Alice's Adventures in Wonderland

   The King and Queen of Hearts were seated on their throne when they arrived, with a great crowd assembled about them—all sorts of little birds and beasts, as well as the whole pack of cards: the Knave was standing before them, in chains, with a soldier on each side to guard him; and near the King was the White Rabbit, with a trumpet in one hand, and a scroll of parchment in the other. In the very middle of the court was a table, with a large dish of tarts upon it: they looked so good, that it made Alice quite hungry to look at them—'I wish they'd get the trial done,' she thought, 'and hand round the refreshments!' But there seemed to be no chance of this, so she began looking at everything about her, to pass away the time.

   Коли вони надбігли, Чирвовий Король з Королевою вже сиділи на троні в оточенні всілякого птаства та звірини, а також цілої колоди карт. Попереду під охороною двох вояків стояв закутий у кайдани Чирвовий Валет, а поруч із Королем - Білий Кролик, з ріжком в одній руці та сувоєм пергаменту в другій. Посеред судової зали красувався стіл, а на ньому - повний таріль пиріжків із фруктами, таких смаковитих на вигляд, що в Аліси аж слинка потекла.

    "Хай би швидше кінчався суд і починалося частування", - подумала вона. Але думати про це, здавалося, було ще рано, тож вона почала роззиратися по залі, щоб якось згаяти час.

   Alice had never been in a court of justice before, but she had read about them in books, and she was quite pleased to find that she knew the name of nearly everything there. 'That's the judge,' she said to herself, 'because of his great wig.'

   Бувати в судах їй досі не випадало, проте вона дещо знала про них із книжок і, на превелику свою радість, упевнилася, що може назвати посади майже всіх присутніх. "Он суддя, - сказала вона подумки, - це видно з його величезної перуки".

   The judge, by the way, was the King; and as he wore his crown over the wig, (look at the frontispiece if you want to see how he did it,) he did not look at all comfortable, and it was certainly not becoming.

   Суддею, до речі, був Король, а що він нап'яв корону поверх перуки, то, видно, почувався не надто зручно; до того ж, перука зовсім йому не личила.

   'And that's the jury-box,' thought Alice, 'and those twelve creatures,' (she was obliged to say 'creatures,' you see, because some of them were animals, and some were birds,) 'I suppose they are the jurors.' She said this last word two or three times over to herself, being rather proud of it: for she thought, and rightly too, that very few little girls of her age knew the meaning of it at all. However, 'jury-men' would have done just as well.

   - А он лава присяжників, - розмірковувала Аліса. - А отих дванадцять птахотварів (вона, бачте, мусила вжити саме це слово, бо серед них були і птахи, й тварини), мабуть, і є присяжники.

    Це останнє слово вона вимовила на різні лади, сама собою пишаючись, гадаючи (і справедливо), що серед її ровесниць мало хто знається на таких речах. (Хоча, зауважмо, слово «присяжні» було б тут не менш доречне.)

   The twelve jurors were all writing very busily on slates. 'What are they doing?' Alice whispered to the Gryphon. 'They can't have anything to put down yet, before the trial's begun.'

   Усі дванадцятеро присяжних вельми зосереджено писали щось на грифельних табличках.

    - Що вони пишуть? - пошепки запитала Аліса в Грифона. - Адже суд іще не почався?

   'They're putting down their names,' the Gryphon whispered in reply, 'for fear they should forget them before the end of the trial.'

   - Вони записують свої імена, - шепнув у відповідь Грифон. - Бояться, що до кінця суду забудуть.

   'Stupid things!' Alice began in a loud, indignant voice, but she stopped hastily, for the White Rabbit cried out, 'Silence in the court!' and the King put on his spectacles and looked anxiously round, to make out who was talking.

   - От пришелепкуваті! - вголос обурилася Аліса, та зразу ж і прикусила язика, бо саме в цей час Білий Кролик вигукнув: "Прошу дотримуватись тиші!", а Король начепив окуляри і став водити очима по залі, вишукуючи балакунів.

   Alice could see, as well as if she were looking over their shoulders, that all the jurors were writing down 'stupid things!' on their slates, and she could even make out that one of them didn't know how to spell 'stupid,' and that he had to ask his neighbour to tell him. 'A nice muddle their slates'll be in before the trial's over!' thought Alice.

