too far!"
    and gave a look askance—
  Said he thanked the whiting kindly,
    but he would not join the dance.

- Ох же й радощів нам буде, ох же й жару ми дамо!
 За омарами у море ми й самі полетимо!
 Равлик каже: - Я боюся мандрувать по волі хвиль:
 Дуже дякую, рибусю, не для мене ця кадриль!

 Would not, could not, would not,
    could not, would not join the dance.
  Would not, could not, would not,
    could not, could not join the dance.

Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!
 Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!

 '"What matters it how far we go?"
    his scaly friend replied.
  "There is another shore, you know,
    upon the other side.
  The further off from England
    the nearer is to France—
  Then turn not pale, beloved snail,
    but come and join the dance.

- Яка не буде хвиля, до берега приб'є.
 Ти ж знаєш: там, за нашим, ще інший берег є.
 Від Англії до Франції по морю двадцять миль...
 Не бійся, любий равлику, станцюємо кадриль!

 Will you, won't you, will you,
    won't you, will you join the dance?
  Will you, won't you, will you,
    won't you, won't you join the dance?"'

Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
 Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

   'Thank you, it's a very interesting dance to watch,' said Alice, feeling very glad that it was over at last: 'and I do so like that curious song about the whiting!'

   - Дякую, дуже цікавий танець, - промовила Аліса, щаслива, що він нарешті скінчився. - А яка втішна оця ваша пісня про білугу!

   'Oh, as to the whiting,' said the Mock Turtle, 'they—you've seen them, of course?'

   - До речі, про білугу! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха. - Тобі, звісно, випадало її бачити?

   'Yes,' said Alice, 'I've often seen them at dinn—' she checked herself hastily.

   - Ще б пак... найчастіше серед страв на... - сказала Аліса й затнулася.

   'I don't know where Dinn may be,' said the Mock Turtle, 'but if you've seen them so often, of course you know what they're like.'

   - Не знаю, серед яких ти її бачила трав, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, - але як це траплялося частенько, то ти знаєш, як вона виглядає.

   'I believe so,' Alice replied thoughtfully. 'They have their tails in their mouths—and they're all over crumbs.'

   - Начебто знаю, - задумливо мовила Аліса. - Хвіст - у роті і вся обліплена крихтами.

   'You're wrong about the crumbs,' said the Mock Turtle: 'crumbs would all wash off in the sea. But they HAVE their tails in their mouths; and the reason is—' here the Mock Turtle yawned and shut his eyes.—'Tell her about the reason and all that,' he said to the Gryphon.

   - Дурниці, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха, - у морі крихти змиваються. А щодо хвоста в роті, то це ось із якої причини...

    Тут він позіхнув і заплющив очі.

    - Поясни-но їй причину і решту все, - мовив він до Грифона.

   'The reason is,' said the Gryphon, 'that they WOULD go with the lobsters to the dance. So they got thrown out to sea. So they had to fall a long way. So they got their tails fast in their mouths. So they couldn't get them out again. That's all.'

   - А причина ось яка, - стрепенувся Грифон. - Білуга любить омарову кадриль. От її й кидають у море. І летить вона ген-ген!.. Дуже далеко їй летіти. От вона й хапається зубами за хвіст. А тоді, тоді... не може його вийняти. Ось і все, зрештою.

   'Thank you,' said Alice, 'it's very interesting. I never knew so much about a whiting before.'

   - Дякую, - сказала Аліса. - Дуже цікаво. Як мало я знала досі про білугу!

   'I can tell you more than that, if you like,' said the Gryphon. 'Do you know why it's called a whiting?'

   - Можу розказати ще більше! - розохотився Грифон. - Ти знаєш, наприклад, чому вона зветься білугою?

   'I never thought about it,' said Alice. 'Why?'

   - Ніколи про це не думала, - сказала Аліса. - Чому?

   'IT DOES THE BOOTS AND SHOES.' the Gryphon replied very solemnly.

   - Нею білугують чоботи й черевики, - значливо повідомив Грифон.

   Alice was thoroughly puzzled. 'Does the boots and shoes!' she repeated in a wondering tone.

