愛麗絲漫游奇境記
第 12 篇
Розділ дванадцятий
愛麗絲的証明
Свідчить Аліса
“在這儿！”愛麗絲喊道，她完全忘了在剛才的混亂時刻，她已經長得很大 了。她過于急促地站起來，竟弄得裙邊掀動了陪審員席，把陪審員們翻倒在下面 听眾的頭上，害得他們在人頭上爬來爬去，這情景使愛麗絲想起一星期前她偶然 打翻金魚缸的事。
- Я тут! - гукнула Аліса і, геть забувши, як вона виросла за останні кілька хвилин, підхопилася так рвучко, що подолом спідниці змела з лави всіх присяжних просто на голови публіці. Бідолахи заборсалися на підлозі, наче золоті рибки з акваріума, якого вона перекинула ненароком на минулому тижні.
“啊，請大家原諒！”愛麗絲极其尷尬地說，一面盡快地把陪審員們扶回原 位，因為對金魚缸的事情的回憶還在她頭腦回旋，使她隱約地意識到如果不立即 把陪審員放回席位上，它們會死去的，
- Ой, даруйте - зойкнула перестрашена Аліса й кинулася гарячкове їх підбирати.
Їй і досі не йшов з голови випадок із золотими рибками, і чомусь здавалося, що коли присяжних негайно не позбирати й не посадовити назад, вони неодмінно повмирають.
這時，國王庄重地宣稱：“審訊暫停，直至全体陪審員返回原位。”他說得 那么使勁儿，眼睛嚴厲地盯著愛麗絲。
- Суд не продовжить роботи, - оголосив Король замогильним голосом, - доки всі присяжні не будуть на своїх місцях.
- Усі! - повторив він з притиском і блимнув спідлоба на Алісу.
愛麗絲看著陪審員席，發現由于自己的疏忽，竟將壁虎頭朝下放上了。那個 可怜的小東西無力動彈，只是滑稽地搖擺著尾巴。愛麗絲立即把它拾起來放正。 愛麗絲想，“如果沒有重大變故，壁虎還會同其它陪審員一樣，發揮重大作用的。”
Аліса глянула на лаву й побачила, що зопалу посадовила Ящура Крутихвоста догори ногами, і тепер бідолаха тільки скорботно помахував хвостиком, неспроможний перевернутися. Вона мерщій вихопила його звідти й посадовила як слід. "А втім, це йому мало допоможе, - сказала вона подумки. - Вниз головою чи вгору - користь однакова".
等到陪審員們鎮定下來，紙板和鉛筆也都找到了以后，它們立即勤奮地工作 起來了。首先是記下剛才事故的歷史。只有壁虎除外，它已經精疲力盡，不能干 任何事情了，只是張著嘴坐著，兩眼無力地望著法庭的屋頂。
Тільки-но присяжні трохи очуняли й повіднаходили свої таблички та пера, вони заходилися завзято писати історію цього нещасливого випадку - всі, окрім Ящура, який, видно, був надто ошелешений, аби щось робити. Він тільки сидів, роззявивши рота і вп'явши очі у стелю.
國王開口了：“你對這個案子知道些什么？”
- Що тобі відомо по суті справи? - звернувся Король до Аліси.
“什么也不知道。”愛麗絲回答。
- Нічого, - відповіла вона.
“任何事也不知道？”國王再問。
- Зовсім нічого? - напосідав Король.
“任何事也不知道。”愛麗絲答。
- Зовсім, - повторила Аліса.
“這點很重要。”國王對陪審員們說。 陪審員們正在把這些問答記在紙板上，白兔忽然插嘴說：“陛下的意思當然 是不重要。”它用十分尊敬的口气，同時對國王擠眉弄眼的。
- Це дуже важливо! - відзначив Король для присяжних.
Ті вже кинулись були писати, коли це втрутився Білий Кролик.