   Дивлячись на присяжних, Аліса бачила так виразно, мовби стояла в них за плечима, як усі вони виводять на табличках слово «пришелепкуваті»; один з них явно не знав, як воно пишеться, тож мусив питати розуму в сусіди.

    "Уявляю собі їхні записи на кінець суду!" - подумала Аліса.

   One of the jurors had a pencil that squeaked. This of course, Alice could not stand, and she went round the court and got behind him, and very soon found an opportunity of taking it away. She did it so quickly that the poor little juror (it was Bill, the Lizard) could not make out at all what had become of it; so, after hunting all about for it, he was obliged to write with one finger for the rest of the day; and this was of very little use, as it left no mark on the slate.

   В одного з присяжних немилосердно шкрябало перо. Це було нестерпно, тож Аліса, обійшовши залу, зайшла йому за спину і, прихитрившись, вихопила в нього перо. Вона зробила це так спритно, що горопаха присяжний (не хто інший, як ящур Крутихвіст) так і не збагнув, куди воно поділося. Після марних пошуків він до кінця дня мусив писати пальцем, з чого було дуже мало пуття, бо палець не лишав на табличці жодного сліду.

   'Herald, read the accusation!' said the King.

   - Оповіснику, читай оскарження! - звелів Король.

   On this the White Rabbit blew three blasts on the trumpet, and then unrolled the parchment scroll, and read as follows:—

   По цих словах Білий Кролик дмухнув тричі в ріжок, розгорнув пергаментовий сувій і зачитав:

'The Queen of Hearts, she made some tarts,
    All on a summer day:
  The Knave of Hearts, he stole those tarts,
    And took them quite away!'

Краля Чирвова спекла пиріжки,
     А також спекла рулет.
 Та ті пиріжки, як і той рулет,
     Украв Чирвовий Валет!...

   'Consider your verdict,' the King said to the jury.

   - Ваш вирок! - звернувся Король до присяжних.

   'Not yet, not yet!' the Rabbit hastily interrupted. 'There's a great deal to come before that!'

   - Не тепер! Не тепер! - хапливо перебив Кролик. - До вироку ще далеко!

   'Call the first witness,' said the King; and the White Rabbit blew three blasts on the trumpet, and called out, 'First witness!'

   - Викликати першого свідка! - звелів Король.

    Кролик тричі дмухнув у ріжок і проголосив:

    - Перший свідок!

   The first witness was the Hatter. He came in with a teacup in one hand and a piece of bread-and-butter in the other. 'I beg pardon, your Majesty,' he began, 'for bringing these in: but I hadn't quite finished my tea when I was sent for.'

   За першого свідка був Капелюшник. Він з явився, тримаючи в одній руці чашку чаю, а в другій - шматок хліба з маслом.

    - Перепрошую, ваша величносте, - озвався він, - що я приніс усе це сюди, але, бачте, коли по мене прислали, я саме допивав чай...

   'You ought to have finished,' said the King. 'When did you begin?'

   - Ти мав би вже допити, - сказав Король. - Коли ти почав?

   The Hatter looked at the March Hare, who had followed him into the court, arm-in-arm with the Dormouse. 'Fourteenth of March, I think it was,' he said.

   Капелюшник глипнув на Шаленого Зайця, який попідручки з Соньком-Гризуном супроводив його до судової зали.

    - Здається, чотирнадцятого березня, - відповів той.

   'Fifteenth,' said the March Hare.

   - П'ятнадцятого, - уточнив Капелюшник.

   'Sixteenth,' added the Dormouse.

   - Шістнадцятого, - поправив Сонько-Гризун.

   'Write that down,' the King said to the jury, and the jury eagerly wrote down all three dates on their slates, and then added them up, and reduced the answer to shillings and pence.

   - Занотуйте, - звернувся Король до присяжних, і вони запопадливо записали на табличках усі три дати, тоді додали їх і одержану суму перевели в шилінги та пенси.

   'Take off your hat,' the King said to the Hatter.

