愛麗絲漫游奇境記
第 7 篇
Розділ сьомий
發瘋的茶會
Божевільне чаювання
房前的一棵大樹下，放著一張桌子。三月兔和帽匠坐在桌旁喝著茶，一只睡 鼠在他們中間酣睡著，那兩個家伙把它當做墊子，把胳膊支在睡鼠身上，而且就 在它的頭上談話。“這睡鼠可夠不舒服的了，”愛麗絲想，“不過它睡著了，可 能就不在乎了。”
Перед будинком, під деревом, був виставлений стіл, за яким пили чай Шалений Заєць та Капелюшник. Між ними спав як убитий Сонько-Гризун*, правлячи їм за подушку. Заєць із Капелюшником спиралися на нього ліктями і перемовлялись через його голову. "Страх незручно для Сонька, - подумала Аліса. - Але, якщо він спить, то, мабуть, йому байдуже".
桌子很大，他們三個都擠在桌子的一角，“沒地方啦！沒地方啦！”他們看 見愛麗絲走過來就大聲嚷著。 “地方多得很呢！”愛麗絲說著就在桌子一端的大扶手椅上坐下了。
Стіл був великий, але всі троє тислися з одного його краю.
- Нема місця! Нема місця! - загукали вони, помітивши Алісу.
- Місця скільки завгодно! - обурилася Аліса й сіла у велике крісло кінець столу.
“要喝酒嗎？”三月兔熱情地問。
- Скуштуй вина, - люб'язно запропонував Шалений Заєць.
愛麗絲掃視了一下桌上，除了茶，什么也沒有。“我沒看見酒啊！”她回答。
Аліса кинула оком по столу, але, крім чаю, нічого не побачила.
- Не бачу тут ніякого вина, - сказала Аліса.
“根本就沒酒嘛！”三月兔說。
- А ніякого й нема, - знизав плечима Шалений Заєць.
“那你說喝酒就不太禮貌了。”愛麗絲气憤地說。
- Тоді не вельми ґречно мені його пропонувати! - сердито мовила Аліса.
“你沒受到邀請就坐下來，也是不太禮貌的。”三月兔回敬她。
- Так само, як і сідати за стіл без запрошення, - сказав Шалений Заєць.
“我不知道這是你的桌子，”愛麗絲說，“這可以坐下好多人呢？還不止三 個！”
- А я не знала, що його накрито тільки для вас, - відказала Аліса. - Тут далеко більше, ніж три чашки.
“你的頭發該剪了。”帽匠好奇地看了愛麗絲一會儿，這是他第一次開口。
- Тобі слід постригтися, - сказав Капелюшник. (Він уже давненько пас її цікавими очима й ось нарешті озвався.)
“你應該學會不隨便評論別人，”愛麗絲板著臉說，“這是非常失禮的。”
- А вам слід навчитися не зачіпати приватних тем, - з притиском мовила Аліса. - Це дуже нечемно!
帽匠睜大眼睛听著，可是末了他說了句：“一只烏鴉為什么會像一張寫字台 呢？”
Капелюшник витріщив на неї очі, але сказав ось що:
- Чим крук схожий на капшук?
“好了，現在我們可有有趣的事了！”愛麗絲想，“我很高興猜謎語，我一 定能猜出來，”她大聲說。
"Ну, тепер буде веселіше! - подумала Аліса. - Люблю загадки!"
- Думаю, я розлущу ваш горішок, - промовила вона вголос.
“你的意思是你能說出答案來嗎？”三月兔問，
- Ти думаєш, що зумієш знайти відповідь: ти це хотіла сказати? - мовив Шалений Заєць.
“正是這樣。”愛麗絲說。
- Саме це, - відповіла Аліса.
“那你怎么想就怎么說。”三月兔繼續說。
- Тоді думай, що кажеш, - мовив Заєць.
