Аліса в Країні Чудес
Розділ п'ятий
第 5 篇
Що порадила Гусінь
毛毛虫的建議
Якусь часину Гусінь і Аліса мовчки дивилися одна на одну. Нарешті Гусінь вийняла люльку з рота й озвалася млосним оспалим голосом:
毛毛虫和愛麗絲彼此沉默地注視了好一會。最后，毛毛虫從嘴里拿出了水煙 管，用慢吞吞的、瞌睡似的聲調同她說起了話。
- Ти хто?
“你是誰？”毛毛虫問，
Що й казати, не вельми підбадьорливий початок розмови!
- Я?.. Я, пані, й сама вже не знаю... - ледь зніяковіла Аліса. - Знаю хіба, ким була сьогодні зранку, але відтоді я, по-моєму, кілька разів мінялася.
這可不是鼓勵人談話的開場白，愛麗絲挺不好意思地回答說：“我……眼下 很難說，先生……至少今天起床時，我還知道我是誰的，從那時起，可是我就變 了好几回了，”
- Що ти хочеш цим сказати? - суворо запитала Гусінь. - Ти при своєму глузді?
“你這話是什么意思？”毛毛虫嚴厲地說，“你自己解釋一下！”
- Боюсь, пані, що при чужому, - відказала Аліса. - Бачте, я-не зовсім я...
“我沒法解釋，先生，”愛麗絲說，“因為我已經不是我自己了，你瞧。”
- Не бачу, - сказала Гусінь.
“我瞧不出。”毛毛虫說。
- Боюся, пані, я не зумію висловитися ясніше, - щонайчемніше відповіла Аліса. - Я й сама не все розумію: стільки перетворень за один день будь-кого зіб'ють з пантелику.
“我不能解釋得更清楚了，”愛麗絲非常有禮貌地回答，“因為我壓根儿不 懂是怎么開始的，一天里改變好几次大小是非常不舒服的。”
- Ба ні! - заперечила Гусінь.
- Може, ви зараз так і не думаєте, - сказала Аліса. - Та коли вам прийде пора обертатися на лялечку (а це, ви знаєте, неминуче), а тоді на метелика, то вам, напевно, буде якось трохи дивно...
“唉，也許你還沒有体會，”愛麗絲說，“可是當你必須變成一只蝶蛹的時 候──你知道自己總有一天會這樣的──然后再變成一只蝴蝶、我想你會感到有 點奇怪的，是不是，”
- Аж ніяк! - сказала Гусінь.
“一點也不。”毛毛虫說。
- Ну, можливо, у вас інші відчуття, - припустила Аліса. - Але я твердо знаю, що почувалася б дуже дивно.
“哦！可能你的感覺同我不一樣，”愛麗絲說，“可是這些事使我覺得非常 奇怪。”
- Ти! - зневажливо кинула Гусінь. - А ти хто така?
“你！”毛毛虫輕蔑地說，“你是誰？”
Це знов повернуло їх до початку розмови! Алісу трохи дратувала манера Гусені вести розмову. Випроставшись, вона вельми поважно промовила:
- Гадаю, спершу вам годилося б сказати, хто ви така?
這句話又把他們帶回了談話的開頭，對于毛毛虫的那些非常簡短的回答，愛 麗絲頗有點不高興了，她挺直了身子一本正經地說：“我想還是你先告訴我，你 是誰？”
- Чому? - запитала Гусінь.
“為什么？”毛毛虫說。
Питання загнало Алісу в глухий кут. Вона марно шукала якогось переконливого пояснення, а що Гусінь, з усього видно, була в лихому гуморі, то Аліса обернулася й пішла геть.
這又成了一個難題：愛麗絲想不出任何比較好的理由來回答它，看來，毛毛 虫挺不高興的，因此愛麗絲轉身就走了。
- Вернися! - гукнула Гусінь їй услід. - Я маю сказати щось важливе.
“回來！”毛毛虫在她身后叫道，“我有几句重要的話講！”
Це вже був добрий знак, і Аліса повернулася.
