Аліса в Країні Чудес

   - Яка я рада знов тебе зустріти, ясочко моя! - вигукнула Герцогиня, ніжно беручи Алісу під руку й ведучи її углиб саду.

   'You can't think how glad I am to see you again, you dear old thing!' said the Duchess, as she tucked her arm affectionately into Alice's, and they walked off together.

   Алісі було приємно бачити Герцогиню в доброму гуморі, і вона подумала, що, можливо, то тільки від перцю вона так озвіріла тоді на кухні.

   Alice was very glad to find her in such a pleasant temper, and thought to herself that perhaps it was only the pepper that had made her so savage when they met in the kitchen.

   - Коли я буду Герцогинею, - сказала собі Аліса (щоправда, без особливої певності), то не триматиму в себе на кухні ані перчини. Юшка смачна й без перцю. Можливо, саме від лютого перцю люди стають такі сердиті, - провадила вона, щаслива, що відкрила нове правило. - Від гірчиці - гіркне на душі, від кориці - починаєш усім коритися, від звіробою - визвірюються, а... а зате від карамелі чи інших цукерок діти стають солодкі-пресолодкі! Шкода, що люди цього не знають, - інакше були б не такі скупі на цукерки...

   'When I'M a Duchess,' she said to herself, (not in a very hopeful tone though), 'I won't have any pepper in my kitchen AT ALL. Soup does very well without—Maybe it's always pepper that makes people hot-tempered,' she went on, very much pleased at having found out a new kind of rule, 'and vinegar that makes them sour—and camomile that makes them bitter—and—and barley-sugar and such things that make children sweet-tempered. I only wish people knew that: then they wouldn't be so stingy about it, you know—'

   Замріявшись, Аліса зовсім забула про Герцогиню і ледь здригнулася, коли біля самого вуха почувся її голос.

    - Ти так задумалася, любонько, що й язик проковтнула. Звідси мораль... Забула яка, але зараз пригадаю...

   She had quite forgotten the Duchess by this time, and was a little startled when she heard her voice close to her ear. 'You're thinking about something, my dear, and that makes you forget to talk. I can't tell you just now what the moral of that is, but I shall remember it in a bit.'

   - А, може, її тут і нема, - відважилася на сумнів Аліса.

   'Perhaps it hasn't one,' Alice ventured to remark.

   - Що ти, що ти, дитино! - сказала Герцогиня. - Мораль є у всьому, треба тільки вміти й знайти.

    З цими словами вона щільніше пригорнулася до Аліси, зручно спершись своїм підборіддям їй на плече.

   'Tut, tut, child!' said the Duchess. 'Everything's got a moral, if only you can find it.' And she squeezed herself up closer to Alice's side as she spoke.

   Аліса не була в захваті від такої близькості: по-перше, Герцогиня скидалася на справжню почвару, а по-друге - її підборіддя було на диво гостре. Та що вдієш? - вона хотіла бути чемною, тож терпіла, як могла.

   Alice did not much like keeping so close to her: first, because the Duchess was VERY ugly; and secondly, because she was exactly the right height to rest her chin upon Alice's shoulder, and it was an uncomfortably sharp chin. However, she did not like to be rude, so she bore it as well as she could.

   - Здається, гра їм стала трохи любіша, - зауважила Аліса, щоб хоч якось підтримати розмову.

   'The game's going on rather better now,' she said, by way of keeping up the conversation a little.

   - О саме так! - погодилася Герцогиня, - а звідси мораль: «Любов єдина крутить світом!»

   ''Tis so,' said the Duchess: 'and the moral of that is—"Oh, 'tis love, 'tis love, that makes the world go round!"'

   - А дехто ж казав, - шепнула їй Аліса, - що найголовніше - не пхати носа до чужого проса!

   'Somebody said,' Alice whispered, 'that it's done by everybody minding their own business!'

   - Ну то й що? Глузд загалом один і той самий, - відказала Герцогиня, впинаючись гострим підборіддям Алісі в плече. - А звідси мораль: хто глузду пильнувати звик, того не підведе язик.

   'Ah, well! It means much the same thing,' said the Duchess, digging her sharp little chin into Alice's shoulder as she added, 'and the moral of THAT is—"Take care of the sense, and the sounds will take care of themselves."'

   "Як вона любить з усього виводити мораль! - подумала Аліса.