“我正是這樣的，”愛麗絲急忙回答，“至少……至少凡是我說的就是我想 的──這是一回事，你知道。”
- Я завжди думаю! - поквапливо сказала Аліса. - Принаймні... принаймні кажу, що думаю... Зрештою, це одне й те саме!
“根本不是一回事，”帽匠說，“那么，你說‘凡是我吃的東西我都能看見’ 和‘凡是我看見的東西我都能吃’，也算是一樣的了？”
- Аніскілечки! - скрикнув Капелюшник. - Ти ще скажи, ніби: «я бачу, що їм» і «я їм, що бачу» - одне й те саме.
三月兔加了句：“那么說‘凡是我的東西我都喜歡’和‘凡是我喜歡的東西 都是我的’，也是一樣的嘍？”
- Ти ще скажи, - докинув Шалений Заєць, - ніби «я люблю те, що маю» і «я маю те, що люблю» - одне й те саме!
睡鼠也像在說夢話一樣說道：“那么說‘我睡覺時總要呼吸’和‘我呼吸時 總在睡覺’也是一樣的嗎？”
- Ти ще скажи, - підпрягся Сонько із заплющеними, мов у сновиди, очима, що «я дихаю, коли сплю» і «я сплю, коли дихаю» - одне й те саме!
“這對你倒真是一個樣。”帽匠對睡鼠說。談到這里話題中斷了，大家沉默 了一會，這時候愛麗絲費勁儿地想著有關烏鴉和寫字台的事，可是她知道的确實 不能算多，
- Щодо тебе, друзяко, то це й справді одне й те саме, - зауважив Капелюшник, і на тому розмова урвалася.
Якусь часину товариство сиділо мовчки, й Аліса намагалася пригадати все з тієї дещиці, яку знала про круків та капшуки.
還是帽匠打破了沉默，“今天是這個月的几號？”他問愛麗絲，一面從衣袋 里掏出了一只怀表，不安地看著，還不停地搖晃，拿到耳朵旁听听。
Капелюшник перший порушив мовчанку.
- Яке сьогодні число? - звернувся він до Аліси, добувши з кишені годинника. Він дивився на нього тривожними очима, тоді струснув ним і приклав до вуха.
愛麗絲想了想說，“四號。”
- Четверте, - хвильку подумавши, мовила Аліса.
“錯了兩天！”帽匠嘆气說，“我告訴你不該加奶油的，”他又生气地看著 三月兔加了一句。
- На два дні відстає, - зітхнув Капелюшник, і додав, світячи лихими очима на Шаленого Зайця:
- Я ж тебе застерігав: масло не годиться для годинників.
“這是最好的奶油了！”三月兔辯白地說。
- Але ж то було масло найвищого ґатунку, - сумирно відповів той.
“不錯，可是不少面包屑也掉進去了，帽匠咕嚕著，“你不應該用面包刀加 奶油。”
- Так, але в нього могли потрапити крихти, - буркнув Капелюшник. - Додумався - мастити кухонним ножем!
三月兔泄气地拿起怀表看看，再放到茶杯里泡了一會儿，又拿起來看看，但 是除了說“這是最好的奶油了”，再沒別的說的了。
Шалений Заєць узяв годинника й похмуро вп'явся в нього очима, тоді вмочив його у свій чай і глянув ще раз, після чого не знайшов нічого кращого, як повторити:
- Але ж масло було найвищого ґатунку!
愛麗絲好奇地從他肩頭上看了看。“多么奇怪的不表啊，”她說，“它告訴 几月几日，卻不告訴時間。”
- Який кумедний годинник, - зауважила Аліса, що з цікавістю зазирала Зайцеві через плече. - Показує дні, але не показує годин!
“為什么要告訴時間呢？”帽匠嘀咕著，“你的表告訴你哪一年嗎？”
- Ну то й що? - промимрив Капелюшник. - Може, твій годинник показує роки?