   - Білугують чоботи й черевики? - вражено перепитала Аліса. - Та вона ж із породи китових...

   'Why, what are YOUR shoes done with?' said the Gryphon. 'I mean, what makes them so shiny?'

   - 3 котових, авжеж... А чим, до речі, ти чистиш свої черевики? - запитав Грифон.

   Alice looked down at them, and considered a little before she gave her answer. 'They're done with blacking, I believe.'

   - Чорною ваксою, - трохи подумавши, мовила Аліса.

   'Boots and shoes under the sea,' the Gryphon went on in a deep voice, 'are done with a whiting. Now you know.'

   - А на дні моря, - врочисто оголосив Грифон, - черевики не чорнують, а білугують. Отак-то.

   'And what are they made of?' Alice asked in a tone of great curiosity.

   - А до відбілугованих черевиків що ви найдужче любите вдягати - які, скажімо, краватки, фраки? - запитала Аліса.

   'Soles and eels, of course,' the Gryphon replied rather impatiently: 'any shrimp could have told you that.'

   'If I'd been the whiting,' said Alice, whose thoughts were still running on the song, 'I'd have said to the porpoise, "Keep back, please: we don't want YOU with us!"'

   'They were obliged to have him with them,' the Mock Turtle said: 'no wise fish would go anywhere without a porpoise.'

   'Wouldn't it really?' said Alice in a tone of great surprise.

   'Of course not,' said the Mock Turtle: 'why, if a fish came to ME, and told me he was going a journey, I should say "With what porpoise?"'

   'Don't you mean "purpose"?' said Alice.

   'I mean what I say,' the Mock Turtle replied in an offended tone. And the Gryphon added 'Come, let's hear some of YOUR adventures.'

   - Щодо креветок - найважливіше, щоб вони не лоскотали шиї, а раки - щоб не щипалися під час кадрилі, - відповів Грифон ледь нетерплячим тоном. - А тепер слухаймо тебе! Розкажи про свої пригоди!

   'I could tell you my adventures—beginning from this morning,' said Alice a little timidly: 'but it's no use going back to yesterday, because I was a different person then.'

   - Хіба про сьогоднішні, - знітилася Аліса. - Про вчорашні нема сенсу говорити, бо вчорашня я - то не я.

   'Explain all that,' said the Mock Turtle.

   - Поясни! - сказав Казна-Що-Не-Черепаха.

   'No, no! The adventures first,' said the Gryphon in an impatient tone: 'explanations take such a dreadful time.'

   - Ні, ні! Спершу пригоди! - нетерпляче вигукнув Грифон. - Шкода часу на пояснення.

   So Alice began telling them her adventures from the time when she first saw the White Rabbit. She was a little nervous about it just at first, the two creatures got so close to her, one on each side, and opened their eyes and mouths so VERY wide, but she gained courage as she went on. Her listeners were perfectly quiet till she got to the part about her repeating 'YOU ARE OLD, FATHER WILLIAM,' to the Caterpillar, and the words all coming different, and then the Mock Turtle drew a long breath, and said 'That's very curious.'

   Й Аліса заходилася оповідати про свої пригоди, відколи вперше побачила Білого Кролика. Спочатку не надто відважно, бо Грифон із Казна-Що-Не-Черепахою присунулися до неї впритул і дуже вже страшно повитріщали на неї очі й пороззявляли роти, але поступово вона посміливішала. Її слухачі мовчали аж до моменту, коли Гусінь загадала їй проказати «Ти старий любий діду», а в неї вийшло зовсім не те. Тут Казна-Що-Не-Черепаха перевів дух і сказав:

    - Дуже дивно!

   'It's all about as curious as it can be,' said the Gryphon.

   - Дивнішого світ не бачив, - озвався Грифон.

   'It all came different!' the Mock Turtle repeated thoughtfully. 'I should like to hear her try and repeat something now. Tell her to begin.' He looked at the Gryphon as if he thought it had some kind of authority over Alice.

   - Вийшло щось геть несусвітне! - глибокодумно повторив Казна-Що-Не-Черепаха. - Ану, хай вона прочитає щось і нам? Скажи їй...