   'How fond she is of finding morals in things!' Alice thought to herself.

   - Ти, мабуть, дивуєшся, чому я не обійму тебе за стан, - озвалася Герцогиня після мовчанки. - Річ у тім, що я не певна в норові твого фламінго. А, може, таки спробувати?

   'I dare say you're wondering why I don't put my arm round your waist,' the Duchess said after a pause: 'the reason is, that I'm doubtful about the temper of your flamingo. Shall I try the experiment?'

   - Він може углитнýти, - обережно відповіла Аліса, анітрохи не прагнучи Герцогининих обіймів.

   'HE might bite,' Alice cautiously replied, not feeling at all anxious to have the experiment tried.

   - Твоя правда, - сказала Герцогиня, - фламінго кусючий, як гірчиця. Звідси мораль: це птиці одного польоту.

   'Very true,' said the Duchess: 'flamingoes and mustard both bite. And the moral of that is—"Birds of a feather flock together."'

   - Гірчиця - не птиця, - зауважила Аліса.

   'Only mustard isn't a bird,' Alice remarked.

   - Знов-таки слушно, - погодилась Герцогиня. - Як ясно ти вмієш висловлюватися!

   'Right, as usual,' said the Duchess: 'what a clear way you have of putting things!'

   - По-моєму, гірчиця, особливо мелена - це такий собі порох, - сказала Аліса.

   'It's a mineral, I THINK,' said Alice.

   - Ну, звісно ж, - притакнула Герцогиня, яка, здавалося, ладна була погоджуватися з кожним Алісиним словом. - Тут неподалік під горою є великі поклади гірчичного пороху... Звідси мораль: "Не дивись високо - запорошиш око!"

   'Of course it is,' said the Duchess, who seemed ready to agree to everything that Alice said; 'there's a large mustard-mine near here. And the moral of that is—"The more there is of mine, the less there is of yours."'

   - Ага, вже знаю! - вигукнула Аліса. - Гірчиця - овоч. Щоправда, на овоч не схожа, але овоч.

   'Oh, I know!' exclaimed Alice, who had not attended to this last remark, 'it's a vegetable. It doesn't look like one, but it is.'

   - Цілком згодна! - сказала Герцогиня. - Звідси мораль: кожному овочу - нрав і права. Або простіше: ніколи не думай про себе інакше, ніж це може здатися іншим, щоб те, чим ти був або міг бути, не було чимось іншим, ніж те, чим ти здавався або міг здаватися іншим, коли був іншим.

   'I quite agree with you,' said the Duchess; 'and the moral of that is—"Be what you would seem to be"—or if you'd like it put more simply—"Never imagine yourself not to be otherwise than what it might appear to others that what you were or might have been was not otherwise than what you had been would have appeared to them to be otherwise."'

   - Мабуть, я зрозуміла б краще, - якнайчемніше мовила Аліса, - якби могла це занотувати. На слух важко вхопити нитку.

   'I think I should understand that better,' Alice said very politely, 'if I had it written down: but I can't quite follow it as you say it.'

   - Це ніщо проти того, що я могла б сказати, якби розохотилась, - запишалася Герцогиня.

   'That's nothing to what I could say if I chose,' the Duchess replied, in a pleased tone.

   - Тільки, будь ласка, не завдавайте собі більшої мороки, - благально мовила Аліса.

   'Pray don't trouble yourself to say it any longer than that,' said Alice.

   - Яка там морока! - вигукнула Герцогиня. - Дарую тобі все, що я досі сказала.

   'Oh, don't talk about trouble!' said the Duchess. 'I make you a present of everything I've said as yet.'

   "Ба, яка щедра! - подумала Аліса. - Щастя, що таких дарунків не підносять на дні народження!"

    Але сказати це вголос у неї забракло духу.

   'A cheap sort of present!' thought Alice. 'I'm glad they don't give birthday presents like that!' But she did not venture to say it out loud.

   - Ми знову задумались? - мовила Герцогиня, ще раз штрикнувши її підборіддям.

   'Thinking again?' the Duchess asked, with another dig of her sharp little chin.

   - А чом би мені й не думати? - сказала Аліса, відчуваючи, що починає дратуватися.

   'I've a right to think,' said Alice sharply, for she was beginning to feel a little worried.

   - А чом би свині не літати? - сказала Герцогиня. - Звідси мо...

