Шерлок Холмс мав дивовижну здатність за бажанням відволікатися від думок, що обсідали його. На дві години він, здавалося, забув про дивну історію, в яку втягла нас доля, цілком поринувши в споглядання полотен сучасних бельгійських художників. Всю дорогу від картинної галереї до готелю «Нортумберленд» він говорив тільки про живопис і встиг переконати мене, що його уявлення про цей вид мистецтва відзначаються крайньою незрілістю.
Шерлок Холмс обладал удивительной способностью отрешаться от мыслей о делах. Он весь ушел в созерцание полотен современных бельгийских художников и за два часа, по-видимому, ни разу не вспомнил о странной истории, в которую силой обстоятельств вовлекло и нас. Всю дорогу от картинной галереи до отеля "Нортумберленд" он говорил только о живописи, несмотря на то, что понятия его в этой области отличались крайней примитивностью.
— Сер Генрі Баскервіль чекає вас нагорі,— повідомив портьє. — Він просив мене провести вас до нього зразу ж, як тільки ви прийдете.
- Сэр Генри Баскервиль ожидает вас наверху, - сказал нам дежурный по вестибюлю. - Он просил сразу же провести к нему гостей.
— Ви дозволите подивитись ваш журнал реєстрації приїжджих?
- Вы не разрешите мне посмотреть списки ваших постояльцев? - спросил Холмс.
— Будь ласка.
- Пожалуйста, сэр.
Після запису про Баскервіля в ньому було зроблено ще два: один про Теофіля Джонсона з сім'єю з Ньюкасла, другий — про місіс Олдмор з покоївкою з Хай-лодж, Елтон.
После фамилии "Баскервиль" в книге были еще две записи: "Теофилиус Джонсон с семьей, из Ньюкасла" и "миссис Олдмор с горничной, из Элтона".
— Не маю сумніву, що це той самий Джонсон, з яким я колись був знайомий,— сказав Холмс до портьє. — Він адвокат, сивий і накульгує, так?
- Не тот ли это Джонсон, которого я когда-то знал? - сказал Холмс дежурному. - Он адвокат, седой и немного прихрамывает?
— Ні, сер, містер Джонсон — власник вугільних шахт, дуже енергійний джентльмен і йому не більше років, ніж вам.
- Нет, сэр, мистер Джонсон - владелец угольных копей, еще не старый джентльмен, ваших лет.
— А ви не помиляєтесь, що він не адвокат?
- Вы уверены, что он не адвокат?
— Ні, сер! Він зупиняється в нашому готелі не в перший раз, і ми дуже добре його знаємо.
- Уверен, сэр. Мистер Джонсон наш частый гость, мы его знаем не первый год.
— О, ви мене переконали. З місіс Олдмор так само: мені, здається, пригадується це ім'я. Пробачте мою цікавість, але часто трапляється так, що йдеш відвідати одного друга, а знаходиш іншого.
- Да? Ну, не спорю. Миссис Олдмор... Я где-то слышал эту фамилию. Простите меня за любопытство, но иной раз бывает так, что ищешь одного знакомого, а находишь другого.
— Місіс Олдмор, сер, дуже хвора жінка. Її чоловік був колись мером Глочестера. Вона завжди зупиняється у нас, коли приїжджає в Лондон.
- Миссис Олдмор женщина слабого здоровья, сэр. Ее муж был когда-то мэром Глостера. Она останавливается только у нас, когда приезжает в город.
— Дякую вам, боюсь, ми з нею не знайомі... Цими питаннями, Вотсоне, ми встановили один дуже важливий факт,— стиха пояснив він, поки ми підіймалися сходами. — Тепер ми знаємо, що люди, які так цікавляться нашим другом, не живуть у цьому готелі. Це означає, що вони, дуже ретельно стежачи за сером Генрі, у чому ми з вами переконалися, так само ретельно дбають про те, щоб він їх не побачив. Так, цей факт не може не наводити на роздуми.
- Благодарю вас. Вероятно, я спутал ее с другой леди... Эти вопросы помогли нам установить один очень важный факт, Уотсон, - продолжал Холмс вполголоса, пока мы поднимались по лестнице. - Теперь нам ясно, что люди, которые так интересуются нашим другом, остановились не здесь. Значит, старательно наблюдая за каждым его шагом, в чем мы уже убедились, они так же старательно избегают попадаться ему на глаза. А это говорит о многом.
— На які?
- Например, о чем?
— Та хоч би на те, що... Гей, друже, що трапилося?
- Ну, хотя бы о том... Хэлло! Друг мой, что случилось?
Ми вийшли на верхню площадку сходів і лицем в лице зустрілися із сером Генрі Баскервілем. У руці він тримав старий брудний черевик і обличчя в нього було червоне від люті. Він настільки втратив самовладання, що йому аж подих перехопило, а коли заговорив, то зовсім збився на американський діалект, якого вранці ми майже не помічали.