- Неважливої Ваша величність, звісно, це мали на увазі, чи не так? - проказав він вельми шанобливо, хоч лице йому кривилося в жахливих гримасах.
國王赶快把話接過來：“當然，我的意思是不重要。”接著又低聲畝語， “重要……不重要……不重要……重要”──好像在反复推敲詞句。
- Я Неважливо, так, так, звичайно, я це мав на увазі - квапливо поправився Король і забубонів собі під ніс: "Важливо-неважливо, важливо-неважливо..." - мовби пробував на вагу, котре слово краще.
有些陪審員記下了“重要”，有些寫了“不重要”。愛麗絲离陪審員們很近， 它們在紙板上記的字她都看得一清二楚。心想：“反正怎么寫都沒關系。”
Дехто з присяжних записав «важливо», дехто «неважливо». Аліса це дуже добре бачила, бо вже виросла так, що могла легко зазирнути до їхніх табличок. "Але яке це має значення", - вирішила вона про себе.
國王一直忙著在記事本上寫什么？這時他高聲喊道：“保持肅靜！”然后他 看著本子宣讀：“第四十二條，所有身高一英里以上者退出法庭。”
Зненацька Король, який ось уже кілька хвилин грамузляв щось у записнику, вигукнув:
- Тихо! - і зачитав:
"Закон Сорок другий. Всім особам заввишки в одну милю* і вищим покинути судову залу».
大家都望著愛麗絲。
Всі прикипіли очима до Аліси.
“我不到一英里高。”愛麗絲說，
*0дна миля дорівнює приблизно 1,6 км. - Це я - заввишки в одну милю? - перепитала Аліса.
“將近兩英里了。”王后插話說。
- Так, - сказав Король.
“你夠了。”國王又說，
- А, може, і в дві, - докинула Королева.
“不管怎么說，我反正不走，”愛麗絲說，“再說，那根本不是一條正式規 定，是你在這儿臨時發明出來的。”
- Ну й нехай, але я не вийду, - сказала Аліса. - Тим більше, що це не правильне правило - ви його щойно вигадали.
“這是書里最老的一條規定。”國王說。
- Це найдавніший закон у записнику, - заперечив Король.
“那么這應該是第一條呀。”愛麗絲說。
- Тоді це мав би бути Закон Перший.
國王臉色蒼白，急忙合上了本子，他以發抖的聲調低聲對陪審美說：“請考 慮評審意見。”
Король зблід і поквапливо згорнув записника.
- Обміркуйте вирок, - тихим тремтячим голосом звернувся він до присяжних.
“陛下，好了，又發現新的証据了。”白兔急忙跳起來說，“這是才拾到的 一張紙。”
- Даруйте, але це ще не все, ваша величносте, - підскочив до нього Білий Кролик. - Ось письмове свідчення, щойно знайдене.
“里面說什么？”王后問。
- І що там? - спитала Королева.
白兔回答：“我還沒打開來呢？但是看來是一封信，是那個罪犯寫給……給 一個什么人的。”
- Я ще не дивився, - відповів Кролик, - але, схоже, це лист, написаний підсудним до... до когось.
“肯定是這樣，”國王說，“除非它不是寫給任何人的，而這不合情理。”
- Звичайно, до когось, - озвався Король, - бо писати до нікого було б, знаєте, просто неграмотно.
“信寫給誰的？”一個陪審員問。
- А кому він адресований? - запитав один з присяжних.
“它不是寫給誰的，事實上，外面什么也沒寫，”白兔一面說，一面打開摺 疊的紙，又說，“根本不是信，而是一首詩。”
- Нікому. Зверху взагалі нічого не написано, - відповів Кролик, розгортаючи аркуш, і додав:
- Та це ніякий і не лист, це - вірш.
“是那罪犯的筆跡嗎？”另一個陪審員問。
- Написаний рукою підсудного? - поцікавився інший присяжний.
