Аліса в Країні Чудес

   Коли вони надбігли, Чирвовий Король з Королевою вже сиділи на троні в оточенні всілякого птаства та звірини, а також цілої колоди карт. Попереду під охороною двох вояків стояв закутий у кайдани Чирвовий Валет, а поруч із Королем - Білий Кролик, з ріжком в одній руці та сувоєм пергаменту в другій. Посеред судової зали красувався стіл, а на ньому - повний таріль пиріжків із фруктами, таких смаковитих на вигляд, що в Аліси аж слинка потекла.

    "Хай би швидше кінчався суд і починалося частування", - подумала вона. Але думати про це, здавалося, було ще рано, тож вона почала роззиратися по залі, щоб якось згаяти час.

   Arrivati, videro il Re e la Regina di cuori seduti in trono, circondati da una gran folla di uccellini, di bestioline e da tutto il mazzo di carte: il Fante stava davanti, incatenato, con un soldato da un lato e l’altro: accanto al Re stava il Coniglio bianco con una tromba nella destra e un rotolo di pergamena nella sinistra. Nel mezzo della corte c’era un tavolo, con un gran piatto di torte d’apparenza così squisita che ad Alice venne l’acquolina in bocca. "Vorrei che si finisse presto il processo, — pensò Alice, — e che si servissero le torte!" Ma nessuno si muoveva intanto, ed ella cominciò a guardare intorno per ammazzare il tempo.

   Бувати в судах їй досі не випадало, проте вона дещо знала про них із книжок і, на превелику свою радість, упевнилася, що може назвати посади майже всіх присутніх. "Он суддя, - сказала вона подумки, - це видно з його величезної перуки".

   Alice non aveva mai visto un tribunale, ma ne aveva letto qualche cosa nei libri, e fu lieta di riconoscere tutti quelli che vedeva. "Quello è il giudice, — disse fra sè, — perchè porta quel gran parruccone.

   Суддею, до речі, був Король, а що він нап'яв корону поверх перуки, то, видно, почувався не надто зручно; до того ж, перука зовсім йому не личила.

   - А он лава присяжників, - розмірковувала Аліса. - А отих дванадцять птахотварів (вона, бачте, мусила вжити саме це слово, бо серед них були і птахи, й тварини), мабуть, і є присяжники.

    Це останнє слово вона вимовила на різні лади, сама собою пишаючись, гадаючи (і справедливо), що серед її ровесниць мало хто знається на таких речах. (Хоча, зауважмо, слово «присяжні» було б тут не менш доречне.)

   — E quello è il banco dei giurati, — osservò Alice, — e quelle dodici creature, — doveva dire "creature", perchè alcune erano quadrupedi, ed altre uccelli, — sono sicuramente i giurati." E ripetè queste parole due o tre volte, superba della sua scienza, perchè giustamente si diceva che pochissime ragazze dell’età sua sapevano tanto.

   Усі дванадцятеро присяжних вельми зосереджено писали щось на грифельних табличках.

    - Що вони пишуть? - пошепки запитала Аліса в Грифона. - Адже суд іще не почався?

   I dodici giurati erano affaccendati a scrivere su delle lavagne. — Che fanno? — bisbigliò Alice nell’orecchio del Grifone. — Non possono aver nulla da scrivere se il processo non è ancora cominciato.

   - Вони записують свої імена, - шепнув у відповідь Грифон. - Бояться, що до кінця суду забудуть.

   — Scrivono i loro nomi, — bisbigliò il Grifone; — temono di dimenticarseli prima della fine del processo.

   - От пришелепкуваті! - вголос обурилася Аліса, та зразу ж і прикусила язика, бо саме в цей час Білий Кролик вигукнув: "Прошу дотримуватись тиші!", а Король начепив окуляри і став водити очима по залі, вишукуючи балакунів.

   — Che stupidi! — esclamò Alice sprezzante, ma tacque subito, perchè il Coniglio bianco, esclamò: — Silenzio in corte! — e il Re inforcò gli occhiali, mettendosi a guardare ansiosamente da ogni lato per scoprire i disturbatori.

   Дивлячись на присяжних, Аліса бачила так виразно, мовби стояла в них за плечима, як усі вони виводять на табличках слово «пришелепкуваті»; один з них явно не знав, як воно пишеться, тож мусив питати розуму в сусіди.

    "Уявляю собі їхні записи на кінець суду!" - подумала Аліса.

