Аліса в Країні Чудес

   Перед будинком, під деревом, був виставлений стіл, за яким пили чай Шалений Заєць та Капелюшник. Між ними спав як убитий Сонько-Гризун*, правлячи їм за подушку. Заєць із Капелюшником спиралися на нього ліктями і перемовлялись через його голову. "Страх незручно для Сонька, - подумала Аліса. - Але, якщо він спить, то, мабуть, йому байдуже".

   There was a table set out under a tree in front of the house, and the March Hare and the Hatter were having tea at it: a Dormouse was sitting between them, fast asleep, and the other two were using it as a cushion, resting their elbows on it, and talking over its head. 'Very uncomfortable for the Dormouse,' thought Alice; 'only, as it's asleep, I suppose it doesn't mind.'

   Стіл був великий, але всі троє тислися з одного його краю.

    - Нема місця! Нема місця! - загукали вони, помітивши Алісу.

    - Місця скільки завгодно! - обурилася Аліса й сіла у велике крісло кінець столу.

   The table was a large one, but the three were all crowded together at one corner of it: 'No room! No room!' they cried out when they saw Alice coming. 'There's PLENTY of room!' said Alice indignantly, and she sat down in a large arm-chair at one end of the table.

   - Скуштуй вина, - люб'язно запропонував Шалений Заєць.

   'Have some wine,' the March Hare said in an encouraging tone.

   Аліса кинула оком по столу, але, крім чаю, нічого не побачила.

    - Не бачу тут ніякого вина, - сказала Аліса.

   Alice looked all round the table, but there was nothing on it but tea. 'I don't see any wine,' she remarked.

   - А ніякого й нема, - знизав плечима Шалений Заєць.

   'There isn't any,' said the March Hare.

   - Тоді не вельми ґречно мені його пропонувати! - сердито мовила Аліса.

   'Then it wasn't very civil of you to offer it,' said Alice angrily.

   - Так само, як і сідати за стіл без запрошення, - сказав Шалений Заєць.

   'It wasn't very civil of you to sit down without being invited,' said the March Hare.

   - А я не знала, що його накрито тільки для вас, - відказала Аліса. - Тут далеко більше, ніж три чашки.

   'I didn't know it was YOUR table,' said Alice; 'it's laid for a great many more than three.'

   - Тобі слід постригтися, - сказав Капелюшник. (Він уже давненько пас її цікавими очима й ось нарешті озвався.)

   'Your hair wants cutting,' said the Hatter. He had been looking at Alice for some time with great curiosity, and this was his first speech.

   - А вам слід навчитися не зачіпати приватних тем, - з притиском мовила Аліса. - Це дуже нечемно!

   'You should learn not to make personal remarks,' Alice said with some severity; 'it's very rude.'

   Капелюшник витріщив на неї очі, але сказав ось що:

    - Чим крук схожий на капшук?

   The Hatter opened his eyes very wide on hearing this; but all he SAID was, 'Why is a raven like a writing-desk?'

   "Ну, тепер буде веселіше! - подумала Аліса. - Люблю загадки!"

    - Думаю, я розлущу ваш горішок, - промовила вона вголос.

   'Come, we shall have some fun now!' thought Alice. 'I'm glad they've begun asking riddles.—I believe I can guess that,' she added aloud.

   - Ти думаєш, що зумієш знайти відповідь: ти це хотіла сказати? - мовив Шалений Заєць.

   'Do you mean that you think you can find out the answer to it?' said the March Hare.

   - Саме це, - відповіла Аліса.

   'Exactly so,' said Alice.

   - Тоді думай, що кажеш, - мовив Заєць.

   'Then you should say what you mean,' the March Hare went on.

   - Я завжди думаю! - поквапливо сказала Аліса. - Принаймні... принаймні кажу, що думаю... Зрештою, це одне й те саме!

   'I do,' Alice hastily replied; 'at least—at least I mean what I say—that's the same thing, you know.'

   - Аніскілечки! - скрикнув Капелюшник. - Ти ще скажи, ніби: «я бачу, що їм» і «я їм, що бачу» - одне й те саме.

   'Not the same thing a bit!' said the Hatter. 'You might just as well say that "I see what I eat" is the same thing as "I eat what I see"!'

   - Ти ще скажи, - докинув Шалений Заєць, - ніби «я люблю те, що маю» і «я маю те, що люблю» - одне й те саме!