Мы вышли на верхнюю площадку и столкнулись там с сэром Генри Баскервилем. Он выбежал на лестницу весь красный от гнева, держа в руках старый, пыльный башмак. У него даже язык заплетался от ярости, и когда он наконец обрел дар слова, то сразу сбился на явный американский акцент, чего мы утром за ним не заметили.
— За кого вони мене мають у цьому готелі, за дурня, чи що?! — закричав він. — Не на того натрапили! Я їм покажу, як зі мною жартувати! Чорт забирай, якщо цей хлопець не знайде мій черевик, то клопоту не оббереться! Я розумію жарти, містере Холмсе, але цього разу тутешні жартівники трохи перестаралися!
- За кого меня принимают в этом отеле - за дурачка, что ли? - закричал сэр Генри. - Не позволю с собой шутить! Если этот болван не найдет моего башмака, я устрою скандал] У меня тоже есть чувство юмора, мистер Холмс, но на сей раз здешние шутники малость пересолили.
— Все ще шукаєте свій черевик?
- Все еще разыскиваете свою пропажу?
— Так, шукаю. І шукатиму, поки не знайду.
- Да, разыскиваю, и не успокоюсь, пока не найду.
— Але ж, пам'ятаю, ви говорили про новий черевик коричневого кольору, так?
- Но, по-моему, вы говорили о новом светло-коричневом башмаке?
— Так, сер, говорив. А тепер усе повторилося з старим чорним.
- Да, сэр. А теперь та же история с черным.
— Що? Ви хочете сказати...
- Как! Неужели вы хватились и...
— Саме це я й хочу сказати. У мене всього-на-всього три пари черевиків — нові коричневі, старі чорні і оці лаковані, що на мені. Вчора ввечері взяли один коричневий, а сьогодні поцупили чорний. Ну, знайшли? Відповідайте ж! Чого ви на мене витріщилися?
- Вот именно! У меня всего-навсего три пары обуви - новая светло-коричневая, старая черная и лакированные туфли, которые сейчас на мне. Вчера вечером пропал один коричневый башмак, а сегодня стащили и черный... Ну, нашли? Отвечайте же! Что вы на меня так уставились?
На площадці з'явився схвильований служник-німець.
На площадке появился взволнованный коридорный-немец:
— Ні, сер. Я питав про черевик у всіх у готелі, але ніхто його не бачив.
- Нет, сэр. Я у всех спрашивал, никто ничего не знает.
— Так от, або черевик буде повернуто мені до вечора, або я піду до управителя й заявлю йому, що виїжджаю від вас.
- Так вот, слушайте: или вы отыщете к вечеру мой башмак, или я пойду к управляющему и заявлю ему, что немедленно съезжаю отсюда.
— Черевик буде знайдено, сер... Обіцяю, що буде знайдено, тільки потерпіть ще трохи.
- Башмак найдется, сэр... Обещаю вам, что найдется... Минутку терпения, сэр.
— Подбайте, щоб черевик мені повернули, я не дозволю, щоб він пропав у цьому злодійському кублі... Пробачте, будь ласка, містере Холмсе, що я турбую вас через отой лист, бо це дрібниця, яка...
- Имейте в виду, это в последний раз. Я больше не допущу, чтобы меня обкрадывали в вашем воровском притоне!.. Мистер Холмс, простите, пожалуйста, что я беспокою вас такими пустяками...
— Я вважаю, що підстав турбуватися більше ніж досить.
- А эти пустяки заслуживают, чтобы из-за них беспокоились.
— О, бачу, ви ставитесь до листа дуже серйозно.
- Вы уж очень серьезно к ним относитесь!
— А як ви самі пояснюєте його появу?
- Как же вы сами это объясните?
— Навіть і не пробую пояснити. Нічого дурнішого й дивнішого зі мною ще не траплялося.
- Я даже не пытаюсь объяснить. Со мной еще никогда в жизни не случалось ничего более нелепого и более странного.
— Дивнішого — можливо, але... — замислено мовив Холмс.
- Более странного?.. Да, это, пожалуй, так, - задумчиво проговорил Холмс.
— А що ви самі думаєте про всю цю історію з листом?
- А что вы сами об этом скажете?
— Ну, не буду вдавати, що я в ній розібрався. Вона дуже складна, сер Генрі. Якщо взяти її в зв'язку із смертю вашого дядька, то з п'ятисот справ, які мені довелося розплутати, не знайдеться більш складної. Але ми тримаємо в своїх руках кілька ниток, і є шанси, що коли не одна, то інша приведе нас до розгадки. Ми можемо змарнувати час, ухопившись не за ту, за яку слід би було, але раніше чи пізніше натрапимо й на потрібну.