   Alice vedeva bene, come se fosse loro addosso, che scrivevano "stupidi", sulle lavagne: osservò altresì che uno di loro non sapeva sillabare "stupidi", e domandava al vicino come si scrivesse. "Le lavagne saranno tutte uno scarabocchio prima della fine del processo!" pensò Alice.

   В одного з присяжних немилосердно шкрябало перо. Це було нестерпно, тож Аліса, обійшовши залу, зайшла йому за спину і, прихитрившись, вихопила в нього перо. Вона зробила це так спритно, що горопаха присяжний (не хто інший, як ящур Крутихвіст) так і не збагнув, куди воно поділося. Після марних пошуків він до кінця дня мусив писати пальцем, з чого було дуже мало пуття, бо палець не лишав на табличці жодного сліду.

   Un giurato aveva una matita che strideva. Alice non potendo resistervi, girò intorno al tribunale, gli giunse alle spalle e gliela strappò di sorpresa. Lo fece con tanta rapidità che il povero giurato (era Guglielmo, la lucertola) non seppe più che fosse successo della matita. Dopo aver girato qua e là per ritrovarla, fu costretto a scrivere col dito tutto il resto della giornata. Ma a che pro, se il dito non lasciava traccia sulla lavagna?

   - Оповіснику, читай оскарження! - звелів Король.

   — Usciere! leggete l’atto d’accusa, — disse il Re.

   По цих словах Білий Кролик дмухнув тричі в ріжок, розгорнув пергаментовий сувій і зачитав:

   Allora il Coniglio diè tre squilli di tromba, poi spiegò il rotolo della pergamena, e lesse così:

Краля Чирвова спекла пиріжки,
     А також спекла рулет.
 Та ті пиріжки, як і той рулет,
     Украв Чирвовий Валет!...

"La Regina di cuori
 fece le torte in tutto un dì d’estate:
 Tristo, il Fante di cuori
 di nascosto le torte ha trafugate!"

   - Ваш вирок! - звернувся Король до присяжних.

   — Ponderate il vostro verdetto! — disse il Re ai giurati.

   - Не тепер! Не тепер! - хапливо перебив Кролик. - До вироку ще далеко!

   — Non ancora, non ancora ! — interruppe vivamente il Coniglio. — Vi son molte cose da fare prima!

   - Викликати першого свідка! - звелів Король.

    Кролик тричі дмухнув у ріжок і проголосив:

    - Перший свідок!

   — Chiamate il primo testimone, — disse il Re; e il Coniglio bianco diè tre squilli di tromba, e chiamò: — Il primo testimone!

   За першого свідка був Капелюшник. Він з явився, тримаючи в одній руці чашку чаю, а в другій - шматок хліба з маслом.

    - Перепрошую, ваша величносте, - озвався він, - що я приніс усе це сюди, але, бачте, коли по мене прислали, я саме допивав чай...

   Il testimone era il Cappellaio. S’avanzò con una tazza di tè in una mano, una fetta di pane imburrato nell’altra. — Domando perdono alla maestà vostra, disse, — se vengo con le mani impedite; ma non avevo ancora finito di prendere il tè quando sono stato chiamato.

   - Ти мав би вже допити, - сказав Король. - Коли ти почав?

   — Avreste dovuto finire, — rispose il Re. Quando avete cominciato a prenderlo?

   Капелюшник глипнув на Шаленого Зайця, який попідручки з Соньком-Гризуном супроводив його до судової зали.

    - Здається, чотирнадцятого березня, - відповів той.

   Il Cappellaio guardò la Lepre di Marzo che lo aveva seguito in corte, a braccetto col Ghiro. — Credo che fosse il quattordici di marzo, — disse il Cappellaio.

   - П'ятнадцятого, - уточнив Капелюшник.

   — Il quindici, — esclamò la Lepre di Marzo.

   - Шістнадцятого, - поправив Сонько-Гризун.

   — Il sedici, — soggiunse il Ghiro.

   - Занотуйте, - звернувся Король до присяжних, і вони запопадливо записали на табличках усі три дати, тоді додали їх і одержану суму перевели в шилінги та пенси.

   — Scrivete questo, — disse il Re ai giurati. E i giurati si misero a scrivere prontamente sulle lavagne, e poi sommarono i giorni riducendoli a lire e centesimi.

   - Скинь свого капелюха, - звелів Капелюшникові Король.

   — Cavatevi il cappello, — disse il Re al Cappellaio.

   - Це не мій капелюх, - відповів Капелюшник.

   — Non è mio, — rispose il Cappellaio.