“當然不，”愛麗絲很快地回答說，“可是很長時，里年份不會變的。”
- Певне, що ні, - жваво відказала Аліса. - А все тому, що рік триває дуже довго.
“這也跟我的表不報時間的原因一樣。”帽匠說。
- Отак і мій - сказав Капелюшник.
愛麗絲被弄得莫名其妙，帽匠的話听起來沒有任何意思，然而确實是地地道 道的英國話。“我不大懂你的話，”她很禮貌地說。
Аліса розгубилася. Капелюшникові слова, здавалось, були позбавлені будь-якого глузду, хоча вона добре розчула кожне слово.
- Я не зовсім вас розумію, - сказала вона якомога чемніше.
“睡鼠又睡著了，”帽匠說著在睡鼠的鼻子上倒了一點熱茶。
- Сонько знову спить, - зауважив Капелюшник і хлюпнув йому на ніс гарячого чаю.
睡鼠立即晃了晃頭，沒睜開眼就說：“當然，當然，我自己正要這么說呢。”
Сонько нетерпляче труснув головою й озвався, не розплющуючи очей:
- Звичайно, звичайно, те самісіньке хотів сказати і я!
“你猜到那個謎語了嗎？”帽匠說愛麗絲，
- Ну, як там загадка? Ще не відгадала? - запитав Капелюшник, знову повернувшись до Аліси.
“沒有，我猜不出來，”愛麗絲回答，“謎底到底是什么呢？”
- Здаюся! - сказала Аліса. - І яка ж відповідь?
“我也不知道。”帽匠說。
- Уявлення не маю, - сказав Капелюшник.
“我也不清楚，”三月兔說，
- Я так само, - озвався Шалений Заєць.
愛麗絲輕輕嘆了一聲說，“我認為你應該珍惜點時間，像這樣出個沒有謎底 的謎語，簡直是白白浪費寶貴的時間。”
Аліса стомлено зітхнула:
- І треба ж було вбити стільки часу на загадку, яка не має відповіді!
“如果你也像我一樣對時間熟悉，”帽匠說，“你就不會叫它‘寶貴的時間’， 而叫它‘老伙計’了。”
- Якби ти знала Час так, як я, - насупився Капелюшник, - ти б цього не казала, бо Він - живий.
“我不懂你的意思。”愛麗絲說。
- Не розумію, - сказала Аліса.
“你當然不懂，”帽匠得意地晃著頭說，“我敢肯定你從來沒有同時間說過 話。”
- Ще б пак! - зневажливо тріпнув головою Капелюшник. - Ти ж, мабуть, із Часом ніколи й словом не перекинулася!
“也許沒有，”愛麗絲小心地回答，“但是我在學音樂的時候，總是按著時 間打拍子的。”
- Здається, ні... - обережно відповіла Аліса. - Знаю лише, що іноді неправильно його вживаю, коли пишу завдання з мови.
“唉，這就完了！”帽匠說，“你最不高興人家按住它打了。如果你同它好， 它會讓鐘表听你的話，譬如說，現在是早上九點鐘，正是上學的時間，你只要悄 悄地對時間說一聲，鐘表就會一下子轉到一點半，該吃午飯了！”
- Ага! Тоді все ясно! - сказав Капелюшник. З Часом треба поводитися правильно! Бач якби ти з ним дружила, він робив би з годинником усе, що захочеш. Ось, припустімо, зараз дев'ята ранку - якраз час початку уроків, а ти береш і шепочеш Часові одне слівце - і стрілки я-ак забігають!.. Пів на другу, час обідати.
“我真希望這樣。”三月兔小聲自語道。
- Хотів би я, щоб настав час обіду, - тихенько зітхнув Шалений Заєць.
