Alice's Adventures in Wonderland

   There was a table set out under a tree in front of the house, and the March Hare and the Hatter were having tea at it: a Dormouse was sitting between them, fast asleep, and the other two were using it as a cushion, resting their elbows on it, and talking over its head. 'Very uncomfortable for the Dormouse,' thought Alice; 'only, as it's asleep, I suppose it doesn't mind.'

   Перед будинком, під деревом, був виставлений стіл, за яким пили чай Шалений Заєць та Капелюшник. Між ними спав як убитий Сонько-Гризун*, правлячи їм за подушку. Заєць із Капелюшником спиралися на нього ліктями і перемовлялись через його голову. "Страх незручно для Сонька, - подумала Аліса. - Але, якщо він спить, то, мабуть, йому байдуже".

   The table was a large one, but the three were all crowded together at one corner of it: 'No room! No room!' they cried out when they saw Alice coming. 'There's PLENTY of room!' said Alice indignantly, and she sat down in a large arm-chair at one end of the table.

   Стіл був великий, але всі троє тислися з одного його краю.

    - Нема місця! Нема місця! - загукали вони, помітивши Алісу.

    - Місця скільки завгодно! - обурилася Аліса й сіла у велике крісло кінець столу.

   'Have some wine,' the March Hare said in an encouraging tone.

   - Скуштуй вина, - люб'язно запропонував Шалений Заєць.

   Alice looked all round the table, but there was nothing on it but tea. 'I don't see any wine,' she remarked.

   Аліса кинула оком по столу, але, крім чаю, нічого не побачила.

    - Не бачу тут ніякого вина, - сказала Аліса.

   'There isn't any,' said the March Hare.

   - А ніякого й нема, - знизав плечима Шалений Заєць.

   'Then it wasn't very civil of you to offer it,' said Alice angrily.

   - Тоді не вельми ґречно мені його пропонувати! - сердито мовила Аліса.

   'It wasn't very civil of you to sit down without being invited,' said the March Hare.

   - Так само, як і сідати за стіл без запрошення, - сказав Шалений Заєць.

   'I didn't know it was YOUR table,' said Alice; 'it's laid for a great many more than three.'

   - А я не знала, що його накрито тільки для вас, - відказала Аліса. - Тут далеко більше, ніж три чашки.

   'Your hair wants cutting,' said the Hatter. He had been looking at Alice for some time with great curiosity, and this was his first speech.

   - Тобі слід постригтися, - сказав Капелюшник. (Він уже давненько пас її цікавими очима й ось нарешті озвався.)

   'You should learn not to make personal remarks,' Alice said with some severity; 'it's very rude.'

   - А вам слід навчитися не зачіпати приватних тем, - з притиском мовила Аліса. - Це дуже нечемно!

   The Hatter opened his eyes very wide on hearing this; but all he SAID was, 'Why is a raven like a writing-desk?'

   Капелюшник витріщив на неї очі, але сказав ось що:

    - Чим крук схожий на капшук?

   'Come, we shall have some fun now!' thought Alice. 'I'm glad they've begun asking riddles.—I believe I can guess that,' she added aloud.

   "Ну, тепер буде веселіше! - подумала Аліса. - Люблю загадки!"

    - Думаю, я розлущу ваш горішок, - промовила вона вголос.

   'Do you mean that you think you can find out the answer to it?' said the March Hare.

   - Ти думаєш, що зумієш знайти відповідь: ти це хотіла сказати? - мовив Шалений Заєць.

   'Exactly so,' said Alice.

   - Саме це, - відповіла Аліса.

   'Then you should say what you mean,' the March Hare went on.

   - Тоді думай, що кажеш, - мовив Заєць.

   'I do,' Alice hastily replied; 'at least—at least I mean what I say—that's the same thing, you know.'

   - Я завжди думаю! - поквапливо сказала Аліса. - Принаймні... принаймні кажу, що думаю... Зрештою, це одне й те саме!

   'Not the same thing a bit!' said the Hatter. 'You might just as well say that "I see what I eat" is the same thing as "I eat what I see"!'

   - Аніскілечки! - скрикнув Капелюшник. - Ти ще скажи, ніби: «я бачу, що їм» і «я їм, що бачу» - одне й те саме.

   'You might just as well say,' added the March Hare, 'that "I like what I get" is the same thing as "I get what I like"!'