   - Крадений! - проголосив Король, і присяжні миттю запрацювали перами.

   — È rubato allora! — esclamò il Re volgendosi ai giurati, i quali subito annotarono il fatto.

   - Я - капелюшник, у мене всі капелюхи на продаж, - пояснив Капелюшник, - своїх нема.

   — Li tengo per venderli, — soggiunse il Cappellaio per spiegare la cosa: — Non ne ho di miei. Sono cappellaio.

   Тут вже й Королева нап'яла окуляри і так прикипіла до нього поглядом, аж Капелюшник сполотнів і затупцював на місці.

   La Regina inforcò gli occhiali, e cominciò a fissare il Cappellaio, che diventò pallido dallo spavento.

   - Складай свої свідчення, - звелів Король, - але без нервів, бо зараз же скараємо на горло!

   — Narraci quello che sai, — disse il Re, — e non aver paura... ti farò decapitare immediatamente.

   Видно, свідкові ці слова аж ніяк не додали мужності: він і далі переступав з ноги на ногу, кидаючи тривожні погляди на Королеву, і зопалу замість хліба надкусив чашку.

   Queste parole non incoraggiarono il testimone, che non si reggeva più in piedi. Guardava angosciosamente la Regina, e nella confusione addentò la tazza invece del pane imburrato.

   Тієї ж миті Аліса відчула, що з нею діється щось дивне, і тільки згодом збагнула: вона знову росла! Першим її бажанням було встати і вийти із зали, але потім вона вирішила, що сидітиме доти, доки їй вистачить на лаві місця.

   Proprio in quel momento, Alice provò una strana sensazione, che la sorprese molto finchè non se ne diede ragione: cominciava a crescere di nuovo; pensò di lasciare il tribunale, ma poi riflettendoci meglio volle rimanere finchè per lei ci fosse spazio.

   - Був би вельми вдячний, якби ви мене так не тисли! - озвався Сонько, що сидів поруч неї. - Я й так ледве дихаю.

   — Perchè mi urti così? — disse il Ghiro che le sedeva da presso. — Mi manca il respiro.

   - Нічого не можу вдіяти, - якомога лагідніше відказала Аліса. - Я росту.

   — Che ci posso fare? — disse affabilmente Alice. — Sto crescendo.

   - Тут рости не дозволено! - сказав Сонько.

   — Tu non hai diritto di crescere qui, — urlò il Ghiro.

   - Не меліть дурниць! - посміливішала Аліса. - Ви ж так само ростете, правда?

   — Non dire delle sciocchezze, — gridò Alice, — anche tu cresci.

   - Правда, - сказав Сонько. - Але я росту з розумною швидкістю, а не пнуся отак зі шкіри.

    Він сердито встав і перейшов на другий кінець зали.

   — Sì, ma io cresco a un passo ragionevole, soggiunse il Ghiro, — e non in quella maniera ridicola. — E brontolando si levò e andò a mettersi dall’altro lato.

   Увесь цей час Королева не зводила очей з Капелюшника і (якраз, коли Сонько намірився сідати) наказала одному з підсудків:

    - Принеси мені список усіх, хто співав на останньому концерті!

    Тут бідного Капелюшника так шалено затіпало, що він вискочив із власних черевиків.

   Intanto la Regina non aveva mai distolto lo sguardo dal Cappellaio e mentre il Ghiro attraversava la sala del tribunale, disse a un usciere: - Dammi la lista dei cantanti dell’ultimo concerto! A quest’ordine il Cappellaio si mise a tremare così che le scarpe gli sfuggirono dai piedi.

   - Складай свої свідчення, - грізно повторив Король, - або зараз же будеш скараний на горло - з нервами чи без!

   — Narraci quello che sai, — ripetè adirato il Re, — o ti farò tagliare la testa, abbi o no paura.

   - Я... бідний неборака, ваша величносте... зацокотів зубами Капелюшник. - Я тільки-но сів пити чай... десь тиждень тому, не раніше... Хліба з маслом у мене майже не залишилось... У казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... Я зварив з нього чай, і з тих пір час для мене закінчується на ча...

   — Maestà: sono un povero disgraziato, — cominciò il Cappellaio con voce tremante, — e ho appena cominciato a prendere il tè... non è ancora una settimana... e in quanto al pane col burro che si assottiglia... e il tremolio del tè.

   - На "ча"? - перепитав Король.

   — Che tremolio? — esclamò il re.

   - На ча...