“那太棒了！”愛麗絲思索著說，“可是要是我還不餓怎么辦呢？”
- Звісно, це було б чудово, - задумливо мовила Аліса, - тільки до того часу я ще, мабуть не встигну зголодніти. '
“一開始也可能不餓，”帽匠說，“但是只要你喜歡，你就能把鐘表保持在 一點半鐘。”
- Мабуть, - погодився Капелюшник. - Але його можна затримати на половині другої й тримати скільки завгодно.
“你是這樣辦的嗎？”愛麗絲問。
- Так і ви робите? - запитала Аліса.
帽匠傷心地搖搖頭，“我可不行了，”他回答，“我和時間在三月份吵了架 ──就是他發瘋前（他用茶匙指著三月兔），那是在紅心王后舉辦的一次大音樂 會上，我演唱了：
Капелюшник скрушно похитав головою.
- Аби ж то... Ми з Часом розбили глека ще в березні, якраз перед тим, коли оцей добродій (він показав чайною ложечкою на Шаленого Зайця) ошалів, - на великому королівському концерті. Я мав співати:
‘閃閃的小蝙蝠，
我感到你是多么奇怪！’
Іди, іди, борщику,
Зварю тобі дощику
В олив'янім горщику...
你可能知道這首歌吧？”
- Знаєш цю пісню?
“我听過一首同它有點像（原來的歌應為“閃閃的小星，你是多么的奇怪…… 帽匠全唱錯了。這首歌現在中國有唱片，有些中小學常常播放。）。”愛麗絲說。
- Та наче щось таке чула, - відповіла Аліса.
“我知道下面是這樣接著的，”帽匠繼續說，“是這樣的：
- Там є ще продовження, - і Капелюшник заспівав:
‘你飛在地面上多高，
就像茶盤在天空上。
閃啊，閃啊……’”
Мені каша, тобі дощ
Щоб періщив густий борщ!
Іди, іди, борщику...
睡鼠抓了搖身子，在睡夢中開始唱道：“閃啊，閃啊，閃啊，閃啊，”一直 唱下去，直到他們捅，了它一下才停止。
Тут Сонько стрепенувся і крізь сон заспівав: «Іди-іди-іди-іди-іди...» Він співав так довго, аж решті чаєпивців довелося його вщипнути, аби він перестав.
“我還沒唱完第一段，”帽匠說，“那王后就大喊道“他簡直是在糟蹋時間， 砍掉他的頭！’”
- Ну так от, - повів далі Капелюшник, - доспівую я перший куплет, коли це Королева як підскочить та як зарепетує: «Це марнування Часу! Він убиває Час! Відтяти йому голову!»
“多么殘忍呀！”愛麗絲攘道。
- Яке дикунство! - вигукнула Аліса.
帽匠傷心地繼續說，“從那以后，它就再也不肯照我的要求做了，它總是停 在六點鐘。”
- І відтоді, - тоскно додав Капелюшник, - Час для мене пальцем об палець не хоче вдарити! Відтоді у нас завжди шоста година.
愛麗絲的腦子里突然閃過一個聰明的念頭，她問：“這就是這儿有這么多茶 具的緣故嗎？”
Нараз Алісу осяяв здогад.
- І через те стіл накритий до чаю*? - спитала вона.
“是的，就是這個緣故，”帽匠嘆息著說，“只有喝茶的時間，連洗茶具的 時間也沒有了。”，
- Атож, саме через те, - зітхнув Капелюшник. - У нас завжди пора чаю, нам навіть ніколи помити посуд.
“所以你們就圍著桌子轉？”愛麗絲問。
- Виходить, ви просто пересуваєтесь по колу, чи не так? - спитала Аліса.
“正是這樣，”帽匠說，“茶具用臟了，我們就往下挪。”
- Достеменно так, - відповів Капелюшник. - Вип'ємо чашку і пересідаємо до другої.
“可是你們轉回來以后怎么辦呢？”愛麗絲繼續間。
- А що ви робите, коли доходите до того місця, звідки починали? - ризикнула спитати Аліса.