    І він скинув очима на Грифона, мовби той мав якусь владу над Алісою.

   'Stand up and repeat "'TIS THE VOICE OF THE SLUGGARD,"' said the Gryphon.

   - Встань і прокажи «Обізвався ледащо», - звелів Грифон.

   'How the creatures order one about, and make one repeat lessons!' thought Alice; 'I might as well be at school at once.' However, she got up, and began to repeat it, but her head was so full of the Lobster Quadrille, that she hardly knew what she was saying, and the words came very queer indeed:—

   "Як же ця звірота любить командувати. Читай їм і читай! - подумала Аліса. - Мовби я у школі!" А все ж вона підвелася й почала декламувати. Та оскільки в її голові все ще крутилася Омарова Кадриль, то проказувала вона майже бездумно. Слова виходили просто-таки чудернацькі:

  ''Tis the voice of the Lobster; I heard him declare,
   "You have baked me too brown, I must sugar my hair."
   As a duck with its eyelids, so he with his nose
   Trims his belt and his buttons, and turns out his toes.'
        [later editions continued as follows
   When the sands are all dry, he is gay as a lark,
   And will talk in contemptuous tones of the Shark,
   But, when the tide rises and sharks are around,
   His voice has a timid and tremulous sound.]

Обізвався омар: «Хтось мене перепік,
 Я обсиплюся цукром, щоб сік не потік».
 І, як качка бровами, так він носаком
 Вивертає п'яту, чепуриться паском.
 Коли море мілке, він високо літа,
 Й дуже хвацько з-під неба свистить на Кита.
 Та зате у приплив, як кити припливуть,
 Від омара ні слуху, ні духу не чуть.

   'That's different from what I used to say when I was a child,' said the Gryphon.

   - Це зовсім не те, що я вчив у дитинстві, - сказав Грифон.

   'Well, I never heard it before,' said the Mock Turtle; 'but it sounds uncommon nonsense.'

   - А я взагалі такого не чув, - додав Казна-Що-Не-Черепаха. - Як на мене, це незвичайна бридня.

   Alice said nothing; she had sat down with her face in her hands, wondering if anything would EVER happen in a natural way again.

   Аліса сиділа мовчки, затуливши обличчя долонями, і гадала: невже в її житті більше не станеться чогось цілком звичайного.

   'I should like to have it explained,' said the Mock Turtle.

   - Хай би пояснила! - мовив Казна-Що-Не-Черепаха.

   'She can't explain it,' said the Gryphon hastily. 'Go on with the next verse.'

   - Вона не зуміє, - поспішив сказати Грифон. - Нумо, читай далі!

   'But about his toes?' the Mock Turtle persisted. 'How COULD he turn them out with his nose, you know?'

   - Про п'яти! - не вгавав Казна-Що-Не-Черепаха. - Тобто, як він міг вивернути їх носаком?

   'It's the first position in dancing.' Alice said; but was dreadfully puzzled by the whole thing, and longed to change the subject.

   - Це така танцювальна позиція, - мовила Аліса. Вона й сама мало що розуміла, і хотіла якнайшвидше змінити тему.

   'Go on with the next verse,' the Gryphon repeated impatiently: 'it begins "I passed by his garden."'

   - Ну ж бо, читай! - нетерпляче повторив Грифон. - «Враз побачила я...»

   Alice did not dare to disobey, though she felt sure it would all come wrong, and she went on in a trembling voice:—

   Відмовитись вона не посміла, хоча й була певна, що знову вийде все не так, і тремтячим голосом почала:

  'I passed by his garden, and marked, with one eye,
   How the Owl and the Panther were sharing a pie—'
     [later editions continued as follows
   The Panther took pie-crust, and gravy, and meat,
   While the Owl had the dish as its share of the treat.
   When the pie was all finished, the Owl, as a boon,
   Was kindly permitted to pocket the spoon:
   While the Panther received knife and fork with a growl,
   And concluded the banquet—]

Враз побачила я, завернувши за ріг,
 Як Пантера з Совою ділили пиріг...
 Проковтнула Пантера пиріг залюбки,
 А Сові залишила таріль у квітки.
 І виделку з ножем теж Пантера взяла,
 Зате ложку люб'язно Сові віддала.
 По вечері Пантера вляглася в траву,
 Але спершу вона проковтнула...