   — Il tremolio cominciò col tè, — rispose il Cappellaio.

   - Ти що - мене за дурня маєш? Час починається, а не закінчується на "ча" - гостро сказав Король, і слово «чаювання» так і залишилось недоказаним. - Далі!

   — Sicuro che "tremolio" comincia con un T! — disse vivamente il Re. — M’hai preso per un allocco? Continua.

   - Я... бідний неборака, - знову завів Капелюшник. - В казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... але, як сказав Шалений Заєць...

   — Sono un povero disgraziato, — continuò il Cappellaio, — e dopo il tè tremavamo tutti... solo la Lepre di Marzo disse...

   - Я не казав, - вихопився Шалений Заєць.

   — Non dissi niente! — interruppe in fretta la Lepre di Marzo.

   - Казав! - наполягав Капелюшник.

   — Sì che lo dicesti! — disse il Cappellaio.

   - Я заперечую! - заявив Шалений Заєць.

   — Lo nego! — replicò la Lepre di Marzo.

   - Він заперечує, - сказав Король. - Не вносьте до протоколу.

   — Lo nega, — disse il Re: — ebbene, lascia andare.

   - В усякому разі, як сказав Сонько-Гризун... - правив своєї Капелюшник, занепокоєно озирнувшись на свого супутника. Але Сонько не заперечував нічого, позаяк міцно спав.

   — Bene, a ogni modo il Ghiro disse... E il Cappellaio guardò il Ghiro per vedere se anche lui volesse dargli una smentita: ma quegli, profondamente addormentato, non negava nulla.

   - Після того, - повів далі Капелюшник, - я врізав собі ще хліба з...

   — Dopo di ciò, — continuò il Cappellaio, — mi preparai un’altra fetta di pane col burro...

   - Але що сказав Сонько-Гризун? - запитав один із присяжних.

   — Ma che cosa disse il Ghiro? — domandò un giurato.

   - Не пригадую, - сказав Капелюшник.

   — Non lo posso ricordare, — disse il Cappellaio.

   - Доведеться пригадати, - зауважив Король, - бо інакше скараємо на горло!

   — Lo devi ricordare, — disse il Re, — se no ti farò tagliare la testa.

   Сердега Капелюшник випустив із рук чашку з чаєм та хліб з маслом і впав на одне коліно.

    - Я... бідний неборака, ваша величносте... - почав він.

   L’infelice Cappellaio si lasciò cadere la tazza, il pane col burro e le ginocchia a terra, e implorò: — Sono un povero mortale!

   - Ти бідний, бо дурний, - хмикнув Король.

   — Sei un povero oratore, — disse il Re.

   Тут одна з морських свинок зааплодувала, і її негайно придушили судові виконавці. (Оскільки слово це непросте, я поясню його описово: виконавці взяли великого полотняного мішка, запхали в нього свинку сторч головою і сіли зверху.)

   Qui un Porcellino d’India diè un applauso, che venne subito represso dagli uscieri del tribunale. (Ed ecco come: fu preso un sacco che si legava con due corde all’imboccatura; vi si fece entrare a testa in giù il Porcellino, e gli uscieri vi si sedettero sopra.)

   "Тепер знатиму, як це виглядає, - подумала Аліса. - Бо в газетах не раз пишуть про судові засідання: «Окремі спроби зірвати оплески були негайно придушені судовими виконавцями", - але досі я не розуміла, в чому тут суть".

   — Sono contenta d’avervi assistito, — pensò Alice. — Ho letto tante volte nei giornali, alla fine dei processi: "Vi fu un tentativo di applausi, subito represso dal presidente"; ma non avevo mai compreso che cosa volesse dire.

   - Це все, що ти мав сказати? Тоді - рухайся! - промовив Король.

   — Se è questo tutto quello che sai, — disse il Re, — puoi ritirarti.

   - Чухайся? - не зрозумів Капелюшник. - У мене зайняті руки! (Хліб з маслом та чашку він уже встиг підібрати.)

   — Non posso ritirarmi, — disse il Cappellaio, — sono già sul pavimento.

   - А ти зроби так, щоб були зайняті твої ноги, - сказав Король.

   — Allora siediti, — disse il Re.

   Тут зааплодувала друга морська свинка, і її теж було придушено.

   Qui un altro Porcellino d’India diè un applauso, ma fu represso.

   "Ну ось, зі свинками покінчено! - подумала Аліса. - Тепер справа піде краще".