   - Скинь свого капелюха, - звелів Капелюшникові Король.

   'It isn't mine,' said the Hatter.

   - Це не мій капелюх, - відповів Капелюшник.

   'Stolen!' the King exclaimed, turning to the jury, who instantly made a memorandum of the fact.

   - Крадений! - проголосив Король, і присяжні миттю запрацювали перами.

   'I keep them to sell,' the Hatter added as an explanation; 'I've none of my own. I'm a hatter.'

   - Я - капелюшник, у мене всі капелюхи на продаж, - пояснив Капелюшник, - своїх нема.

   Here the Queen put on her spectacles, and began staring at the Hatter, who turned pale and fidgeted.

   Тут вже й Королева нап'яла окуляри і так прикипіла до нього поглядом, аж Капелюшник сполотнів і затупцював на місці.

   'Give your evidence,' said the King; 'and don't be nervous, or I'll have you executed on the spot.'

   - Складай свої свідчення, - звелів Король, - але без нервів, бо зараз же скараємо на горло!

   This did not seem to encourage the witness at all: he kept shifting from one foot to the other, looking uneasily at the Queen, and in his confusion he bit a large piece out of his teacup instead of the bread-and-butter.

   Видно, свідкові ці слова аж ніяк не додали мужності: він і далі переступав з ноги на ногу, кидаючи тривожні погляди на Королеву, і зопалу замість хліба надкусив чашку.

   Just at this moment Alice felt a very curious sensation, which puzzled her a good deal until she made out what it was: she was beginning to grow larger again, and she thought at first she would get up and leave the court; but on second thoughts she decided to remain where she was as long as there was room for her.

   Тієї ж миті Аліса відчула, що з нею діється щось дивне, і тільки згодом збагнула: вона знову росла! Першим її бажанням було встати і вийти із зали, але потім вона вирішила, що сидітиме доти, доки їй вистачить на лаві місця.

   'I wish you wouldn't squeeze so.' said the Dormouse, who was sitting next to her. 'I can hardly breathe.'

   - Був би вельми вдячний, якби ви мене так не тисли! - озвався Сонько, що сидів поруч неї. - Я й так ледве дихаю.

   'I can't help it,' said Alice very meekly: 'I'm growing.'

   - Нічого не можу вдіяти, - якомога лагідніше відказала Аліса. - Я росту.

   'You've no right to grow here,' said the Dormouse.

   - Тут рости не дозволено! - сказав Сонько.

   'Don't talk nonsense,' said Alice more boldly: 'you know you're growing too.'

   - Не меліть дурниць! - посміливішала Аліса. - Ви ж так само ростете, правда?

   'Yes, but I grow at a reasonable pace,' said the Dormouse: 'not in that ridiculous fashion.' And he got up very sulkily and crossed over to the other side of the court.

   - Правда, - сказав Сонько. - Але я росту з розумною швидкістю, а не пнуся отак зі шкіри.

    Він сердито встав і перейшов на другий кінець зали.

   All this time the Queen had never left off staring at the Hatter, and, just as the Dormouse crossed the court, she said to one of the officers of the court, 'Bring me the list of the singers in the last concert!' on which the wretched Hatter trembled so, that he shook both his shoes off.

   Увесь цей час Королева не зводила очей з Капелюшника і (якраз, коли Сонько намірився сідати) наказала одному з підсудків:

    - Принеси мені список усіх, хто співав на останньому концерті!

    Тут бідного Капелюшника так шалено затіпало, що він вискочив із власних черевиків.

   'Give your evidence,' the King repeated angrily, 'or I'll have you executed, whether you're nervous or not.'

   - Складай свої свідчення, - грізно повторив Король, - або зараз же будеш скараний на горло - з нервами чи без!

   'I'm a poor man, your Majesty,' the Hatter began, in a trembling voice, '—and I hadn't begun my tea—not above a week or so—and what with the bread-and-butter getting so thin—and the twinkling of the tea—'

   - Я... бідний неборака, ваша величносте... зацокотів зубами Капелюшник. - Я тільки-но сів пити чай... десь тиждень тому, не раніше... Хліба з маслом у мене майже не залишилось... У казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... Я зварив з нього чай, і з тих пір час для мене закінчується на ча...