   - Ти ще скажи, - докинув Шалений Заєць, - ніби «я люблю те, що маю» і «я маю те, що люблю» - одне й те саме!

   'You might just as well say,' added the Dormouse, who seemed to be talking in his sleep, 'that "I breathe when I sleep" is the same thing as "I sleep when I breathe"!'

   - Ти ще скажи, - підпрягся Сонько із заплющеними, мов у сновиди, очима, що «я дихаю, коли сплю» і «я сплю, коли дихаю» - одне й те саме!

   'It IS the same thing with you,' said the Hatter, and here the conversation dropped, and the party sat silent for a minute, while Alice thought over all she could remember about ravens and writing-desks, which wasn't much.

   - Щодо тебе, друзяко, то це й справді одне й те саме, - зауважив Капелюшник, і на тому розмова урвалася.

    Якусь часину товариство сиділо мовчки, й Аліса намагалася пригадати все з тієї дещиці, яку знала про круків та капшуки.

   The Hatter was the first to break the silence. 'What day of the month is it?' he said, turning to Alice: he had taken his watch out of his pocket, and was looking at it uneasily, shaking it every now and then, and holding it to his ear.

   Капелюшник перший порушив мовчанку.

    - Яке сьогодні число? - звернувся він до Аліси, добувши з кишені годинника. Він дивився на нього тривожними очима, тоді струснув ним і приклав до вуха.

   Alice considered a little, and then said 'The fourth.'

   - Четверте, - хвильку подумавши, мовила Аліса.

   'Two days wrong!' sighed the Hatter. 'I told you butter wouldn't suit the works!' he added looking angrily at the March Hare.

   - На два дні відстає, - зітхнув Капелюшник, і додав, світячи лихими очима на Шаленого Зайця:

    - Я ж тебе застерігав: масло не годиться для годинників.

   'It was the BEST butter,' the March Hare meekly replied.

   - Але ж то було масло найвищого ґатунку, - сумирно відповів той.

   'Yes, but some crumbs must have got in as well,' the Hatter grumbled: 'you shouldn't have put it in with the bread-knife.'

   - Так, але в нього могли потрапити крихти, - буркнув Капелюшник. - Додумався - мастити кухонним ножем!

   The March Hare took the watch and looked at it gloomily: then he dipped it into his cup of tea, and looked at it again: but he could think of nothing better to say than his first remark, 'It was the BEST butter, you know.'

   Шалений Заєць узяв годинника й похмуро вп'явся в нього очима, тоді вмочив його у свій чай і глянув ще раз, після чого не знайшов нічого кращого, як повторити:

    - Але ж масло було найвищого ґатунку!

   Alice had been looking over his shoulder with some curiosity. 'What a funny watch!' she remarked. 'It tells the day of the month, and doesn't tell what o'clock it is!'

   - Який кумедний годинник, - зауважила Аліса, що з цікавістю зазирала Зайцеві через плече. - Показує дні, але не показує годин!

   'Why should it?' muttered the Hatter. 'Does YOUR watch tell you what year it is?'

   - Ну то й що? - промимрив Капелюшник. - Може, твій годинник показує роки?

   'Of course not,' Alice replied very readily: 'but that's because it stays the same year for such a long time together.'

   - Певне, що ні, - жваво відказала Аліса. - А все тому, що рік триває дуже довго.

   'Which is just the case with MINE,' said the Hatter.

   - Отак і мій - сказав Капелюшник.

   Alice felt dreadfully puzzled. The Hatter's remark seemed to have no sort of meaning in it, and yet it was certainly English. 'I don't quite understand you,' she said, as politely as she could.

   Аліса розгубилася. Капелюшникові слова, здавалось, були позбавлені будь-якого глузду, хоча вона добре розчула кожне слово.

    - Я не зовсім вас розумію, - сказала вона якомога чемніше.

   'The Dormouse is asleep again,' said the Hatter, and he poured a little hot tea upon its nose.

   - Сонько знову спить, - зауважив Капелюшник і хлюпнув йому на ніс гарячого чаю.

   The Dormouse shook its head impatiently, and said, without opening its eyes, 'Of course, of course; just what I was going to remark myself.'

   Сонько нетерпляче труснув головою й озвався, не розплющуючи очей:

    - Звичайно, звичайно, те самісіньке хотів сказати і я!

   'Have you guessed the riddle yet?' the Hatter said, turning to Alice again.

   - Ну, як там загадка? Ще не відгадала? - запитав Капелюшник, знову повернувшись до Аліси.