這話听起來倒是鼓舞人的，于是愛麗絲回來了。
- Май терпець! - сказала Гусінь.
“別發脾气嘛！”毛毛虫說，
- Оце й усе? - спитала Аліса, ледь тамуючи гнів.
“就這個話嗎？”愛麗絲忍住了怒气問。
- Ні, - відказала Гусінь.
“不。”毛毛虫說。
Аліса вирішила трохи потерпіти: робити й так нічого, а раптом Гусінь повідомить щось варте того, щоб його слухати. Кілька хвилин Гусінь мовчки пахкала димом, нарешті розімкнула руки, вийняла з рота люльку й запитала:
- Отже, на твою думку, ти змінилася, так?
愛麗絲想反正沒什么事，不如在這儿等一等，也許最后它會說一點儿值得听 的話的。有好几分鐘，他只是噴著煙霧不說話。最后它松開胳膊，把水煙管從嘴 里拿出來，說：“你認為你已經變了，是嗎？”
- Боюся, що так, - зітхнула Аліса. - Я щодесять хвилин міняю свій зріст і нічого не пам'ятаю!
“我想是的，先生。”愛麗絲說。“我平時知道的事，現在都忘了，而且連 把同樣的身材保持十分鐘都做不到，”
- Чому нічого? - запитала Гусінь.
“你忘了些什么？”毛毛虫問。
- Ось, наприклад, я пробувала читати напам'ять "Хорошу перепілоньку ", а вийшло казна-що! - журно відповіла Аліса.
“我試著背《小蜜蜂怎么干活》，可是背出來的完全變了樣！”愛麗絲憂郁 地回答。
- То прочитай "Ти старий любий діду", - запропонувала Гусінь.
“那么背誦《你老了，威廉爸爸》吧！”毛毛虫說。
Аліса схрестила руки й почала:
愛麗絲把雙手交叉放好，開始背了：
- Ти старий, любий діду, - сказав молодик, -
І волосся у тебе вже сиве.
А стоїш вверх ногами й до цього вже звик, -
На твій вік це не дуже красиво.
“年輕人說道：
‘你已經老啦，威廉爸爸，
你頭上長滿了白發。
可你老是頭朝下倒立著，
像你這把年紀，這合适嗎？’
- Молодим, - мовив дід, - я боявсь неспроста,
Що це може відбитись на мізку,
Та моя голова - я вже знаю - пуста,
На ній можна стояти без риску.
‘當我年輕的時候，’
威廉爸爸回答儿子，
‘我怕這樣會損坏腦子；
現在我腦袋已經空啦，
所以就這樣玩個不止，’
- Ти старий, - знову каже юнак до дідка, -
І, нівроку, гладкий, як діжчина,
А в переверти йдеш, крутиш хвацько млинка,
Ти скажи мені, в чому причина ?
‘你已經老啦，’年輕人說：
‘像我剛才說的一樣，
你已經變得非常肥胖；
可是你一個前空翻翻進門來，
這是怎么搞的？請你講講。’
- Молодим, - мовив дід, - всі суглоби собі
Розтирав я чарівною мастю,
Коли хочеш - за гроші хороші й тобі
Дам коробочку-дві того щастя.
‘當我年輕的時候，’
老哲人搖晃著灰白的卷發說道，
‘我總是讓關節保持柔軟靈巧，
我用的是這种一先令一盒的油膏，
你想要兩盒嗎，
請允許我向你推銷，’
- Ти старий, в тебе щелепи наче й слабкі,
Не вжувати їм навіть кандьору, -
Та ти гуску з кістками строщив залюбки,
Де ти взяв таку силу бадьору?
‘你已經老啦，’年輕人說，
‘你的下巴應該是
衰弱得只能喝些稀湯，
可是你把一只整鵝，
連骨帶嘴全都吃光，
請問你怎能這樣，’
- Молодим, - мовив дід, - я постійно сваривсь
Із дружиною вдень по три рази.