   'Just about as much right,' said the Duchess, 'as pigs have to fly; and the m—'

   Але тут, на превеликий Алісин подив, Герцогиня змовкла, а рука, що тримала її під лікоть, затремтіла. Аліса звела очі: перед ними, склавши на грудях руки, стояла Королева, - насуплена, мов грозова хмара.

   But here, to Alice's great surprise, the Duchess's voice died away, even in the middle of her favourite word 'moral,' and the arm that was linked into hers began to tremble. Alice looked up, and there stood the Queen in front of them, with her arms folded, frowning like a thunderstorm.

   - Гарний день, ваша величносте... - ледь чутно озвалася Герцогиня.

   'A fine day, your Majesty!' the Duchess began in a low, weak voice.

   - Серйозно попереджую, - крикнула Королева, притупуючи ногою. - Або щезаєш ти, або твоя голова. І то негайно! Вибирай!

   'Now, I give you fair warning,' shouted the Queen, stamping on the ground as she spoke; 'either you or your head must be off, and that in about half no time! Take your choice!'

   Герцогиня зробила вибір і щезла з очей.

   The Duchess took her choice, and was gone in a moment.

   - Продовжимо гру, - сказала Королева Алісі.

    Аліса так налякалася, що, не мовивши й слова, подалася за нею до майданчика.

   'Let's go on with the game,' the Queen said to Alice; and Alice was too much frightened to say a word, but slowly followed her back to the croquet-ground.

   Решта гостей, скориставшись із відсутності Королеви, спочивали собі в холодочку, та щойно вона з'явилася і нагадала, що кожна згаяна хвилина коштуватиме їм голови, всі негайно повернулися до гри.

   The other guests had taken advantage of the Queen's absence, and were resting in the shade: however, the moment they saw her, they hurried back to the game, the Queen merely remarking that a moment's delay would cost them their lives.

   Королева і далі сперечалася з гравцями і, знай, верещала:

    - Зітнути йому голову! Зітнути їй голову!..

    Приречених на смерть брали під варту вояки, які задля цього, звичайно, мусили розлучатися з роллю ворітець. За якихось півгодини на майданчику не лишилося ні ворітець, ні крокетистів: усі вони, окрім королівського подружжя та Аліси, сиділи під вартою в очікуванні страти.

   All the time they were playing the Queen never left off quarrelling with the other players, and shouting 'Off with his head!' or 'Off with her head!' Those whom she sentenced were taken into custody by the soldiers, who of course had to leave off being arches to do this, so that by the end of half an hour or so there were no arches left, and all the players, except the King, the Queen, and Alice, were in custody and under sentence of execution.

   Врешті Королева вгамувалась і, тяжко відсапуючись, озвалася до Аліси:

    - Ти вже була в Казна-Що-Не-Черепахи?

   Then the Queen left off, quite out of breath, and said to Alice, 'Have you seen the Mock Turtle yet?'

   - Ні, - відповіла Аліса. - Я навіть не знаю, що воно таке.

   'No,' said Alice. 'I don't even know what a Mock Turtle is.'

   - Це те, з чого роблять нечерепаховий суп.

   'It's the thing Mock Turtle Soup is made from,' said the Queen.

   - Зроду такого не бачила і навіть не чула.

   'I never saw one, or heard of one,' said Alice.

   - Ну, то ходім, - сказала Королева. - Він тобі про себе розкаже.

   'Come on, then,' said the Queen, 'and he shall tell you his history,'

   Рушаючи, Аліса встигла почути, як Король стиха мовив до всього загалу:

    - Ви помилувані.

    "От і чудово!" - сказала Аліса подумки. (Досі її страшенно гнітило, що аж стількох людей було засуджено до страти.)

   As they walked off together, Alice heard the King say in a low voice, to the company generally, 'You are all pardoned.' 'Come, THAT'S a good thing!' she said to herself, for she had felt quite unhappy at the number of executions the Queen had ordered.

   Невдовзі вони надибали Грифона, що спав на осонні мертвецьким сном (коли ти не знаєш, що таке Грифон, приглянься до малюнка).