“不是的，這真是奇怪的事。”白兔說。這時陪審員全都感到莫名其妙。
- Ні, - відповів Кролик, - і це мене найбільше дивує. (Присяжні спантеличились.)
“一定是他模仿了別人的筆跡。”國王這么一說，陪審員全都醒悟過來了。
- Він, певно, підробив чужу руку, - вирішив Король. (Обличчя присяжних просвітліли.)
這時，武士開口了：“陛下，這不是我寫的，他們也不能証實是我寫的。末 尾并沒有簽名。”
- Даруйте, ваша величносте, - озвався Валет, - я вірша не писав, і ніхто цього не доведе: там нема мого підпису.
“如果你沒有簽名，”國玉說，“只能說明情節更惡劣。這意味著你的狡猾， 否則你就應該像一個誠實的人那樣，簽上你的名字。”
- Якщо ти не поставив підпису, - зауважив Король, - то тим гірше для тебе. Без сумніву, ти мав якийсь лихий намір, - інакше підписався б, як усі порядні люди.
對此，出現了一片掌聲。這真是那天國王所講的第一句聰明話。
Ці слова зняли бурю оплесків: вперше за цілий день Король озвався справді розумним словом.
“那就証明了他犯罪。”王后說。
- Це доводить його провину! - мовила Королева.
愛麗絲卻說：“這証明不了什么！啊，你們甚至不知道這首詩寫的是什么呀！”
- Нічого це не доводить! - сказала Аліса. - Ви ж навіть не знаєте, про що той вірш.
“快讀一讀！”國王命令道。
- Читай вірша! - звелів Король.
白兔戴上了眼鏡，問道，“我該從哪儿開始呢？陛下。”
Білий Кролик надяг окуляри.
- Звідки починати, ваша величносте? - запитав він.
“從開始的地方開始吧，一直讀到末尾，然后停止。”國王鄭重地說。
- З початку, - глибокодумно відповів Король, - і читай до кінця. А тоді - закінчуй.
下面就是白兔所讀的詩句：
І Білий Кролик прочитав такого вірша:
“他們說你先是對她，
后又對他談到了我。
她給我良好的贊譽，
但卻說我不會游水。
Я знаю від них, що ви в неї були
Й сказали про всіх навпростець.
Вважає вона, що я гідний хвали,
з мене поганий плавець.
“他捎話說我沒有前往，
我們知道這并非撒謊。
假如她竟然把事情推進，
你又當處于何种景況？
Він їм передав, що я не пішов
(Ми знаємо, звідки й куди):
Якщо вона справу порушить ізнов,
То вам не минути біди.
我給她一個，他們給他一雙，
你給我們三個或者兩雙，
它們都從他那里歸于你方，
反正從前都是我的，一樣一樣。
Я дав їй один, вона йому - два,
А ви нам, здається, три.
Та всі повернулись від нього до вас.
Все ясно: крути - не крути.
“假如我或她竟然會
掉進這個是非漩渦，
他請你解除他的冤枉，
就如我們早先的期望。
Коли ж доведеться мені чи їй
Відповідати за те,
Він вірить, що ви їх, як нас колись,
воленьку віддасте.
“我的想法就是你的那樣，
也就是她有過的詩章，
你在他和我們之間，
早已成了難越的屏障。
Ще доки на неї дур не найшов,
ви в понятті моїм
муром, який недоречно зійшов
Між нами, між ними й між ним.
“切勿告訴他：她最喜歡他們，
這必須永遠是個秘密。
也切勿告訴其他人，
只在你我之間。”
Що їй вони любі - йому не кажіть,
(Ціну треба знати словам):
До вічного віку секрет бережіть,
Мені лиш відомий та вам.
“這是我們听到的最重要的証据了，”國王擦著手說，“現在請陪審員……”
- Це найважливіше свідчення, яке ми сьогодні чули, - потер руки Король. - Отож нехай присяжні...