“我們換一個話題吧，”三月兔打著哈欠打斷了他們的談話，“我听煩了， 建議讓小姑娘講個故事吧。”
- Давайте міняти тему! - втрутився, позіхаючи, Шалений Заєць. - Це вже починає набридати. Пропоную: нехай наша панянка розкаже нам казку.
“恐怕我一個故事都不會講，”愛麗絲說。她對這個建議有點慌神。
-Боюсь, я не знаю жодної, - збентежилася Аліса.
“那么睡鼠應該講一個！”三月兔和帽匠一齊喊道，“醒醒，睡鼠！”他們 立刻在兩邊一起捅它。
- Тоді розкаже Сонько! - скрикнули обидва чаєпивці. - Гей, Сонько, прокинься! - І вони ущипнули його відразу з обох боків.
睡鼠慢慢地睜開眼，嘶啞無力地說：“我沒有睡，你們說的每一個字我都听 著呢。”
Сонько спроквола розплющив очі.
- Я не спав, - озвався він хрипким голосочком. - Я чув, хлопці, кожне ваше слово.
“給我們講個故事！”三月兔說。
- Розказуй казку! - зажадав Шалений Заєць.
“就是，請講一個吧！”愛麗絲懇求著。
- Будь ласка, - підхопила Аліса.
“而且要快點講，要不然你還沒講完又睡著了，”帽匠加了一句。
- Але хутко, - докинув Капелюшник, - бо знову заснеш і не докажеш до кінця.
睡鼠急急忙忙地講了：“從前有三個小姐妹，她們的名字是：埃爾西、萊斯 、蒂爾莉，她們住在一個井底下……”
- Колись давно жили собі три сестрички, - швидко заторохтів Сонько, - і звали їх Олша, Асіла і Тільда*. І жили вони на дні криниці.
“她們靠吃什么活著呢？”愛麗絲總是最關心吃喝的問題。
- І що вони там їли? - запитала Аліса, яку завжди цікавили проблеми харчування.
“她們靠吃糖漿生活。”睡鼠想了一會儿說。
- Мелясу, - сказав Сонько, хвилину подумавши.
“你知道，這樣是不行的，她們都會生病的。”愛麗絲輕聲說。
- Не могло такого бути, - лагідно зауважила Аліса, - адже вони всі були б недужі.
“正是這樣，她們都病了，病得很厲害。”睡鼠說。
- А вони й були недужі, - сказав Сонько. - Дуже недужі...
愛麗絲盡量地想象這樣特殊的生活方式會是什么樣子，可是太費腦子了。于 是，她又繼續問：“她們為什么要住在井底下呢？”
Аліса спробувала уявити, як то можна все життя харчуватися самою мелясою, і це тільки посилило її сумніви.
- А чому вони жили на дні криниці? - допитувалася вона далі.
“再多喝一點茶吧！”三月兔認真地對愛麗絲說。
- Чому ти не п'єш більше чаю? - цілком серйозно мовив Шалений Заєць.
“我還一點都沒喝呢？因此不能說再多喝一點了！”愛麗絲不高興地回答。
- Більше? - образилася Аліса. - Я ще взагалі його не пила!
- Більше чаю вона не хоче, - задумливо сказав Шалений Заєць.
“你應該說不能再少喝點了，”帽匠說，“比沒有喝再多喝一點是最容易不 過的了。”
- Ти хочеш сказати, менше чаю вона не хоче, - втрутився Капелюшник, - адже випити більше, ніж нічого, дуже просто.
“沒人來問你！”愛麗絲說。
- А вашої думки ніхто не питав, - зауважила Аліса.
“現在是誰失禮了？”帽匠得意地問。
- То хто тут зачіпає приватні теми? - переможно запитав Капелюшник.