І від того мій рот на весь вік укріпивсь,
Мов стальні, моїх щелепів м'язи.
‘當我年輕的時候，’爸爸說，
‘研究的是法律條文。
對于每個案子，
都拿來同妻子辯論，
因此我練得下巴肌肉發達，
這使我受用終身。’
- Ти старий, - каже хлопець, - і, справа ясна,
Твої очі вже добре не бачать,
А на кінчику носа ти держиш в'юна, -
Хто навчив тебе, діду, трюкачить?
‘你已經老啦，’年輕人說，
‘很難想象，
你的眼睛會像從前，一樣閃光。
可是你居然能把一條鰻魚，
豎在鼻子尖上。
請問，你怎會這么棒，’
- Скільки можна дурних задавати питань!
Ти схибнувсь, чи об'ївся метеликів?
Все, терпець мій урвався, благаю: відстань!
Вимітайся, бо дам духопеликів!
“夠啦，’他的爸爸說，
‘我已經回答了三個問題。
你不要太放肆啦，
我不會整天听你胡言亂語。
快滾吧，不然我就要，
一腳把你踢下樓梯。’”
- Це не те, - сказала Гусінь.
“背錯了。”毛毛虫說。
- Не зовсім те, - знічено мовила Аліса. - Декотрі слова немовби змінилися.
“我也怕不十分對，”愛麗絲羞怯地說，“有些字已經變了。”
- Це зовсім не те. Від початку і до кінця! - твердо сказала Гусінь. Запала хвилинна мовчанка.
“從頭到尾都錯了，”毛毛虫干脆地說。然后他們又沉默了几分鐘。
Гусениця озвалася перша.
毛毛虫首先開腔了：
- Тобі який зріст потрібен? - спитала вона.
“你想變成多么大小呢？”
- Ох, байдуже який, - поквапливо сказала Аліса. - Просто, знаєте, всі оті переміни, дуже прикрі...
“唉！多么大小我倒不在乎。”愛麗絲急忙回答，“可是，一個人總不會喜 歡老是變來變去的，這你是知道的。”
- Не знаю, - сказала Гусінь.
“我不知道。”毛毛虫說。
Аліса промовчала: зроду-віку їй ніхто стільки не перечив, і вона відчула, що втрачає терпець.
愛麗絲不說話了，她從來沒有遭到過這么多的反駁，感到自己要發脾气了。
- А цим ти задоволена? - поцікавилася Гусінь.
“你滿意現在的樣子嗎？”毛毛虫說，
- Якщо ваша ласка, пані, - сказала Аліса, - то я б не проти трішки підрости. Три дюйми - такий нікудишній зріст!
“哦，如果你不在意的話，先生，我想再大一點，”愛麗絲說，“像這樣三 英寸高，太可怜了，”
- Ба ні, це зріст хочкудишній - вигукнула Гусінь і стала дибки. (Вона сягала рівно три дюйми заввишки.)
“這正是一個非常合适的高度。”毛毛虫生气地說，它說話時還使勁儿挺直 了身子，正好是三英寸高。
- Але я до нього не звикла, - жалібно сказала бідолашна Аліса. А про себе подумала: "Яке лихо, що всі вони тут такі вразливі!"
“可我不習慣這個高度！”愛麗絲可怜巴巴地說道，同時心里想：“我希望 這家伙可別發火！”
- З часом звикнеш, - сказала Гусінь і знов запахкала люлькою.
“不久你就會習慣的！”毛毛虫說著又把水煙管放進嘴里抽起來了。
Аліса терпляче ждала, поки вона зволить озватися. Невдовзі Гусінь вийняла з рота люльку, раз чи два позіхнула, стріпнулася усім тілом і стала сповзати з гриба.
- Один край зробить тебе вищою, а другий - нижчою, - кинула вона Алісі на прощання.