   'You might just as well say,' added the March Hare, 'that "I like what I get" is the same thing as "I get what I like"!'

   - Ти ще скажи, - підпрягся Сонько із заплющеними, мов у сновиди, очима, що «я дихаю, коли сплю» і «я сплю, коли дихаю» - одне й те саме!

   'You might just as well say,' added the Dormouse, who seemed to be talking in his sleep, 'that "I breathe when I sleep" is the same thing as "I sleep when I breathe"!'

   - Щодо тебе, друзяко, то це й справді одне й те саме, - зауважив Капелюшник, і на тому розмова урвалася.

    Якусь часину товариство сиділо мовчки, й Аліса намагалася пригадати все з тієї дещиці, яку знала про круків та капшуки.

   'It IS the same thing with you,' said the Hatter, and here the conversation dropped, and the party sat silent for a minute, while Alice thought over all she could remember about ravens and writing-desks, which wasn't much.

   Капелюшник перший порушив мовчанку.

    - Яке сьогодні число? - звернувся він до Аліси, добувши з кишені годинника. Він дивився на нього тривожними очима, тоді струснув ним і приклав до вуха.

   The Hatter was the first to break the silence. 'What day of the month is it?' he said, turning to Alice: he had taken his watch out of his pocket, and was looking at it uneasily, shaking it every now and then, and holding it to his ear.

   - Четверте, - хвильку подумавши, мовила Аліса.

   Alice considered a little, and then said 'The fourth.'

   - На два дні відстає, - зітхнув Капелюшник, і додав, світячи лихими очима на Шаленого Зайця:

    - Я ж тебе застерігав: масло не годиться для годинників.

   'Two days wrong!' sighed the Hatter. 'I told you butter wouldn't suit the works!' he added looking angrily at the March Hare.

   - Але ж то було масло найвищого ґатунку, - сумирно відповів той.

   'It was the BEST butter,' the March Hare meekly replied.

   - Так, але в нього могли потрапити крихти, - буркнув Капелюшник. - Додумався - мастити кухонним ножем!

   'Yes, but some crumbs must have got in as well,' the Hatter grumbled: 'you shouldn't have put it in with the bread-knife.'

   Шалений Заєць узяв годинника й похмуро вп'явся в нього очима, тоді вмочив його у свій чай і глянув ще раз, після чого не знайшов нічого кращого, як повторити:

    - Але ж масло було найвищого ґатунку!

   The March Hare took the watch and looked at it gloomily: then he dipped it into his cup of tea, and looked at it again: but he could think of nothing better to say than his first remark, 'It was the BEST butter, you know.'

   - Який кумедний годинник, - зауважила Аліса, що з цікавістю зазирала Зайцеві через плече. - Показує дні, але не показує годин!

   Alice had been looking over his shoulder with some curiosity. 'What a funny watch!' she remarked. 'It tells the day of the month, and doesn't tell what o'clock it is!'

   - Ну то й що? - промимрив Капелюшник. - Може, твій годинник показує роки?

   'Why should it?' muttered the Hatter. 'Does YOUR watch tell you what year it is?'

   - Певне, що ні, - жваво відказала Аліса. - А все тому, що рік триває дуже довго.

   'Of course not,' Alice replied very readily: 'but that's because it stays the same year for such a long time together.'

   - Отак і мій - сказав Капелюшник.

   'Which is just the case with MINE,' said the Hatter.

   Аліса розгубилася. Капелюшникові слова, здавалось, були позбавлені будь-якого глузду, хоча вона добре розчула кожне слово.

    - Я не зовсім вас розумію, - сказала вона якомога чемніше.

   Alice felt dreadfully puzzled. The Hatter's remark seemed to have no sort of meaning in it, and yet it was certainly English. 'I don't quite understand you,' she said, as politely as she could.

   - Сонько знову спить, - зауважив Капелюшник і хлюпнув йому на ніс гарячого чаю.

   'The Dormouse is asleep again,' said the Hatter, and he poured a little hot tea upon its nose.

   Сонько нетерпляче труснув головою й озвався, не розплющуючи очей:

    - Звичайно, звичайно, те самісіньке хотів сказати і я!

   The Dormouse shook its head impatiently, and said, without opening its eyes, 'Of course, of course; just what I was going to remark myself.'

   - Ну, як там загадка? Ще не відгадала? - запитав Капелюшник, знову повернувшись до Аліси.