這回愛麗絲不知該說什么了，只得自己倒了點茶，拿了點奶油面包，再向睡 鼠重复她的問題：“她們為什么要住在井底下呢？”，
Відповісти на це було нічого, тож Аліса взяла собі чаю і хліба з маслом, а тоді знов повернулася до Сонька.
- То чому ж вони жили на дні криниці?
睡鼠又想了一會，說：“因為那是一個糖漿井。”
Сонько знову трохи подумав і промовив:
- Бо то була мелясна криниця.
“沒有這樣的井！”愛麗絲認真了。帽匠和三月兔不停地發出“噓、噓……” 的聲音，睡鼠生气地說：“如果你不講禮貌，那么最好你自己來把故事講完吧。”
- Таких не буває! - сердито сказала Аліса.
- Тс!.. тс!.. - засичали на неї Капелюшник і Шалений Заєць.
- Як моє не в лад - я з своїм назад! Докінчуй казку сама, - набурмосився Сонько.
“不，請你繼續講吧！”愛麗絲低聲懇求著說，“我再不打岔了，也許有那 樣一個井吧。”
- Ні, ні, будь ласка, розказуйте далі! - покірно сказала Аліса. - Я більше не перебиватиму. Мабуть, один такий колодязь усе ж був.
“哼，當然有一個！”睡鼠煞有介事地說。又往下講了：“這三個小姐妹學 著去畫畫。”
- Один! Аякже! - запирхав Сонько. Проте оповідати далі не відмовився.
- Отже, ці три сестрички... вони, бачте, жили собі, лижучи...
“她們畫什么呢？”愛麗絲忘了自己的保証又問開了。
- Лежачи? - засумнівалася Аліса, забувши про свою обіцянку.
“糖漿。”睡鼠這次毫不猶豫地回答。
- Не лежача, а лижучи - вони лизали мелясу! - випалив Сонько, цього разу без жодних роздумів.
“我想要一只干淨茶杯，”帽匠插嘴說，“讓我們移動一下位子吧。”
- Мені потрібна чиста чашка, - перебив Капелюшник. - Пересуньмося на одне місце.
他說著就挪到了下一個位子上，睡鼠跟著挪了，三月兔挪到了睡鼠的位子上， 愛麗絲很不情愿地坐到了三月兔的位子上。這次挪動唯一得到好處的是帽匠，愛 麗絲的位子比以前差多了，因為三月兔把牛奶罐打翻在位子上了。
І тут-таки пересів на сусідній стілець. Сонько посунувся на його місце, Шалений Заєць - на місце Сонька, й Алісі, хоч-не-хоч, довелося сісти на місце Шаленого Зайця. Капелюшник єдиний виграв від такого переміщення, зате Алісі було найгірше, оскільки Шалений Заєць устиг перекинути у своє блюдце глечик з молоком.
愛麗絲不愿再惹睡鼠生气，于是開始小心地說：“可是我不懂，她們從哪里 把糖漿取出來的呢？”
Алісі не хотілося знов ображати Сонька-Гризуна, тож вона спитала дуже обережно.
- І все ж я не розумію: як вони там жили?
“你能夠從水井里吸水，”帽匠說，你也應該想到從糖漿井里能夠吸糖漿了， 怎么樣，傻瓜？”
- Як, як? - озвався Капелюшник. - Лизнуть меляси, та й точать ляси... Второпала, дурненька?
“但是她們在井里呀！”愛麗絲對睡鼠說。
- Перепрошую, а що таке ляси? - спитала Аліса, пускаючи повз вуха останнє Капелюшникове слово.
“當然她們是在井里啦，”睡鼠說，“還在很里面呢。”
- Ляси - це баляндраси, - пояснив Сонько.
這個回答把可怜的愛麗絲難住了，她好大沒打攪睡鼠，讓它一直講下去。
Спантеличена такою відповіддю, бідна Аліса аж кілька хвилин не перебивала Сонькової оповіді.