“如果有誰能解釋這些詩，我愿意給他六十便士，我認為這些詩沒有任何意 義。”愛麗絲這么說。（就在剛才的那一瞬間，她已經長得十分巨大，所以她一 點也不怕打斷國王的話。）
- Якщо хтось із них розтлумачить цей вірш, - перебила його Аліса (за останні хвилини вона так виросла, що вже анітрохи не боялася перебити Короля), - я дам йому шість пенсів. Я не бачу в ньому ані крихти глузду!
陪審員都在紙板上寫下：“她相信這些詩沒有任何意義。”但是他們中沒有 一個試圖解釋一下這些詩。
Присяжні занотували в табличках: «Вона не бачить у ньому ані крихти глузду», - але розтлумачити вірш не зохотився ніхто.
“如果詩里沒有任何意義，”國王說，“那就免除了許多麻煩。你知道，我 們并不要找出什么意義，而且我也不懂什么意義。”國王說著，把這些詩攤開在 膝上，用一只眼睛看著說，“我終于明白了其中的一些意義──‘說我不會游水’ 一─就是說你不會游水，是嗎，”國王對著武士說。
- Якщо у вірші нема глузду, - сказав Король, - то нам і гора з пліч, бо тоді не треба його й шукати.
Він розправив аркуш на коліні і, заглядаючи туди одним оком, додав:
- А втім, а втім... Певний глузд, бачиться, тут усе-таки є... «Хоч з мене поганий плавець»?.. Ти теж чомусь не любиш плавати, га? - звернувся він до Валета.
武士傷心地搖搖頭說：“我像會游水的嗎？”（他肯定不會游水的，因為他 全部是由硬紙片做成的。）
Валет сумно похитав головою.
- Хіба по мені видно? - запитав він. (Не видно було б хіба сліпому - він був картонний.)
“現在全對了，”國王說，一面又繼續嘟嚷著這些詩句：“我們知道這并非 撒謊’──這當然是指陪審員的──‘我給她一個，他們給他一雙’──看，這 肯定是指偷的餡餅了，是嗎？……”
- Поки що сходиться, - сказав Король і далі забурмотів. - «Ми знаємо, звідки й куди...» - це, звісно, стосується присяжних... «Я дав їй один, вона йому - два» - то ось що він робив із пиріжками!..
“但后面說‘它們都從他那里歸于你方。’”愛麗絲說。
- Але далі сказано: «Та всі повернулись від нього до вас», - зауважила Аліса.
“是啊，它們都在，沒有比這更清楚的了。”國王手指著桌上的餡餅，得意 地說，“那么再看：‘也就是她有過的詩章，’親愛的，我想你沒有過詩章吧？” 他對王后說。
- Певно, що повернулись! - тріумфально вигукнув Король, показуючи на таріль з пиріжками. - «Все ясно, крути - не крути...»
- А далі це: «Ще доки на неї дур не найшов...» На тебе ж, любонько, здається, ніколи дур не находить? - звернувся він до Королеви.
“從來沒有！”王后狂怒著說，并把桌上的墨水缸扔到了壁虎比爾的身上。 那個不幸的比爾已經不再用手指在紙板上寫字了，因為他發現這樣是寫不出宇來 的。但是現在他又急忙蘸著臉上的墨水寫了。
- Ніколи! - ревнула Королева й пожбурила чорнильницею в Ящура.
(Горопашний Крутихвіст облишив був писати пальцем, побачивши, що це марна трата часу, але тепер, коли чорнило патьоками стікало йому по обличчю, почав підставляти пальця під нього і знову гарячково водив ним по табличці.)
“這話沒有濕脹（‘詩章’的諧音一─譯者注）你吧！”國王帶著微笑環視 著法庭說。但是法庭上一片寂靜。
- Правда, не находить? - перепитав Король, лукаво мружачи очі.
- Ні! Ні! - затупотіла ногами Королева.
- Тоді суддя тут правди не знаходить, - сказав Король, з усміхом обводячи очима залу.