   'Have you guessed the riddle yet?' the Hatter said, turning to Alice again.

   - Здаюся! - сказала Аліса. - І яка ж відповідь?

   'No, I give it up,' Alice replied: 'what's the answer?'

   - Уявлення не маю, - сказав Капелюшник.

   'I haven't the slightest idea,' said the Hatter.

   - Я так само, - озвався Шалений Заєць.

   'Nor I,' said the March Hare.

   Аліса стомлено зітхнула:

    - І треба ж було вбити стільки часу на загадку, яка не має відповіді!

   Alice sighed wearily. 'I think you might do something better with the time,' she said, 'than waste it in asking riddles that have no answers.'

   - Якби ти знала Час так, як я, - насупився Капелюшник, - ти б цього не казала, бо Він - живий.

   'If you knew Time as well as I do,' said the Hatter, 'you wouldn't talk about wasting IT. It's HIM.'

   - Не розумію, - сказала Аліса.

   'I don't know what you mean,' said Alice.

   - Ще б пак! - зневажливо тріпнув головою Капелюшник. - Ти ж, мабуть, із Часом ніколи й словом не перекинулася!

   'Of course you don't!' the Hatter said, tossing his head contemptuously. 'I dare say you never even spoke to Time!'

   - Здається, ні... - обережно відповіла Аліса. - Знаю лише, що іноді неправильно його вживаю, коли пишу завдання з мови.

   'Perhaps not,' Alice cautiously replied: 'but I know I have to beat time when I learn music.'

   - Ага! Тоді все ясно! - сказав Капелюшник. З Часом треба поводитися правильно! Бач якби ти з ним дружила, він робив би з годинником усе, що захочеш. Ось, припустімо, зараз дев'ята ранку - якраз час початку уроків, а ти береш і шепочеш Часові одне слівце - і стрілки я-ак забігають!.. Пів на другу, час обідати.

   'Ah! that accounts for it,' said the Hatter. 'He won't stand beating. Now, if you only kept on good terms with him, he'd do almost anything you liked with the clock. For instance, suppose it were nine o'clock in the morning, just time to begin lessons: you'd only have to whisper a hint to Time, and round goes the clock in a twinkling! Half-past one, time for dinner!'

   - Хотів би я, щоб настав час обіду, - тихенько зітхнув Шалений Заєць.

   ('I only wish it was,' the March Hare said to itself in a whisper.)

   - Звісно, це було б чудово, - задумливо мовила Аліса, - тільки до того часу я ще, мабуть не встигну зголодніти. '

   'That would be grand, certainly,' said Alice thoughtfully: 'but then—I shouldn't be hungry for it, you know.'

   - Мабуть, - погодився Капелюшник. - Але його можна затримати на половині другої й тримати скільки завгодно.

   'Not at first, perhaps,' said the Hatter: 'but you could keep it to half-past one as long as you liked.'

   - Так і ви робите? - запитала Аліса.

   'Is that the way YOU manage?' Alice asked.

   Капелюшник скрушно похитав головою.

    - Аби ж то... Ми з Часом розбили глека ще в березні, якраз перед тим, коли оцей добродій (він показав чайною ложечкою на Шаленого Зайця) ошалів, - на великому королівському концерті. Я мав співати:

   The Hatter shook his head mournfully. 'Not I!' he replied. 'We quarrelled last March—just before HE went mad, you know—' (pointing with his tea spoon at the March Hare,) '—it was at the great concert given by the Queen of Hearts, and I had to sing

Іди, іди, борщику,
 Зварю тобі дощику
 В олив'янім горщику...

     "Twinkle, twinkle, little bat!
      How I wonder what you're at!"

   - Знаєш цю пісню?

   You know the song, perhaps?'

   - Та наче щось таке чула, - відповіла Аліса.

   'I've heard something like it,' said Alice.

   - Там є ще продовження, - і Капелюшник заспівав:

   'It goes on, you know,' the Hatter continued, 'in this way:—

Мені каша, тобі дощ
 Щоб періщив густий борщ!
 Іди, іди, борщику...

     "Up above the world you fly,
      Like a tea-tray in the sky.
          Twinkle, twinkle—"'

   Тут Сонько стрепенувся і крізь сон заспівав: «Іди-іди-іди-іди-іди...» Він співав так довго, аж решті чаєпивців довелося його вщипнути, аби він перестав.