“她們學著畫畫，”睡鼠繼續說著，一邊打了個哈欠，又揉揉眼睛，已經非 常困了，“她們畫各种各樣的東西，而每件東西都是用‘老’宇開頭的。”
- Отак вони й жили, - вів спроквола Сонько-Гризун, позіхаючи й тручи очі, бо його починав морити сон, - лизнуть меляси, поточать ляси, та й малюють всякі вихиляси - усе, що починається з літери Б.
“為什么用‘老’字開頭呢？”愛麗絲問。
- Чому саме з Б? - поцікавилася Аліса.
“為什么不能呢？”三月兔說。
- А чом би й ні? - рвучко підвів голову Шалений Заєць.
愛麗絲不吭气了。
Аліса знову вмовкла.
這時候，睡鼠已經閉上了眼，打起盹來了，但是被帽匠捅 了─下，它尖叫著醒來了，繼續講，“用‘老’字開頭的東西，例如老鼠籠子， 老頭儿，還有老多。你常說老多東西，可是你怎么畫出這個─老多’來？”
Сонько-Гризун став западати в дрімоту, та коли Капелюшник його вщипнув, він тоненько вискнув і заговорив далі:
- ... з літери Б, наприклад: баляндраси, блідий місяць, байдики, багацько... До речі, чи траплялося тобі бачити таку штукенцію, як багацько?
“你問我嗎？”愛麗絲難住了，說，“我還沒想……”
- М... м... м... Як би вам сказати, - остаточно розгубилася Аліса. - Я не думаю...
“那么你就不應該說話！”帽匠說。
- То й не кажи нічого! - озвався Капелюшник.
這句話可使愛麗絲無法忍受了，于是她憤憤地站起來走了，睡鼠也立即睡著 了。那兩個家伙一點也不注意愛麗絲的走掉。愛麗絲還回頭看了一兩次，指望他 們能夠留她。后來她看見他們正要把睡鼠塞進茶壺里去。
Такої нетактовності Аліса стерпіти вже не могла: вона встала й подалася геть. Сонько миттю заснув, а на решту чаєпивців Алісин відхід не справив належного враження, хоча вона й озиралася раз чи двічі - чи не покличуть її назад. Оглянувшись востаннє, вона побачила, як Заєць із Капелюшником запихають Сонька у чайник.
“不管怎么說，我再也不去那里了，”愛麗絲在樹林中找路時說，“這是我 見過的最愚蠢的茶會了。”
- Ну й нехай, усе одно я більше туди не піду! - казала собі Аліса, пробираючись крізь хащі. - Скільки живу, дурнішої компанії не бачила!
就在她叨叨咕咕的時候，突然看到一棵樹上還有一個門，可以走進去。“真 奇怪！”她想，“不過今天的每件事都很奇怪，還是進去看看吧。”想著就走進 去了。
Не встигла вона це доказати, як раптом у стовбурі одного з дерев угледіла двері.
- Оце цікаво! - подумала вона. - А втім, сьогодні цікаве все. Гадаю, мені можна туди ввійти?
她又一次來到那個很長的大廳里了，而且很靠近那只小玻璃桌子。“啊，這 是我最好的机會了！”她說著拿起了那個小金鑰匙，打開了花園的門，然后輕輕 地咬了一門蘑菇（她還留了一小塊在口袋里呢），直到縮成大約一英尺高，她就 走過了那條小過道。終于進入了美麗的花園，到達了漂亮的花壇和清涼的噴泉中 間了。
Вона увійшла, і... знов опинилася у довгому коридорі з тим самим скляним столиком.
- Тепер я вже буду мудріша, - сказала вона подумки і почала з того, що взяла золотого ключика й відчинила дверцята до саду. Далі вона відшукала в кишені шматочок гриба і гризла його доти, доки не зменшилася вдвоє.
І ось, пробравшись крізь вузенький прохід, вона вступила нарешті до чарівного саду з барвистими квітниками й прохолодними водограями.