這次，愛麗絲耐心地等著它開口，一兩分鐘后，毛毛虫從嘴里拿出了水煙管， 打了個哈欠，搖了搖身子，然后從蘑菇上下來，向草地爬去，只是在它爬的時候， 順口說道：“一邊會使你長高，另一邊會使你變矮，”
"Один край чого?. Другий край чого?" - спантеличено подумала Аліса.
“什么東西的一邊，什么東西的另一邊？”愛麗絲想。
- Гриба, - відповіла Гусінь достоту так, наче запитання прозвучало вголос, і за мить щезла в траві.
“蘑菇，”毛毛虫說，就好像愛麗絲在問它似的說完了話，一剎那就不見了。
Якусь часину Аліса задумливо дивилася на гриба, силкуючись з'ясувати, де ж оті два його краї, а що гриб був круглий-круглісінький, то це завдання видалося надважким. Нарешті вона обхопила гриба наскільки сягали її руки і відломила по шматочку з кожного краю.
有那么一兩分鐘，愛麗絲端詳著那個蘑菇，思討著哪里是它的兩邊。由于它 十公圓，愛麗絲發現這個問題可不容易解決。不管怎樣，最后，她伸開雙管環抱 著它，而且盡量往遠伸，然后兩只手分別掰下了一塊蘑菇邊。
- А тепер побачимо - так чи інак? - подумала вона, надгризаючи шматок у правій руці.
Тієї ж миті вона відчула сильний удар у підборіддя: воно буцнулося об ногу!
“可現在哪邊是哪邊呢？”她問自己，然后啃了右手那塊試試。驀地覺得下 巴被猛烈地碰了一下：原來下巴碰著腳背了。
Така нагла зміна її вельми налякала. Збагнувши, що вона хутко зменшується, а отже, не можна гаяти й хвилини, Аліса мерщій узялася до другого шматочка. Проте її підборіддя так щільно вперлося в ногу, що вона ніяк не могла відкрити рота. Нарешті їй вдалося вхопити дрібку з лівої руки.
這突然的變化使她戰栗，縮得太快了，再不抓緊時間就完了，于是，她立即 去吃另一塊，雖然下巴同腳頂得太緊，几乎張不開口，但總算把左手的蘑菇啃著 了一點。
- Ху-у, нарешті голова вільна! - радісно вигукнула Аліса, і відразу ж тривожно змовкла: десь поділися її плечі. Вона поглянула вниз, але побачила тільки шию неймовірної довжини, яка стриміла, немов стеблина, над морем зелені.
“啊，我的頭自由了！”愛麗絲高興地說，可是轉眼間高興變成了恐懼。這 時，她發現找不見自己的肩膀了，她往下看時，只能見到了很長的脖子，這個脖 子就像是矗立在綠色海洋中的高樹杆。
- Цікаво, що то за зелень? - сказала Аліса. - І куди поділися мої плечі? А мої бідолашні руки! Чого це я їх не бачу?
З цими словами вона порухала руками, але, здавалося, тільки й спромоглася, що викликати легке колихання зеленого листя далеко внизу.
“那些綠東西是什么呢？”愛麗絲說，“我的肩膀呢？哎呀！我的可怜的雙 手啊，怎樣才能再見到你們呢？”她說話時揮動著雙手，可是除了遠處的綠樹叢 中出現一些顫動外，什么也沒有了。
Оскільки дотягтися руками до голови було справою безнадійною, вона спробувала нахилити голову до рук, і з радістю виявила, що її шия, наче змія, легко гнеться на всі боки. Аліса вигнула її граційною кривулькою, і саме намірилась пірнути в зелену гущавину (вона вже зрозуміла, що це були крони дерев, під якими во на щойно блукала), коли раптом почулося різке сичання. Аліса рвучко відсахнулася. Велика Горлиця, налетівши на неї, несамовито била її крильми по обличчю.