   Here the Dormouse shook itself, and began singing in its sleep 'Twinkle, twinkle, twinkle, twinkle—' and went on so long that they had to pinch it to make it stop.

   - Ну так от, - повів далі Капелюшник, - доспівую я перший куплет, коли це Королева як підскочить та як зарепетує: «Це марнування Часу! Він убиває Час! Відтяти йому голову!»

   'Well, I'd hardly finished the first verse,' said the Hatter, 'when the Queen jumped up and bawled out, "He's murdering the time! Off with his head!"'

   - Яке дикунство! - вигукнула Аліса.

   'How dreadfully savage!' exclaimed Alice.

   - І відтоді, - тоскно додав Капелюшник, - Час для мене пальцем об палець не хоче вдарити! Відтоді у нас завжди шоста година.

   'And ever since that,' the Hatter went on in a mournful tone, 'he won't do a thing I ask! It's always six o'clock now.'

   Нараз Алісу осяяв здогад.

    - І через те стіл накритий до чаю*? - спитала вона.

   A bright idea came into Alice's head. 'Is that the reason so many tea-things are put out here?' she asked.

   - Атож, саме через те, - зітхнув Капелюшник. - У нас завжди пора чаю, нам навіть ніколи помити посуд.

   'Yes, that's it,' said the Hatter with a sigh: 'it's always tea-time, and we've no time to wash the things between whiles.'

   - Виходить, ви просто пересуваєтесь по колу, чи не так? - спитала Аліса.

   'Then you keep moving round, I suppose?' said Alice.

   - Достеменно так, - відповів Капелюшник. - Вип'ємо чашку і пересідаємо до другої.

   'Exactly so,' said the Hatter: 'as the things get used up.'

   - А що ви робите, коли доходите до того місця, звідки починали? - ризикнула спитати Аліса.

   'But what happens when you come to the beginning again?' Alice ventured to ask.

   - Давайте міняти тему! - втрутився, позіхаючи, Шалений Заєць. - Це вже починає набридати. Пропоную: нехай наша панянка розкаже нам казку.

   'Suppose we change the subject,' the March Hare interrupted, yawning. 'I'm getting tired of this. I vote the young lady tells us a story.'

   -Боюсь, я не знаю жодної, - збентежилася Аліса.

   'I'm afraid I don't know one,' said Alice, rather alarmed at the proposal.

   - Тоді розкаже Сонько! - скрикнули обидва чаєпивці. - Гей, Сонько, прокинься! - І вони ущипнули його відразу з обох боків.

   'Then the Dormouse shall!' they both cried. 'Wake up, Dormouse!' And they pinched it on both sides at once.

   Сонько спроквола розплющив очі.

    - Я не спав, - озвався він хрипким голосочком. - Я чув, хлопці, кожне ваше слово.

   The Dormouse slowly opened his eyes. 'I wasn't asleep,' he said in a hoarse, feeble voice: 'I heard every word you fellows were saying.'

   - Розказуй казку! - зажадав Шалений Заєць.

   'Tell us a story!' said the March Hare.

   - Будь ласка, - підхопила Аліса.

   'Yes, please do!' pleaded Alice.

   - Але хутко, - докинув Капелюшник, - бо знову заснеш і не докажеш до кінця.

   'And be quick about it,' added the Hatter, 'or you'll be asleep again before it's done.'

   - Колись давно жили собі три сестрички, - швидко заторохтів Сонько, - і звали їх Олша, Асіла і Тільда*. І жили вони на дні криниці.

   'Once upon a time there were three little sisters,' the Dormouse began in a great hurry; 'and their names were Elsie, Lacie, and Tillie; and they lived at the bottom of a well—'

   - І що вони там їли? - запитала Аліса, яку завжди цікавили проблеми харчування.

   'What did they live on?' said Alice, who always took a great interest in questions of eating and drinking.

   - Мелясу, - сказав Сонько, хвилину подумавши.

   'They lived on treacle,' said the Dormouse, after thinking a minute or two.

   - Не могло такого бути, - лагідно зауважила Аліса, - адже вони всі були б недужі.

   'They couldn't have done that, you know,' Alice gently remarked; 'they'd have been ill.'

   - А вони й були недужі, - сказав Сонько. - Дуже недужі...

   'So they were,' said the Dormouse; 'VERY ill.'

   Аліса спробувала уявити, як то можна все життя харчуватися самою мелясою, і це тільки посилило її сумніви.

    - А чому вони жили на дні криниці? - допитувалася вона далі.