   'What IS the use of repeating all that stuff,' the Mock Turtle interrupted, 'if you don't explain it as you go on? It's by far the most confusing thing I ever heard!'

   - Навіщо нам слухати ці харки-макогоники? - урвав Казна-Що-Не-Черепаха. - Вона ж нічого не пояснює! В житті не чув подібної абракадабри!

   'Yes, I think you'd better leave off,' said the Gryphon: and Alice was only too glad to do so.

   - Мабуть, і справді досить, - сказав Грифон на радість Алісі.

   'Shall we try another figure of the Lobster Quadrille?' the Gryphon went on. 'Or would you like the Mock Turtle to sing you a song?'

   - Хочеш, покажемо тобі ще одну фігуру омарової кадрилі?.. Чи, може, краще хай він заспіває тобі пісню?

   'Oh, a song, please, if the Mock Turtle would be so kind,' Alice replied, so eagerly that the Gryphon said, in a rather offended tone, 'Hm! No accounting for tastes! Sing her "Turtle Soup," will you, old fellow?'

   - Пісню, пісню, будь ласка! Нехай заспіває! - вигукнула Аліса так палко, що Грифон аж наче образився:

    - Гм! На колір і смак товариш не всяк! Заспівай їй «Зчерепаховий суп», - га, старий?

   The Mock Turtle sighed deeply, and began, in a voice sometimes choked with sobs, to sing this:—

   Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і заспівав, час від часу зриваючись на хлипи:

   'Beautiful Soup, so rich and green,
    Waiting in a hot tureen!
    Who for such dainties would not stoop?
    Soup of the evening, beautiful Soup!
    Soup of the evening, beautiful Soup!
      Beau—ootiful Soo—oop!
      Beau—ootiful Soo—oop!
    Soo—oop of the e—e—evening,
      Beautiful, beautiful Soup!

Ідіть усі, старі й малі,
 вже суп парує на столі.
 Ну хто тут не оближе губ?
 Ох же й смачний зчерепаховий суп!
     Ах, який суп,
     страх, який суп, -
     вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
     суп,
     суп!

   'Beautiful Soup! Who cares for fish,
    Game, or any other dish?
    Who would not give all else for two
    Pennyworth only of beautiful Soup?
    Pennyworth only of beautiful Soup?
      Beau—ootiful Soo—oop!
      Beau—ootiful Soo—oop!
    Soo—oop of the e—e—evening,
      Beautiful, beauti—FUL SOUP!'

Ну, що та риба, дичина,
 садовина й городина?
 Мені тоді обід лиш люб,
 як є на столі зчерепаховий суп.
     Ах, який суп,
     страх, який суп, -
     вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
     суп,
     суп!..

   'Chorus again!' cried the Gryphon, and the Mock Turtle had just begun to repeat it, when a cry of 'The trial's beginning!' was heard in the distance.

   - Іще раз приспів! - гукнув Грифон. Та ледве Казна-Що-Не-Черепаха почав співати знову, як здалеку долинув крик:

    - Суд починається!

   'Come on!' cried the Gryphon, and, taking Alice by the hand, it hurried off, without waiting for the end of the song.

   - Гайда! - крикнув Грифон і, вхопивши Алісу за руку, потяг її за собою, навіть не дожидаючи кінця пісні.

   'What trial is it?' Alice panted as she ran; but the Gryphon only answered 'Come on!' and ran the faster, while more and more faintly came, carried on the breeze that followed them, the melancholy words:—

   - Який суд? - захекано спитала Аліса.

    Але Грифон, знай, налягав на ноги:

    - Гайда! Гайда!

    А морський бриз, віючи їм навздогін, все тихіше й тихіше доносив до них сумовиті слова:

   'Soo—oop of the e—e—evening,
      Beautiful, beautiful Soup!'

Ах, який суп,
 страх, який суп...
 вечірній, тремкий зчерепаховий суп,
 суп,
 суп...