   'No, I give it up,' Alice replied: 'what's the answer?'

   - Здаюся! - сказала Аліса. - І яка ж відповідь?

   'I haven't the slightest idea,' said the Hatter.

   - Уявлення не маю, - сказав Капелюшник.

   'Nor I,' said the March Hare.

   - Я так само, - озвався Шалений Заєць.

   Alice sighed wearily. 'I think you might do something better with the time,' she said, 'than waste it in asking riddles that have no answers.'

   Аліса стомлено зітхнула:

    - І треба ж було вбити стільки часу на загадку, яка не має відповіді!

   'If you knew Time as well as I do,' said the Hatter, 'you wouldn't talk about wasting IT. It's HIM.'

   - Якби ти знала Час так, як я, - насупився Капелюшник, - ти б цього не казала, бо Він - живий.

   'I don't know what you mean,' said Alice.

   - Не розумію, - сказала Аліса.

   'Of course you don't!' the Hatter said, tossing his head contemptuously. 'I dare say you never even spoke to Time!'

   - Ще б пак! - зневажливо тріпнув головою Капелюшник. - Ти ж, мабуть, із Часом ніколи й словом не перекинулася!

   'Perhaps not,' Alice cautiously replied: 'but I know I have to beat time when I learn music.'

   - Здається, ні... - обережно відповіла Аліса. - Знаю лише, що іноді неправильно його вживаю, коли пишу завдання з мови.

   'Ah! that accounts for it,' said the Hatter. 'He won't stand beating. Now, if you only kept on good terms with him, he'd do almost anything you liked with the clock. For instance, suppose it were nine o'clock in the morning, just time to begin lessons: you'd only have to whisper a hint to Time, and round goes the clock in a twinkling! Half-past one, time for dinner!'

   - Ага! Тоді все ясно! - сказав Капелюшник. З Часом треба поводитися правильно! Бач якби ти з ним дружила, він робив би з годинником усе, що захочеш. Ось, припустімо, зараз дев'ята ранку - якраз час початку уроків, а ти береш і шепочеш Часові одне слівце - і стрілки я-ак забігають!.. Пів на другу, час обідати.

   ('I only wish it was,' the March Hare said to itself in a whisper.)

   - Хотів би я, щоб настав час обіду, - тихенько зітхнув Шалений Заєць.

   'That would be grand, certainly,' said Alice thoughtfully: 'but then—I shouldn't be hungry for it, you know.'

   - Звісно, це було б чудово, - задумливо мовила Аліса, - тільки до того часу я ще, мабуть не встигну зголодніти. '

   'Not at first, perhaps,' said the Hatter: 'but you could keep it to half-past one as long as you liked.'

   - Мабуть, - погодився Капелюшник. - Але його можна затримати на половині другої й тримати скільки завгодно.

   'Is that the way YOU manage?' Alice asked.

   - Так і ви робите? - запитала Аліса.

   The Hatter shook his head mournfully. 'Not I!' he replied. 'We quarrelled last March—just before HE went mad, you know—' (pointing with his tea spoon at the March Hare,) '—it was at the great concert given by the Queen of Hearts, and I had to sing

   Капелюшник скрушно похитав головою.

    - Аби ж то... Ми з Часом розбили глека ще в березні, якраз перед тим, коли оцей добродій (він показав чайною ложечкою на Шаленого Зайця) ошалів, - на великому королівському концерті. Я мав співати:

     "Twinkle, twinkle, little bat!
      How I wonder what you're at!"

Іди, іди, борщику,
 Зварю тобі дощику
 В олив'янім горщику...

   You know the song, perhaps?'

   - Знаєш цю пісню?

   'I've heard something like it,' said Alice.

   - Та наче щось таке чула, - відповіла Аліса.

   'It goes on, you know,' the Hatter continued, 'in this way:—

   - Там є ще продовження, - і Капелюшник заспівав:

     "Up above the world you fly,
      Like a tea-tray in the sky.
          Twinkle, twinkle—"'

Мені каша, тобі дощ
 Щоб періщив густий борщ!
 Іди, іди, борщику...

   Here the Dormouse shook itself, and began singing in its sleep 'Twinkle, twinkle, twinkle, twinkle—' and went on so long that they had to pinch it to make it stop.

   Тут Сонько стрепенувся і крізь сон заспівав: «Іди-іди-іди-іди-іди...» Він співав так довго, аж решті чаєпивців довелося його вщипнути, аби він перестав.