看起來，她的手沒法舉到頭上來了，于是，她就試著把頭彎下去湊近手。她 高興地發現自己的脖子像蛇一樣，可以隨便地往上下左右扭轉，她把脖子朝下， 變成一個“z”字形，准備伸進那些綠色海洋里去，發現這些綠色海洋不是別的， 正是剛才曾經在它下面漫游的樹林的樹梢。就在這對，一种尖利的嘶聲，使得她 急忙縮回了頭。一只大鴿子朝她臉上飛來，并且呼搧著翅膀瘋狂地拍打她。
- Гадюка! - репетувала Горлиця.
“蛇！”鴿子尖叫著。
- Ніяка я не гадюка - обурилася Аліса. - Дайте мені спокій!
“我不是蛇！”愛麗絲生气地說，“你走開！”
- А я кажу - гадюка! - повторила Горлиця вже не так голосно і, майже схлипуючи, додала: - Я вже все перепробувала, але від них ніде нема рятунку!
“我再說一遍，蛇！”鴿子重复著，可是已經是用很低的聲音在說話了，然 后還嗚咽地加了一句：“我各种方法都試過了，但是沒有一樣能叫它們滿意！”
- Не збагну, про що ви говорите, - сказала Аліса.
“你的話我一點几都不懂！”愛麗絲說，
- Між корінням дерев, на річкових кручах, у чагарниках, - не зважаючи на Алісині слова, провадила Горлиця, - скрізь оці гадюки! Їм не догодиш!..
“我試了樹根，試了河岸，還試了篱笆，”鴿子繼續說著，并不注意她， “可是這些蛇！沒法子讓它們高興！”
Аліса розуміла все менше й менше, проте вирішила не озиватися, поки Горлиця не виговориться.
愛麗絲越來越奇怪了，但是她知道，鴿子不說完自己的話，是不會讓別人說 話的。
- Мало мені мороки з висиджуванням яєць, - не вгавала Горлиця, - то я ще мушу день і ніч пильнувати їх від гадюк! Я вже три тижні не стуляю очей!
“僅僅是孵蛋就夠麻煩的啦，”鴿子說，“我還得日夜守望著蛇，天哪！這 三個星期我還沒合過眼呢！”
- Мені вас дуже жаль, - сказала Аліса: вона вже починала розуміти, про що йдеться.
“我很同情，你被人家扰亂得不得安宁，”愛麗絲開始有點明白它的意思了，
- І саме тоді, як я вибрала найвище в лісі дерево, - правила своєї Горлиця, зриваючись на крик, - саме тоді, як я повірила, що нарешті їх здихалася, вони вже знову тут як тут - бач, уже й з неба лізуть! У-у, гадюка!
“我剛剛把家搬到樹林里最高的樹上，”鴿子繼續說，把嗓門提高成了尖聲 嘶叫，“我想已經最后擺脫它們了，結果它們還非要彎彎曲曲地從天上下來不可。 唉！這些蛇呀！”
- Кажу ж вам, ніяка я не гадюка! - мовила Аліса. - Я... я...
“我可不是蛇，我告訴你！”愛麗絲說，“我是一個……我是一個……，
- Ну, ну? Хто ж ти? Хто? - питала Горлиця. - Ще не надумала?
“啊，你是什么呢？”鴿子說，“我看得出你正想編謊哩！”
- Я... я... дівчинка, - промовила Аліса без особливої певності, бо згадала, скільки разів вона за цей день мінялася.
“我是一個小姑娘。”愛麗絲拿不准地說，因為她想起了這一天中經歷的那 么多的變化。
- Гарна баєчка, що й казати, - з глибокою зневагою пирхнула Горлиця. - На своєму віку я набачилася різних дівчаток, але з такою шиєю - жодної. Е, ні-і, ти - гадюка! І не відмагайся. Може, ще скажеш, що ти й яєць ніколи не їла?
“說得倒挺像那么回事！”鴿子十分輕蔑地說，“我這輩子看見過許多小姑 娘，可從來沒有一個長著像你這樣的長脖子的！沒有，絕對沒有！你是一條蛇， 辯解是沒有用的，我知道你還要告訴我，你從來沒有吃過一只蛋吧！”
- Певно, що їла, - сказала Аліса. (Вона завше казала правду.) - Розумієте, дівчатка також їдять яйця.