   Alice tried to fancy to herself what such an extraordinary ways of living would be like, but it puzzled her too much, so she went on: 'But why did they live at the bottom of a well?'

   - Чому ти не п'єш більше чаю? - цілком серйозно мовив Шалений Заєць.

   'Take some more tea,' the March Hare said to Alice, very earnestly.

   - Більше? - образилася Аліса. - Я ще взагалі його не пила!

    - Більше чаю вона не хоче, - задумливо сказав Шалений Заєць.

   'I've had nothing yet,' Alice replied in an offended tone, 'so I can't take more.'

   - Ти хочеш сказати, менше чаю вона не хоче, - втрутився Капелюшник, - адже випити більше, ніж нічого, дуже просто.

   'You mean you can't take LESS,' said the Hatter: 'it's very easy to take MORE than nothing.'

   - А вашої думки ніхто не питав, - зауважила Аліса.

   'Nobody asked YOUR opinion,' said Alice.

   - То хто тут зачіпає приватні теми? - переможно запитав Капелюшник.

   'Who's making personal remarks now?' the Hatter asked triumphantly.

   Відповісти на це було нічого, тож Аліса взяла собі чаю і хліба з маслом, а тоді знов повернулася до Сонька.

    - То чому ж вони жили на дні криниці?

   Alice did not quite know what to say to this: so she helped herself to some tea and bread-and-butter, and then turned to the Dormouse, and repeated her question. 'Why did they live at the bottom of a well?'

   Сонько знову трохи подумав і промовив:

    - Бо то була мелясна криниця.

   The Dormouse again took a minute or two to think about it, and then said, 'It was a treacle-well.'

   - Таких не буває! - сердито сказала Аліса.

    - Тс!.. тс!.. - засичали на неї Капелюшник і Шалений Заєць.

    - Як моє не в лад - я з своїм назад! Докінчуй казку сама, - набурмосився Сонько.

   'There's no such thing!' Alice was beginning very angrily, but the Hatter and the March Hare went 'Sh! sh!' and the Dormouse sulkily remarked, 'If you can't be civil, you'd better finish the story for yourself.'

   - Ні, ні, будь ласка, розказуйте далі! - покірно сказала Аліса. - Я більше не перебиватиму. Мабуть, один такий колодязь усе ж був.

   'No, please go on!' Alice said very humbly; 'I won't interrupt again. I dare say there may be ONE.'

   - Один! Аякже! - запирхав Сонько. Проте оповідати далі не відмовився.

    - Отже, ці три сестрички... вони, бачте, жили собі, лижучи...

   'One, indeed!' said the Dormouse indignantly. However, he consented to go on. 'And so these three little sisters—they were learning to draw, you know—'

   - Лежачи? - засумнівалася Аліса, забувши про свою обіцянку.

   'What did they draw?' said Alice, quite forgetting her promise.

   - Не лежача, а лижучи - вони лизали мелясу! - випалив Сонько, цього разу без жодних роздумів.

   'Treacle,' said the Dormouse, without considering at all this time.

   - Мені потрібна чиста чашка, - перебив Капелюшник. - Пересуньмося на одне місце.

   'I want a clean cup,' interrupted the Hatter: 'let's all move one place on.'

   І тут-таки пересів на сусідній стілець. Сонько посунувся на його місце, Шалений Заєць - на місце Сонька, й Алісі, хоч-не-хоч, довелося сісти на місце Шаленого Зайця. Капелюшник єдиний виграв від такого переміщення, зате Алісі було найгірше, оскільки Шалений Заєць устиг перекинути у своє блюдце глечик з молоком.

   He moved on as he spoke, and the Dormouse followed him: the March Hare moved into the Dormouse's place, and Alice rather unwillingly took the place of the March Hare. The Hatter was the only one who got any advantage from the change: and Alice was a good deal worse off than before, as the March Hare had just upset the milk-jug into his plate.

   Алісі не хотілося знов ображати Сонька-Гризуна, тож вона спитала дуже обережно.

    - І все ж я не розумію: як вони там жили?

   Alice did not wish to offend the Dormouse again, so she began very cautiously: 'But I don't understand. Where did they draw the treacle from?'

   - Як, як? - озвався Капелюшник. - Лизнуть меляси, та й точать ляси... Второпала, дурненька?

   'You can draw water out of a water-well,' said the Hatter; 'so I should think you could draw treacle out of a treacle-well—eh, stupid?'