   'Well, I'd hardly finished the first verse,' said the Hatter, 'when the Queen jumped up and bawled out, "He's murdering the time! Off with his head!"'

   - Ну так от, - повів далі Капелюшник, - доспівую я перший куплет, коли це Королева як підскочить та як зарепетує: «Це марнування Часу! Він убиває Час! Відтяти йому голову!»

   'How dreadfully savage!' exclaimed Alice.

   - Яке дикунство! - вигукнула Аліса.

   'And ever since that,' the Hatter went on in a mournful tone, 'he won't do a thing I ask! It's always six o'clock now.'

   - І відтоді, - тоскно додав Капелюшник, - Час для мене пальцем об палець не хоче вдарити! Відтоді у нас завжди шоста година.

   A bright idea came into Alice's head. 'Is that the reason so many tea-things are put out here?' she asked.

   Нараз Алісу осяяв здогад.

    - І через те стіл накритий до чаю*? - спитала вона.

   'Yes, that's it,' said the Hatter with a sigh: 'it's always tea-time, and we've no time to wash the things between whiles.'

   - Атож, саме через те, - зітхнув Капелюшник. - У нас завжди пора чаю, нам навіть ніколи помити посуд.

   'Then you keep moving round, I suppose?' said Alice.

   - Виходить, ви просто пересуваєтесь по колу, чи не так? - спитала Аліса.

   'Exactly so,' said the Hatter: 'as the things get used up.'

   - Достеменно так, - відповів Капелюшник. - Вип'ємо чашку і пересідаємо до другої.

   'But what happens when you come to the beginning again?' Alice ventured to ask.

   - А що ви робите, коли доходите до того місця, звідки починали? - ризикнула спитати Аліса.

   'Suppose we change the subject,' the March Hare interrupted, yawning. 'I'm getting tired of this. I vote the young lady tells us a story.'

   - Давайте міняти тему! - втрутився, позіхаючи, Шалений Заєць. - Це вже починає набридати. Пропоную: нехай наша панянка розкаже нам казку.

   'I'm afraid I don't know one,' said Alice, rather alarmed at the proposal.

   -Боюсь, я не знаю жодної, - збентежилася Аліса.

   'Then the Dormouse shall!' they both cried. 'Wake up, Dormouse!' And they pinched it on both sides at once.

   - Тоді розкаже Сонько! - скрикнули обидва чаєпивці. - Гей, Сонько, прокинься! - І вони ущипнули його відразу з обох боків.

   The Dormouse slowly opened his eyes. 'I wasn't asleep,' he said in a hoarse, feeble voice: 'I heard every word you fellows were saying.'

   Сонько спроквола розплющив очі.

    - Я не спав, - озвався він хрипким голосочком. - Я чув, хлопці, кожне ваше слово.

   'Tell us a story!' said the March Hare.

   - Розказуй казку! - зажадав Шалений Заєць.

   'Yes, please do!' pleaded Alice.

   - Будь ласка, - підхопила Аліса.

   'And be quick about it,' added the Hatter, 'or you'll be asleep again before it's done.'

   - Але хутко, - докинув Капелюшник, - бо знову заснеш і не докажеш до кінця.

   'Once upon a time there were three little sisters,' the Dormouse began in a great hurry; 'and their names were Elsie, Lacie, and Tillie; and they lived at the bottom of a well—'

   - Колись давно жили собі три сестрички, - швидко заторохтів Сонько, - і звали їх Олша, Асіла і Тільда*. І жили вони на дні криниці.

   'What did they live on?' said Alice, who always took a great interest in questions of eating and drinking.

   - І що вони там їли? - запитала Аліса, яку завжди цікавили проблеми харчування.

   'They lived on treacle,' said the Dormouse, after thinking a minute or two.

   - Мелясу, - сказав Сонько, хвилину подумавши.

   'They couldn't have done that, you know,' Alice gently remarked; 'they'd have been ill.'

   - Не могло такого бути, - лагідно зауважила Аліса, - адже вони всі були б недужі.

   'So they were,' said the Dormouse; 'VERY ill.'

   - А вони й були недужі, - сказав Сонько. - Дуже недужі...

   Alice tried to fancy to herself what such an extraordinary ways of living would be like, but it puzzled her too much, so she went on: 'But why did they live at the bottom of a well?'