“我确實吃過許多的蛋，”愛麗絲說，（她是一個非常誠實的孩子。）“你 知道，小姑娘也像蛇那樣，要吃好多蛋的。”
- Я не певна, - засумнівалася Горлиця, - але коли це так, то вони теж гадючого поріддя, ясно?
“我不相信，”鴿子說，“假如她們吃蛋的話，我只能說她們也是一种蛇。”
Такий несподіваний висновок так вразив Алісу, що вона заніміла. Горлиця негайно скористалася нагодою і додала:
- Я знаю одне: ти шукаєш яєць! І мені байдуже, хто ти - дівчинка чи гадюка!
這對于愛麗絲真是個新的概念，她愣了几分鐘。于是鴿子趁机加了一句： “反正你是在找蛋，因此，你是姑娘還是蛇，對我都一樣。”
- Зате мені - не байдуже, - заперечила Аліса. - Хоча яєць, щоб ви знали, я не шукаю. А якби й шукала, то вже ж не ваших - сирих я не люблю.
“這對我很不一樣，”愛麗絲急忙分辯，“而且老實說，我不是在找蛋，就 算我在找蛋，我還不要你的呢？我是不吃生蛋的。”
- Тоді вимітайся! - похмуро буркнула Горлиця і знову вмостилась у своє гніздо.
Аліса стала опускатися нижче, але це виявилося штукою непростою: її шия раз у раз заплутувалась у гіллі. Доводилося частенько зупинятися, щоб її виплутати. Трохи згодом вона похопилася, що й досі тримає в руках шматочки гриба, й обережно, по най меншій дрібочці, почала відкушувати то від того, то від того - стаючи то вищою, то нижчою, аж поки підігнала себе до своїх звичайних розмірів.
“哼，那就滾開！”鴿子生气地說著，同時又飛下去鑽進它的窩里了。愛麗 絲費勁儿地往樹林里蹲，因為她的脖子常常會被樹叉挂住，要隨時停下來排解。 過了一會，她想起了手里的兩塊蘑菇，于是她小心地咬咬這塊，又咬咬那塊，因 此她一會儿L長高，一會縮小，最后終于使自己成了平常的高度了。
Відтоді, як вона була ще свого зросту, збігло стільки часу, що тепер їй було аж якось дивно, та за кілька хвилин вона оговталась і почала знову розмовляти сама з собою:
- Ну ось, половину плану виконано! Які дивовижні всі оці переміни! Ніколи не вгадаєш, ким станеш за хвилину! Та хай там що, а тепер я дійшла свого справжнього зросту: лишається тільки пробратися у той чарівний сад... але як це зробити, як?
З цими словами вона вийшла на узлісся, де стояв крихітний, із чотири фути заввишки, будиночок.
- Хоч би хто там жив, - вирішила Аліса, - з'являтись їм на очі отакою ніяк не годиться: вони ж можуть побожеволіти зі страху!
Тож вона почала потрошку надкушувати гриба з правої руки і не виходила з лісу доти, доки не поменшала до дев'яти дюймів.
由于她已經不是正常高度了，所以開頭還有點奇怪，不過几分鐘就習慣了。 然后又像平常那樣同自己說話了。“好啊，現在我的計划完成一半了。這些變化 多么奇怪，我無法知道下一分鐘我會是什么樣儿。不管怎樣，現在我總算回到自 己原來的大小了，下一件事情就是去那個美麗的花園。可是我不知道該怎么去做 呢？”說話間來到了一片開闊地，這里有一間四英尺高的小房子。“別管是誰住 在這里，”愛麗絲想，“我現在這樣的大小不能進去，鄧會把它們嚇得靈魂出竅 的，”她小口小口地咬了一點右手上的蘑菇，一直到自己變成九英寸高，才走向 那座小房子。