   'The twinkling of the what?' said the King.

   - На "ча"? - перепитав Король.

   'It began with the tea,' the Hatter replied.

   - На ча...

   'Of course twinkling begins with a T!' said the King sharply. 'Do you take me for a dunce? Go on!'

   - Ти що - мене за дурня маєш? Час починається, а не закінчується на "ча" - гостро сказав Король, і слово «чаювання» так і залишилось недоказаним. - Далі!

   'I'm a poor man,' the Hatter went on, 'and most things twinkled after that—only the March Hare said—'

   - Я... бідний неборака, - знову завів Капелюшник. - В казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... але, як сказав Шалений Заєць...

   'I didn't!' the March Hare interrupted in a great hurry.

   - Я не казав, - вихопився Шалений Заєць.

   'You did!' said the Hatter.

   - Казав! - наполягав Капелюшник.

   'I deny it!' said the March Hare.

   - Я заперечую! - заявив Шалений Заєць.

   'He denies it,' said the King: 'leave out that part.'

   - Він заперечує, - сказав Король. - Не вносьте до протоколу.

   'Well, at any rate, the Dormouse said—' the Hatter went on, looking anxiously round to see if he would deny it too: but the Dormouse denied nothing, being fast asleep.

   - В усякому разі, як сказав Сонько-Гризун... - правив своєї Капелюшник, занепокоєно озирнувшись на свого супутника. Але Сонько не заперечував нічого, позаяк міцно спав.

   'After that,' continued the Hatter, 'I cut some more bread-and-butter—'

   - Після того, - повів далі Капелюшник, - я врізав собі ще хліба з...

   'But what did the Dormouse say?' one of the jury asked.

   - Але що сказав Сонько-Гризун? - запитав один із присяжних.

   'That I can't remember,' said the Hatter.

   - Не пригадую, - сказав Капелюшник.

   'You MUST remember,' remarked the King, 'or I'll have you executed.'

   - Доведеться пригадати, - зауважив Король, - бо інакше скараємо на горло!

   The miserable Hatter dropped his teacup and bread-and-butter, and went down on one knee. 'I'm a poor man, your Majesty,' he began.

   Сердега Капелюшник випустив із рук чашку з чаєм та хліб з маслом і впав на одне коліно.

    - Я... бідний неборака, ваша величносте... - почав він.

   'You're a very poor speaker,' said the King.

   - Ти бідний, бо дурний, - хмикнув Король.

   Here one of the guinea-pigs cheered, and was immediately suppressed by the officers of the court. (As that is rather a hard word, I will just explain to you how it was done. They had a large canvas bag, which tied up at the mouth with strings: into this they slipped the guinea-pig, head first, and then sat upon it.)

   Тут одна з морських свинок зааплодувала, і її негайно придушили судові виконавці. (Оскільки слово це непросте, я поясню його описово: виконавці взяли великого полотняного мішка, запхали в нього свинку сторч головою і сіли зверху.)

   'I'm glad I've seen that done,' thought Alice. 'I've so often read in the newspapers, at the end of trials, "There was some attempts at applause, which was immediately suppressed by the officers of the court," and I never understood what it meant till now.'

   "Тепер знатиму, як це виглядає, - подумала Аліса. - Бо в газетах не раз пишуть про судові засідання: «Окремі спроби зірвати оплески були негайно придушені судовими виконавцями", - але досі я не розуміла, в чому тут суть".

   'If that's all you know about it, you may stand down,' continued the King.

   - Це все, що ти мав сказати? Тоді - рухайся! - промовив Король.

   'I can't go no lower,' said the Hatter: 'I'm on the floor, as it is.'

   - Чухайся? - не зрозумів Капелюшник. - У мене зайняті руки! (Хліб з маслом та чашку він уже встиг підібрати.)

   'Then you may SIT down,' the King replied.

   - А ти зроби так, щоб були зайняті твої ноги, - сказав Король.

   Here the other guinea-pig cheered, and was suppressed.

   Тут зааплодувала друга морська свинка, і її теж було придушено.

   'Come, that finished the guinea-pigs!' thought Alice. 'Now we shall get on better.'