   Аліса спробувала уявити, як то можна все життя харчуватися самою мелясою, і це тільки посилило її сумніви.

    - А чому вони жили на дні криниці? - допитувалася вона далі.

   'Take some more tea,' the March Hare said to Alice, very earnestly.

   - Чому ти не п'єш більше чаю? - цілком серйозно мовив Шалений Заєць.

   'I've had nothing yet,' Alice replied in an offended tone, 'so I can't take more.'

   - Більше? - образилася Аліса. - Я ще взагалі його не пила!

    - Більше чаю вона не хоче, - задумливо сказав Шалений Заєць.

   'You mean you can't take LESS,' said the Hatter: 'it's very easy to take MORE than nothing.'

   - Ти хочеш сказати, менше чаю вона не хоче, - втрутився Капелюшник, - адже випити більше, ніж нічого, дуже просто.

   'Nobody asked YOUR opinion,' said Alice.

   - А вашої думки ніхто не питав, - зауважила Аліса.

   'Who's making personal remarks now?' the Hatter asked triumphantly.

   - То хто тут зачіпає приватні теми? - переможно запитав Капелюшник.

   Alice did not quite know what to say to this: so she helped herself to some tea and bread-and-butter, and then turned to the Dormouse, and repeated her question. 'Why did they live at the bottom of a well?'

   Відповісти на це було нічого, тож Аліса взяла собі чаю і хліба з маслом, а тоді знов повернулася до Сонька.

    - То чому ж вони жили на дні криниці?

   The Dormouse again took a minute or two to think about it, and then said, 'It was a treacle-well.'

   Сонько знову трохи подумав і промовив:

    - Бо то була мелясна криниця.

   'There's no such thing!' Alice was beginning very angrily, but the Hatter and the March Hare went 'Sh! sh!' and the Dormouse sulkily remarked, 'If you can't be civil, you'd better finish the story for yourself.'

   - Таких не буває! - сердито сказала Аліса.

    - Тс!.. тс!.. - засичали на неї Капелюшник і Шалений Заєць.

    - Як моє не в лад - я з своїм назад! Докінчуй казку сама, - набурмосився Сонько.

   'No, please go on!' Alice said very humbly; 'I won't interrupt again. I dare say there may be ONE.'

   - Ні, ні, будь ласка, розказуйте далі! - покірно сказала Аліса. - Я більше не перебиватиму. Мабуть, один такий колодязь усе ж був.

   'One, indeed!' said the Dormouse indignantly. However, he consented to go on. 'And so these three little sisters—they were learning to draw, you know—'

   - Один! Аякже! - запирхав Сонько. Проте оповідати далі не відмовився.

    - Отже, ці три сестрички... вони, бачте, жили собі, лижучи...

   'What did they draw?' said Alice, quite forgetting her promise.

   - Лежачи? - засумнівалася Аліса, забувши про свою обіцянку.

   'Treacle,' said the Dormouse, without considering at all this time.

   - Не лежача, а лижучи - вони лизали мелясу! - випалив Сонько, цього разу без жодних роздумів.

   'I want a clean cup,' interrupted the Hatter: 'let's all move one place on.'

   - Мені потрібна чиста чашка, - перебив Капелюшник. - Пересуньмося на одне місце.

   He moved on as he spoke, and the Dormouse followed him: the March Hare moved into the Dormouse's place, and Alice rather unwillingly took the place of the March Hare. The Hatter was the only one who got any advantage from the change: and Alice was a good deal worse off than before, as the March Hare had just upset the milk-jug into his plate.

   І тут-таки пересів на сусідній стілець. Сонько посунувся на його місце, Шалений Заєць - на місце Сонька, й Алісі, хоч-не-хоч, довелося сісти на місце Шаленого Зайця. Капелюшник єдиний виграв від такого переміщення, зате Алісі було найгірше, оскільки Шалений Заєць устиг перекинути у своє блюдце глечик з молоком.

   Alice did not wish to offend the Dormouse again, so she began very cautiously: 'But I don't understand. Where did they draw the treacle from?'

   Алісі не хотілося знов ображати Сонька-Гризуна, тож вона спитала дуже обережно.

    - І все ж я не розумію: як вони там жили?

   'You can draw water out of a water-well,' said the Hatter; 'so I should think you could draw treacle out of a treacle-well—eh, stupid?'

   - Як, як? - озвався Капелюшник. - Лизнуть меляси, та й точать ляси... Второпала, дурненька?