   - Перепрошую, а що таке ляси? - спитала Аліса, пускаючи повз вуха останнє Капелюшникове слово.

   'But they were IN the well,' Alice said to the Dormouse, not choosing to notice this last remark.

   - Ляси - це баляндраси, - пояснив Сонько.

   'Of course they were', said the Dormouse; '—well in.'

   Спантеличена такою відповіддю, бідна Аліса аж кілька хвилин не перебивала Сонькової оповіді.

   This answer so confused poor Alice, that she let the Dormouse go on for some time without interrupting it.

   - Отак вони й жили, - вів спроквола Сонько-Гризун, позіхаючи й тручи очі, бо його починав морити сон, - лизнуть меляси, поточать ляси, та й малюють всякі вихиляси - усе, що починається з літери Б.

   'They were learning to draw,' the Dormouse went on, yawning and rubbing its eyes, for it was getting very sleepy; 'and they drew all manner of things—everything that begins with an M—'

   - Чому саме з Б? - поцікавилася Аліса.

   'Why with an M?' said Alice.

   - А чом би й ні? - рвучко підвів голову Шалений Заєць.

   'Why not?' said the March Hare.

   Аліса знову вмовкла.

   Alice was silent.

   Сонько-Гризун став западати в дрімоту, та коли Капелюшник його вщипнув, він тоненько вискнув і заговорив далі:

    - ... з літери Б, наприклад: баляндраси, блідий місяць, байдики, багацько... До речі, чи траплялося тобі бачити таку штукенцію, як багацько?

   The Dormouse had closed its eyes by this time, and was going off into a doze; but, on being pinched by the Hatter, it woke up again with a little shriek, and went on: '—that begins with an M, such as mouse-traps, and the moon, and memory, and muchness—you know you say things are "much of a muchness"—did you ever see such a thing as a drawing of a muchness?'

   - М... м... м... Як би вам сказати, - остаточно розгубилася Аліса. - Я не думаю...

   'Really, now you ask me,' said Alice, very much confused, 'I don't think—'

   - То й не кажи нічого! - озвався Капелюшник.

   'Then you shouldn't talk,' said the Hatter.

   Такої нетактовності Аліса стерпіти вже не могла: вона встала й подалася геть. Сонько миттю заснув, а на решту чаєпивців Алісин відхід не справив належного враження, хоча вона й озиралася раз чи двічі - чи не покличуть її назад. Оглянувшись востаннє, вона побачила, як Заєць із Капелюшником запихають Сонька у чайник.

   This piece of rudeness was more than Alice could bear: she got up in great disgust, and walked off; the Dormouse fell asleep instantly, and neither of the others took the least notice of her going, though she looked back once or twice, half hoping that they would call after her: the last time she saw them, they were trying to put the Dormouse into the teapot.

   - Ну й нехай, усе одно я більше туди не піду! - казала собі Аліса, пробираючись крізь хащі. - Скільки живу, дурнішої компанії не бачила!

   'At any rate I'll never go THERE again!' said Alice as she picked her way through the wood. 'It's the stupidest tea-party I ever was at in all my life!'

   Не встигла вона це доказати, як раптом у стовбурі одного з дерев угледіла двері.

    - Оце цікаво! - подумала вона. - А втім, сьогодні цікаве все. Гадаю, мені можна туди ввійти?

   Just as she said this, she noticed that one of the trees had a door leading right into it. 'That's very curious!' she thought. 'But everything's curious today. I think I may as well go in at once.' And in she went.

   Вона увійшла, і... знов опинилася у довгому коридорі з тим самим скляним столиком.

    - Тепер я вже буду мудріша, - сказала вона подумки і почала з того, що взяла золотого ключика й відчинила дверцята до саду. Далі вона відшукала в кишені шматочок гриба і гризла його доти, доки не зменшилася вдвоє.

    І ось, пробравшись крізь вузенький прохід, вона вступила нарешті до чарівного саду з барвистими квітниками й прохолодними водограями.

   Once more she found herself in the long hall, and close to the little glass table. 'Now, I'll manage better this time,' she said to herself, and began by taking the little golden key, and unlocking the door that led into the garden. Then she went to work nibbling at the mushroom (she had kept a piece of it in her pocket) till she was about a foot high: then she walked down the little passage: and THEN—she found herself at last in the beautiful garden, among the bright flower-beds and the cool fountains.