Запала гробова тиша.
“這算一句俏皮話吧！”國王發怒了，而大家卻笑了起來。“讓陪審員考慮 評審意見。”國王這天人約是第二十次說這話了。
- Це каламбур, - ображено додав він, і всі засміялися.
- Нехай присяжні обміркують вирок, - повторив Король уже чи не вдвадцяте за день.
“不，不，”王后說，“應該先判決，后評審。”
- Ні, ні! - урвала Королева. - Спершу страта, а тоді вирок!
“愚蠢的廢話，竟然先判決！”愛麗絲大聲說。
- Нісенітниця! - голосно вигукнула Аліса. - Як могло вам таке прийти в голову!
“住嘴！”王后气得臉色都發紫了。
- Замовкни! - крикнула Королева, буряковіючи.
“我偏不！”艾麗絲毫不示弱地回答。
- Не замовкну! - відповіла Аліса.
“砍掉她的頭！”王后聲嘶力竭地喊道。但是沒有一個人動一動。
- Відтяти їй голову! - вереснула Королева.
Ніхто не ворухнувся.
“誰理你呢？”愛麗絲說，這時她已經恢复到本來的身材了，“你們只不過 是一副紙牌！”
- Та хто вас боїться! - сказала Аліса, яка на той час уже виросла до своїх звичних розмірів. - Ви ж просто колода карт!
這時，整副紙牌上升到空中，然后又飛落在她身上，她發出一小聲尖叫，既 惊又怒，她正在把這些紙牌揚去，卻發覺自己躺在河岸邊，頭還枕在姐姐的腿上， 而姐姐正在輕輕地拿掉落在她臉上的枯葉。
Тут раптом усі карти знялися в повітря й ринули на неї. Аліса ойкнула - чи то з переляку, чи спересердя, - почала від них відбиватися і... побачила, що лежить на березі, поклавши голову сестрі на коліна, а та обережно змахує їй з обличчя сухі листочки, звіяні вітром з найближчого дерева.
“醒醒吧，親愛的愛麗絲，”她姐姐說，“看，你睡了多久啦！”
- Алісо, люба, прокинься! - сказала сестра. - Та й довго ж ти спала!
“啊，我做了個多奇怪的夢啊！”愛麗絲盡她所記憶的，把那些奇怪的經歷， 告訴了姐姐。也就是你剛才讀過的那些。當她說完了，姐姐吻了她一下說：“這 真是奇怪的夢，親愛的，但是現在快去喝茶吧，天已經不早了。”于是愛麗絲站 起來走了，一面走，一面還費勁地想，她做了個多奇妙的夢呀！
- Зате який дивний сон я бачила! - сказала Аліса і стала переповідати все-все, що їй запам'яталося з незвичайних пригод, про які ти щойно прочитав.
Коли вона скінчила, сестра поцілувала її, мовивши:
- Що й казати, моє золотко, сон і справді дивний. Але вже вечоріє - біжи-но пити чай.
Аліса підвелася і щодуху побігла додому, не перестаючи дивуватися, який же чудовий їй наснився сон.
愛麗絲走后，她姐姐仍靜坐在那里，頭向前支在一只手上，望著西下的夕陽， 想著小愛麗絲和她夢中的奇幻經歷，然后自己進人了夢鄉。下面就是她的夢。
А сестра так і залишилася сидіти, підперши голову рукою. Вона дивилася, як сідає сонце, і думала про малу Алісу, про всі її дивовижні пригоди, аж поки й сама не поринула в сон...