    - Вставай, лежню! - наказала Королева. - Відпровадиш цю панну до Казна-Що-Не-Черепахи - хай розповість їй про своє життя. А мені треба вертатися: мушу наглянути, як декому стинатимуть голови! І вона пішла, залишивши Алісу наодинці з Грифоном. Вигляд цього чудиська трохи насторожив Алісу, але, розміркувавши, що товариство Грифона, мабуть, безпечніше, ніж Королевине, Аліса зосталася.

   They very soon came upon a Gryphon, lying fast asleep in the sun. (IF you don't know what a Gryphon is, look at the picture.) 'Up, lazy thing!' said the Queen, 'and take this young lady to see the Mock Turtle, and to hear his history. I must go back and see after some executions I have ordered'; and she walked off, leaving Alice alone with the Gryphon. Alice did not quite like the look of the creature, but on the whole she thought it would be quite as safe to stay with it as to go after that savage Queen: so she waited.

   Грифон сів, протер очі і дивився Королеві вслід, аж доки та зникла з очей; відтак захихотів.

    - Смішна! - сказав Грифон чи то до себе, чи до Аліси.

   The Gryphon sat up and rubbed its eyes: then it watched the Queen till she was out of sight: then it chuckled. 'What fun!' said the Gryphon, half to itself, half to Alice.

   - Хто смішний? - запитала Аліса.

   'What IS the fun?' said Alice.

   - Таж вона, - відповів Грифон. - То все, бач, її химери: адже досі ще нікого не страчено. Ходім!

   'Why, SHE,' said the Gryphon. 'It's all her fancy, that: they never executes nobody, you know. Come on!'

   "Тільки й чую: ходім! ходім! - думала собі Аліса. - Зроду-віку мене ще не ганяли так, як тут".

   'Everybody says "come on!" here,' thought Alice, as she went slowly after it: 'I never was so ordered about in all my life, never!'

   Незабаром, удалині, вони побачили Казна-Що-Не-Черепаху, що сумний та невеселий сидів на прискалку. Підійшовши ближче, Аліса почула його зітхання - такі тужні, наче в нього розривалося серце; Аліса ледь не заплакала з жалю.

    - За чим він так тужить? - спитала вона Грифона, і той відповів майже тими ж словами, що й перше:

    - То все, бач, його химери: нема йому за чим тужити. Ходім!

   They had not gone far before they saw the Mock Turtle in the distance, sitting sad and lonely on a little ledge of rock, and, as they came nearer, Alice could hear him sighing as if his heart would break. She pitied him deeply. 'What is his sorrow?' she asked the Gryphon, and the Gryphon answered, very nearly in the same words as before, 'It's all his fancy, that: he hasn't got no sorrow, you know. Come on!'

   І вони підійшли до Казна-Що-Не-Черепахи, який глянув на них повними сліз очима, але не зронив ні слова.

   So they went up to the Mock Turtle, who looked at them with large eyes full of tears, but said nothing.

   - Оця панна, - сказав Грифон, - хоче послухати твою історію.

   'This here young lady,' said the Gryphon, 'she wants for to know your history, she do.'

   - Я їй розповім, - прогугнявив Казна-Що-Не-Черепаха. - Сідайте, і ні пари з уст, аж поки я скінчу.

   'I'll tell it her,' said the Mock Turtle in a deep, hollow tone: 'sit down, both of you, and don't speak a word till I've finished.'

   Вони посідали. Запанувала досить довга мовчанка. "Цікаво, як йому пощастить скінчити, не почавши?" - чудувалася про себе Аліса.

   So they sat down, and nobody spoke for some minutes. Alice thought to herself, 'I don't see how he can EVEN finish, if he doesn't begin.' But she waited patiently.

   - Колись, - почав нарешті Казна-Що-Не-Черепаха, глибоко зітхнувши, - я був Не-Аби-Який-Черепаха...

   'Once,' said the Mock Turtle at last, with a deep sigh, 'I was a real Turtle.'

   По цих словах знов залягла довга мовчанка, порушувана час від часу Грифоновим відкашлюванням - ги-кхи! - та тяжкими схлипами Казна-Що-Не-Черепахи. Аліса ладна була вже підвестися й сказати: «Красненько дякую за прецікаву історію», але передумала і вирішила почекати.

   These words were followed by a very long silence, broken only by an occasional exclamation of 'Hjckrrh!' from the Gryphon, and the constant heavy sobbing of the Mock Turtle. Alice was very nearly getting up and saying, 'Thank you, sir, for your interesting story,' but she could not help thinking there MUST be more to come, so she sat still and said nothing.