   'But they were IN the well,' Alice said to the Dormouse, not choosing to notice this last remark.

   - Перепрошую, а що таке ляси? - спитала Аліса, пускаючи повз вуха останнє Капелюшникове слово.

   'Of course they were', said the Dormouse; '—well in.'

   - Ляси - це баляндраси, - пояснив Сонько.

   This answer so confused poor Alice, that she let the Dormouse go on for some time without interrupting it.

   Спантеличена такою відповіддю, бідна Аліса аж кілька хвилин не перебивала Сонькової оповіді.

   'They were learning to draw,' the Dormouse went on, yawning and rubbing its eyes, for it was getting very sleepy; 'and they drew all manner of things—everything that begins with an M—'

   - Отак вони й жили, - вів спроквола Сонько-Гризун, позіхаючи й тручи очі, бо його починав морити сон, - лизнуть меляси, поточать ляси, та й малюють всякі вихиляси - усе, що починається з літери Б.

   'Why with an M?' said Alice.

   - Чому саме з Б? - поцікавилася Аліса.

   'Why not?' said the March Hare.

   - А чом би й ні? - рвучко підвів голову Шалений Заєць.

   Alice was silent.

   Аліса знову вмовкла.

   The Dormouse had closed its eyes by this time, and was going off into a doze; but, on being pinched by the Hatter, it woke up again with a little shriek, and went on: '—that begins with an M, such as mouse-traps, and the moon, and memory, and muchness—you know you say things are "much of a muchness"—did you ever see such a thing as a drawing of a muchness?'

   Сонько-Гризун став западати в дрімоту, та коли Капелюшник його вщипнув, він тоненько вискнув і заговорив далі:

    - ... з літери Б, наприклад: баляндраси, блідий місяць, байдики, багацько... До речі, чи траплялося тобі бачити таку штукенцію, як багацько?

   'Really, now you ask me,' said Alice, very much confused, 'I don't think—'

   - М... м... м... Як би вам сказати, - остаточно розгубилася Аліса. - Я не думаю...

   'Then you shouldn't talk,' said the Hatter.

   - То й не кажи нічого! - озвався Капелюшник.

   This piece of rudeness was more than Alice could bear: she got up in great disgust, and walked off; the Dormouse fell asleep instantly, and neither of the others took the least notice of her going, though she looked back once or twice, half hoping that they would call after her: the last time she saw them, they were trying to put the Dormouse into the teapot.

   Такої нетактовності Аліса стерпіти вже не могла: вона встала й подалася геть. Сонько миттю заснув, а на решту чаєпивців Алісин відхід не справив належного враження, хоча вона й озиралася раз чи двічі - чи не покличуть її назад. Оглянувшись востаннє, вона побачила, як Заєць із Капелюшником запихають Сонька у чайник.

   'At any rate I'll never go THERE again!' said Alice as she picked her way through the wood. 'It's the stupidest tea-party I ever was at in all my life!'

   - Ну й нехай, усе одно я більше туди не піду! - казала собі Аліса, пробираючись крізь хащі. - Скільки живу, дурнішої компанії не бачила!

   Just as she said this, she noticed that one of the trees had a door leading right into it. 'That's very curious!' she thought. 'But everything's curious today. I think I may as well go in at once.' And in she went.

   Не встигла вона це доказати, як раптом у стовбурі одного з дерев угледіла двері.

    - Оце цікаво! - подумала вона. - А втім, сьогодні цікаве все. Гадаю, мені можна туди ввійти?

   Once more she found herself in the long hall, and close to the little glass table. 'Now, I'll manage better this time,' she said to herself, and began by taking the little golden key, and unlocking the door that led into the garden. Then she went to work nibbling at the mushroom (she had kept a piece of it in her pocket) till she was about a foot high: then she walked down the little passage: and THEN—she found herself at last in the beautiful garden, among the bright flower-beds and the cool fountains.

   Вона увійшла, і... знов опинилася у довгому коридорі з тим самим скляним столиком.

    - Тепер я вже буду мудріша, - сказала вона подумки і почала з того, що взяла золотого ключика й відчинила дверцята до саду. Далі вона відшукала в кишені шматочок гриба і гризла його доти, доки не зменшилася вдвоє.

    І ось, пробравшись крізь вузенький прохід, вона вступила нарешті до чарівного саду з барвистими квітниками й прохолодними водограями.