開始，她夢見了小愛麗絲本人，又一次雙手抱住了膝蓋，用明亮而熱切的眼 光仰視著她。她听到小愛麗絲的聲音，看到了她的頭微微一擺，把蓬亂的頭發擺 順了些，這是她常常見到的情景。當她听著、听著愛麗絲說的話時，周圍的環境 隨著她小妹妹夢中的那些奇异動物的降臨而活躍起來了。
І найперше наснилася їй сама Аліса: тендітні руки малої знов обплели її коліна, а ясні, жваві оченята заглядали їй у вічі... Вона чула всі відтінки її голосу, бачила, як Аліса звично стріпує головою, відкидаючи непокірні пасма волосся, що вічно спадали їй на очі. І доки вона отак уважно слухала (так їй, принаймні, здавалося), все довкола стало оживати й повнитися чудернацькими істотами з Алісиного сну...
白兔跳來蹦去，弄得她腳下的洞草沙沙作響，受惊的老鼠在鄰近的洞穴間穿 來穿去，不時揚起一股塵土。她還听到三月兔同它的朋友們共享著沒完沒了的美 餐時碰擊茶杯的聲音，以及王后命令處決她的不幸客人的尖叫聲。同時也听到豬 孩子在公爵夫人腿上打噴嚏，以及盤碗的摔碎聲。甚至听到鷹頭獅的尖叫，壁虎 寫字時的沙沙聲，被制裁的豚鼠的掙扎聲等等。這种种聲音充滿了空間，還混雜 著遠處傳來的素甲魚那悲哀的抽泣聲。
Ось пробіг Білий Кролик, шелеснувши високою травою біля самих її ніг... десь у сусідньому ставку захлюпотілася, тікаючи, нажахана Миша... чутно було, як дзенькають чашки на нескінченній гостині Шаленого Зайця та його приятелів... як пронизливо верещить Королева, посилаючи на страту своїх безталанних гостей... і знов дитина-порося чхала на колінах у Герцогині, а довкола брязкали тарілки та полумиски... знову в повітрі чувся Грифонів крик, порипування Ящурового пера та кректання придушених морських свинок, зливаючись із далекими схлипами горопашного Казна-Що-Не-Черепахи...
于是她將身子坐正，閉著眼睛，半信半疑自己真的到了奇境世界。盡管她知 道只是重溫一個舊夢，而一切都仍會返回現實：蒿草只是迎風作響，池水的波紋 擺動了蘆葦。茶杯的碰擊聲實際是羊頸上的鈴鐺聲，王后的尖叫起源于牧童的吃 喝。豬孩子的噴嚏聲，鷹頭獅的尖叫聲和各种奇聲怪音，原來只是農村中繁忙季 節的各种喧鬧聲。而遠處耕牛的低吟，在夢中變成素甲魚的哀泣。
Отак сиділа вона, приплющивши очі, й майже вірила у країну чудес, хоча знала, що досить їх розплющити, і все знову стане цілком звичайним: то просто вітер шелестітиме травою, і під його подмухами братиметься жмурами й шарудітиме очеретами сусідній став; дзенькіт чашок стане дзеленчанням дзвіночків на шиях овець, а верески Королеви - голосом вівчарика; чхання немовляти, Грифонів крик та решта чудних звуків зіллються в гармидер селянської господи, а далеке мукання корів заступить тяжкі схлипи Казна-Що-Не-Черепахи...
最后，她想像了這樣的情景：她的這位小妹妹，以后將成為一位婦女。而她 將會畢生保留著童年時的純洁珍愛之心。她還會逗引孩童們，用許多奇异的故事， 或許就是許久以前的這個夢游奇境，使得他們眼睛變得更加明亮熱切。她也將共 享儿童們純洁的煩惱，因為這些煩惱就存在于她自己的童年，以及那愉快的夏日 回憶之中。
А далі вона уявила собі, як її мала сестричка стане колись дорослою жінкою і, зберігши до зрілих літ щире й лагідне дитяче серце, збере довкола себе інших дітей і засвічуватиме їм оченята своїми незвичайними оповідями. Можливо, розповідатиме вона їм і про Країну Чудес, що наснилася їй багато років тому; вона перейматиметься їхніми нехитрими жалями і простими радощами, пам'ятаючи своє власне дитинство і щасливі літні дні...