   Нарешті Казна-Що-Не-Черепаха трохи заспокоївся і, все ще подеколи схлипуючи, заговорив:

    - Коли ми були маленькі, ми ходили в море до школи. Учила нас стара Черепаха: ми звали її Черешапкою...

   'When we were little,' the Mock Turtle went on at last, more calmly, though still sobbing a little now and then, 'we went to school in the sea. The master was an old Turtle—we used to call him Tortoise—'

   - Чому Черешапка, коли вона - Черепаха? - спитала Аліса.

   'Why did you call him Tortoise, if he wasn't one?' Alice asked.

   - Як то чому? Бо вона завжди ходила у шапці, - розсердився Казна-Що-Не-Черепаха. - Яка ж бо ти нетямуща!

   'We called him Tortoise because he taught us,' said the Mock Turtle angrily: 'really you are very dull!'

   - Посоромилась би ставити такі дитячі запитання, - докинув Грифон.

    Вони обоє замовкли і довго дивилися на бідну Алісу, що ладна була крізь землю провалитися. Нарешті озвався Грифон:

    - Ворушися, старий! Бо так і до вечора не розкажеш.

    І Казна-Що-Не-Черепаха продовжив оповідь.

   'You ought to be ashamed of yourself for asking such a simple question,' added the Gryphon; and then they both sat silent and looked at poor Alice, who felt ready to sink into the earth. At last the Gryphon said to the Mock Turtle, 'Drive on, old fellow! Don't be all day about it!' and he went on in these words:

   - Отож вір - не вір, але ми ходили до морської школи...

   'Yes, we went to school in the sea, though you mayn't believe it—'

   - Я не казала, що не вірю, - уточнила Аліса.

   'I never said I didn't!' interrupted Alice.

   - Казала! - заперечив Казна-Що-Не-Черепаха.

   'You did,' said the Mock Turtle.

   - Прикуси язика! - докинув Грифон, хоч Аліса не встигла й озватися.

   'Hold your tongue!' added the Gryphon, before Alice could speak again. The Mock Turtle went on.

   - Ми здобули блискучу освіту, - провадив Казна-Що-Не-Черепаха, - бо ходили до школи щодня. .

   'We had the best of educations—in fact, we went to school every day—'

   - Чим тут хвалитися, - сказала Аліса. - я теж ходила до школи щодня.

   'I'VE been to a day-school, too,' said Alice; 'you needn't be so proud as all that.'

   - До якої? З додатковими предметами? - занепокоївся Казна-Що-Не-Черепаха.

   'With extras?' asked the Mock Turtle a little anxiously.

   - Авжеж, - відповіла Аліса, - ми вивчали французьку та музику.

   'Yes,' said Alice, 'we learned French and music.'

   - А прання?

   'And washing?' said the Mock Turtle.

   - Яке ще прання? - обурилася Аліса.

   'Certainly not!' said Alice indignantly.

   Казна-Що-Не-Черепасі явно відлягло від серця.

    - Виходить, освіта у вас була не найкраща, - сказав він. - А в нас у школі до рахунку завжди приписували: "Доплата: французька, музика і прання".

   'Ah! then yours wasn't a really good school,' said the Mock Turtle in a tone of great relief. 'Now at OURS they had at the end of the bill, "French, music, AND WASHING—extra."'

   - Сумніваюся, щоб на дні моря була потреба в такому предметі, - зауважила Аліса.

   'You couldn't have wanted it much,' said Alice; 'living at the bottom of the sea.'

   - Мої статки не дозволяли мені його вивчати, - зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Я опанував тільки звичайний курс.

   'I couldn't afford to learn it.' said the Mock Turtle with a sigh. 'I only took the regular course.'

   - І яких же предметів вас навчали? - поцікавилася Аліса.

   'What was that?' inquired Alice.

   - Спершу, як і належить, вчили чесати і пищати, - відповів Казна-Що-Не-Черепаха. - Далі йшли чотири дії матимачухи: добивання, відбивання, вноження і обділення.

   'Reeling and Writhing, of course, to begin with,' the Mock Turtle replied; 'and then the different branches of Arithmetic—Ambition, Distraction, Uglification, and Derision.'

   - Вперше чую про вноження, - ризикнула вставити слово Аліса. - Що воно таке?