   — Addio Porcellini d’India! Non vi vedrò più! — disse Alice. — Ora si andrà innanzi meglio.

   - Я хотів би допити свій чай, - промовив Капелюшник, тривожно зиркнувши на Королеву, яка вивчала реєстр співаків.

   — Vorrei piuttosto finire il tè, — disse il Cappellaio, guardando con ansietà la Regina, la quale leggeva la lista dei cantanti.

   - Можеш іти, - сказав Король, і Капелюшник чкурнув із зали, не взувши черевиків.

   — Puoi andare, — disse il Re, e il Cappellaio lasciò frettolosamente il tribunale, senza nemmeno rimettersi le scarpe.

   - І зітніть йому голову на виході, - наказала Королева одному з виконавців.

    Та поки той добіг до дверей, за Капелюшником уже й слід прохолов.

   —...E tagliategli la testa, — soggiunse la Regina, volgendosi a un ufficiale; ma il Cappellaio era già sparito prima che l’ufficiale arrivasse alla porta.

   - Покличте наступного свідка! - звелів Король.

   — Chiamate l’altro testimone! — gridò il Re.

   Наступним свідком виявилася Герцогинина кухарка. В руці вона тримала коробочку з перцем. Ще до її появи в залі Аліса здогадалася, хто зараз увійде: всі, хто сидів біля дверей, почали дружно чхати.

   L’altro testimone era la cuoca della Duchessa. Aveva il vaso del pepe in mano, e Alice indovinò chi fosse anche prima di vederla, perchè tutti quelli vicini all’ingresso cominciarono a starnutire.

   - Складай свої свідчення! - наказав Король.

   — Che cosa sai? — disse il Re.

   - Не буду! - відказала кухарка.

   — Niente, — rispose la cuoca.

   Король збентежено глянув на Білого Кролика.

    - Цього свідка, ваша величносте, треба піддати перехресному допитові, - півголосом озвався Кролик.

   Il Re guardò con ansietà il Coniglio bianco che mormorò: — Maestà, fatele delle domande.

   - Перехресному, то й перехресному, - зітхнув Король. Він схрестив руки на грудях і так сильно зсунув брови, аж очі йому зійшлися на переніссі, а тоді, втупившись у кухарку, спитав густим басом:

    - З чого печуть пиріжки?

   — Bene, se debbo farle, le farò, — disse il Re, e dopo aver incrociate le braccia sul petto, e spalancati gli occhi sulla cuoca, disse con voce profonda: — Di che cosa sono composte le torte?

   - Переважно з перцю, - відповіла кухарка.

   — Di pepe per la maggior parte, — rispose la cuoca.

   - З меля-а-си, - озвався позад неї сонний голосок.

   — Di melassa, — soggiunse una voce sonnolenta dietro di lei.

   - Взяти Сонька за барки! - заверещала Королева. - Зітнути йому голову! Витурити із зали! Придушити! Защипати! Повискубувати йому вуса!

   — Afferrate quel Ghiro! — gridò la Regina. — Tagliategli il capo! Fuori quel Ghiro! Sopprimetelo! pizzicatelo! Strappategli i baffi!

   Кілька хвилин у залі панував несусвітній розгардіяш - виганяли Сонька-Гризуна. А коли всі знову втихомирились, виявилося, що кухарка зникла.

   Durante qualche istante il tribunale fu una Babele, mentre il Ghiro veniva afferrato; e quando l’ordine fu ristabilito, la cuoca era scomparsa.

   - Плакати не будемо! - з величезною полегкістю мовив Король. - Викличте наступного свідка!

    І, повернувшись до Королеви, пошепки додав:

    - Знаєш, золотко, наступний перехресний допит слід провести тобі. Мені вже в голові гуде!

   — Non importa, — disse il Re con aria di sollievo. — Chiamate l’altro testimone. — E bisbigliò alla Regina: — Cara mia, l’altro testimone dovresti esaminarlo tu. A me duole il capo.

   Кролик тим часом водив пальцем по списку, й Аліса не спускала з нього очей. "Цікаво, хто буде наступним свідком, - подумала вона. - Поки що доказів у них - жодних." Який же був її подив, коли Білий Кролик крикнув своїм тонким верескучим голосом:

    - АЛІСА!

   Alice stava osservando il Coniglio che esaminava la lista, curiosa di vedere chi fosse mai l’altro testimone, — perchè non hanno ancora una prova, — disse fra sè. Figurarsi la sua sorpresa, quando il Coniglio bianco chiamò con voce stridula: Alice!