   "Ну ось, зі свинками покінчено! - подумала Аліса. - Тепер справа піде краще".

   'I'd rather finish my tea,' said the Hatter, with an anxious look at the Queen, who was reading the list of singers.

   - Я хотів би допити свій чай, - промовив Капелюшник, тривожно зиркнувши на Королеву, яка вивчала реєстр співаків.

   'You may go,' said the King, and the Hatter hurriedly left the court, without even waiting to put his shoes on.

   - Можеш іти, - сказав Король, і Капелюшник чкурнув із зали, не взувши черевиків.

   '—and just take his head off outside,' the Queen added to one of the officers: but the Hatter was out of sight before the officer could get to the door.

   - І зітніть йому голову на виході, - наказала Королева одному з виконавців.

    Та поки той добіг до дверей, за Капелюшником уже й слід прохолов.

   'Call the next witness!' said the King.

   - Покличте наступного свідка! - звелів Король.

   The next witness was the Duchess's cook. She carried the pepper-box in her hand, and Alice guessed who it was, even before she got into the court, by the way the people near the door began sneezing all at once.

   Наступним свідком виявилася Герцогинина кухарка. В руці вона тримала коробочку з перцем. Ще до її появи в залі Аліса здогадалася, хто зараз увійде: всі, хто сидів біля дверей, почали дружно чхати.

   'Give your evidence,' said the King.

   - Складай свої свідчення! - наказав Король.

   'Shan't,' said the cook.

   - Не буду! - відказала кухарка.

   The King looked anxiously at the White Rabbit, who said in a low voice, 'Your Majesty must cross-examine THIS witness.'

   Король збентежено глянув на Білого Кролика.

    - Цього свідка, ваша величносте, треба піддати перехресному допитові, - півголосом озвався Кролик.

   'Well, if I must, I must,' the King said, with a melancholy air, and, after folding his arms and frowning at the cook till his eyes were nearly out of sight, he said in a deep voice, 'What are tarts made of?'

   - Перехресному, то й перехресному, - зітхнув Король. Він схрестив руки на грудях і так сильно зсунув брови, аж очі йому зійшлися на переніссі, а тоді, втупившись у кухарку, спитав густим басом:

    - З чого печуть пиріжки?

   'Pepper, mostly,' said the cook.

   - Переважно з перцю, - відповіла кухарка.

   'Treacle,' said a sleepy voice behind her.

   - З меля-а-си, - озвався позад неї сонний голосок.

   'Collar that Dormouse,' the Queen shrieked out. 'Behead that Dormouse! Turn that Dormouse out of court! Suppress him! Pinch him! Off with his whiskers!'

   - Взяти Сонька за барки! - заверещала Королева. - Зітнути йому голову! Витурити із зали! Придушити! Защипати! Повискубувати йому вуса!

   For some minutes the whole court was in confusion, getting the Dormouse turned out, and, by the time they had settled down again, the cook had disappeared.

   Кілька хвилин у залі панував несусвітній розгардіяш - виганяли Сонька-Гризуна. А коли всі знову втихомирились, виявилося, що кухарка зникла.

   'Never mind!' said the King, with an air of great relief. 'Call the next witness.' And he added in an undertone to the Queen, 'Really, my dear, YOU must cross-examine the next witness. It quite makes my forehead ache!'

   - Плакати не будемо! - з величезною полегкістю мовив Король. - Викличте наступного свідка!

    І, повернувшись до Королеви, пошепки додав:

    - Знаєш, золотко, наступний перехресний допит слід провести тобі. Мені вже в голові гуде!

   Alice watched the White Rabbit as he fumbled over the list, feeling very curious to see what the next witness would be like, '—for they haven't got much evidence YET,' she said to herself. Imagine her surprise, when the White Rabbit read out, at the top of his shrill little voice, the name 'Alice!'

   Кролик тим часом водив пальцем по списку, й Аліса не спускала з нього очей. "Цікаво, хто буде наступним свідком, - подумала вона. - Поки що доказів у них - жодних." Який же був її подив, коли Білий Кролик крикнув своїм тонким верескучим голосом:

    - АЛІСА!