   'I never heard of "Uglification,"' Alice ventured to say. 'What is it?'

   Грифон здивовано скинув до неба лапи.

    - Ніколи не чула про вноження! - вигукнув він. - А про вручення ти, сподіваюся, чула?

   The Gryphon lifted up both its paws in surprise. 'What! Never heard of uglifying!' it exclaimed. 'You know what to beautify is, I suppose?'

   - Чула - розгублено відповіла Аліса.

   'Yes,' said Alice doubtfully: 'it means—to—make—anything—prettier.'

   - Ну тоді, - не вгавав Грифон, - якщо ти не знаєш, що таке вноження, то ти просто дурка, та й годі!

   'Well, then,' the Gryphon went on, 'if you don't know what to uglify is, you ARE a simpleton.'

   Заглиблюватися далі в це питання Алісі не стало духу, тож вона обернулася до Казна-Що-Не-Черепахи:

    - А чого вас навчали ще?

   Alice did not feel encouraged to ask any more questions about it, so she turned to the Mock Turtle, and said 'What else had you to learn?'

   - Усяких премудрощів, - відповів той і почав перелічувати, загинаючи ласти: - Премудрощів стародавнього і сучасного Аморезнавства, Гастрономії, Дригонометрії... Дригонометром у нас був старий морський вугор, він з'являвся раз на тиждень. А на уроці Хвісткультури він навіть учив нас художнього хвостоспіралювання.

   'Well, there was Mystery,' the Mock Turtle replied, counting off the subjects on his flappers, '—Mystery, ancient and modern, with Seaography: then Drawling—the Drawling-master was an old conger-eel, that used to come once a week: HE taught us Drawling, Stretching, and Fainting in Coils.'

   - І як воно виглядало? - поцікавилася Аліса.

   'What was THAT like?' said Alice.

   - На жаль, не можу показати сам, - розвів ластами Казна-Що-Не-Черепаха. - Надто я відтоді зашкаруб. А Грифон узагалі цього не вчився.

   'Well, I can't show it you myself,' the Mock Turtle said: 'I'm too stiff. And the Gryphon never learnt it.'

   - Я не мав часу, - зізнався Грифон. - Зате я брав мороки у старого краба. То був класичний мучитель. О, ті класики!..

   'Hadn't time,' said the Gryphon: 'I went to the Classics master, though. He was an old crab, HE was.'

   - На жаль, я не ходив до нього на уроки, - зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Казали, він дуже добре знався на забиванні баків?

   'I never went to him,' the Mock Turtle said with a sigh: 'he taught Laughing and Grief, they used to say.'

   - Достеменно так... о, так!.. Його мороки забивали памороки! Незрівнянний мучитель! - і собі зітхнув Грифон.

    І обоє, затуливши обличчя, схилили голови.

   'So he did, so he did,' said the Gryphon, sighing in his turn; and both creatures hid their faces in their paws.

   - А скільки годин на день тривала ваша наука? - поквапилася Аліса змінити тему.

   'And how many hours a day did you do lessons?' said Alice, in a hurry to change the subject.

   - Десять уроків першого дня, дев'ять - другого, і так далі, - пояснив Казна-Що-Не-Черепаха.

   'Ten hours the first day,' said the Mock Turtle: 'nine the next, and so on.'

   - Ну й чудернацький розклад! - вигукнула Аліса.

   'What a curious plan!' exclaimed Alice.

   - Того воно й неука, - зауважив Грифон, - що день у день коротшає.

   'That's the reason they're called lessons,' the Gryphon remarked: 'because they lessen from day to day.'

   Ця думка була настільки нова й несподівана, що Аліса мусила подумати трішечки довше^

    - Виходить, одинадцятий день був вихідний? - нарешті спитала вона.

   This was quite a new idea to Alice, and she thought it over a little before she made her next remark. 'Then the eleventh day must have been a holiday?'

   - Звичайно, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха.

   'Of course it was,' said the Mock Turtle.

   - А що ви робили дванадцятого дня? - не вгавала Аліса.

   'And how did you manage on the twelfth?' Alice went on eagerly.

   - Досить про мороки! - рішуче урвав Грифон. - Розкажи-но їй дещо про наші забави...

   'That's enough about lessons,' the Gryphon interrupted in a very decided tone: 'tell her something about the games now.'