- Я, собственно, еще ничего не понимаю. История очень запутанная, сэр Генри. Если ее связать со смертью вашего дяди, то из тех пятисот серьезнейших дел, которые мне приходилось распутывать, это будет, пожалуй, самое сложное. Но у меня в руках есть кое-какие нити, и одна из них непременно должна привести нас к разгадке. Мы можем потратить лишнее время, ухватившись не за ту нить, за которую следует, но рано или поздно найдем и нужную.
Сніданок був гарний, і про справу, яка зібрала нас докупи, ми в розмові майже не згадували. І тільки тоді, коли перейшли до вітальні в номері Баскервіля, Холмс спитав у сера Генрі, які в того наміри.
Мы очень приятно провели время за завтраком, лишь вскользь коснувшись тех вопросов, что свели нас четверых вместе. И Холмс только тогда осведомился о дальнейших планах Баскервиля, когда вся наша компания перешла к нему в номер.
— Їхати в баскервільський замок.
- Я поеду в Баскервиль-холл.
— І коли?
- Когда?
— Наприкінці тижня.
- В конце недели.
— В цілому,— сказав Холмс,— я вважаю ваше рішення розумним. У Лондоні за вами постійно стежать,— доказів цьому в мене більше ніж треба,— а хто ці люди і яку мету вони ставлять собі, у цьому багатомільйонному місті виявити важко. Якщо наміри у них лихі, то вам загрожує небезпека, яку ми тут безсилі відвернути. Чи знаєте ви, докторе Мортімере, що сьогодні, коли ви вийшли від мене, за вами стежили?
- Я считаю ваше решение правильным, - сказал Холмс. - Теперь у меня уже нет никаких сомнений в том, что в Лондоне за вами установлена слежка. Но в таком большом городе трудно выяснить, что это за люди и что им от вас нужно. Если они действуют с дурными намерениями, вам угрожает опасность, которую мы не в силах предотвратить... Доктор Мортимер, вы знаете, что сегодня утром, когда вы от меня вышли, за вами следили?
Доктор Мортімер аж підскочив.
Доктор Мортимер так и подскочил на месте:
— Стежили? Хто?
- Следили? Кто?
— Цього, на жаль, я не можу вам сказати. Серед ваших сусідів чи знайомих у Дартмурі є хтось з широкою й густою чорною бородою?
- Вот этого я, к сожалению, не могу сказать. Среди ваших соседей или знакомых в Дартмуре есть кто-нибудь с окладистой черной бородой?
— Ні... Стривайте, дайте подумати. Так, є. Це Беррімор, дворецький сера Генрі, у нього широка й густа чорна борода.
- Нет... впрочем, постойте... Ну конечно... У дворецкого сэра Чарльза, Бэрримора, окладистая черная борода.
— Ха! А де зараз Беррімор?
- Гм! А где он сейчас?
— В баскервільському замку, доглядає його.
- В Баскервиль-холле. Дом оставлен на его попечение.
— Треба переконатися, що він справді там, а не тут, у Лондоні.
- Надо проверить, действительно ли он там, а не в Лондоне.
— А як ви можете це зробити?
- Как же это сделать?
— Дайте мені телеграфний бланк. «Чи все готово приїзду сера Генрі?» Цього досить. Адреса така: «Містеру Беррімору, баскервільський замок». Де там найближчий телеграф? У Грімпені? Дуже добре, другу телеграму ми надішлемо в Грімпен начальнику телеграфної контори, ось таку: «Телеграму на ім'я Беррімора прохання вручити його власні руки. Разі відсутності телеграму надішліть назад серу Генрі Баскервілю, готель «Нортумберленд». Таким чином ми ще до вечора будемо знати, перебуває Беррімор на своєму посту в Девоншірі чи ні.
- Дайте мне телеграфный бланк. "Готовы ли приезду сэра Генри". Адресуем так: "Баскервиль-холл, мистеру Бэрримору". Где у вас там ближайший телеграф? В Гримпене? Прекрасно! Вторую телеграмму пошлем в Гримпен на имя начальника конторы: "Телеграмму адресованную Бэрримору просьба передать собственные руки. Случае отсутствия направьте обратно отель "Нортумберленд" сэру Генри Баскервилю". Вот так. К вечеру мы будем знать, находится ли Бэрримор на своем посту в Девоншире, или нет.
— Правильно,— погодився Баскервіль. — До речі, докторе Мортімере, що, кінець кінцем, являє собою цей Беррімор?
- Прекрасно, - сказал Баскервиль. - Кстати, доктор Мортимер, что собой представляет этот Бэрримор?
— Він син покійного управителя маєтку. Це вже четверте покоління Берріморів, яке доглядає баскервільський замок. Наскільки я знаю, він і його дружина шановані в нашому графстві люди.
- Он сын покойного управляющего поместьем. Это уже четвертое поколение Бэрриморов, которое живет в Баскервиль-холле. Насколько я знаю, он и его жена вполне почтенные люди.
— В той же час,— сказав Баскервіль,— цілком зрозуміло, що поки в баскервільському замку немає ніякого хазяїна, ці люди живуть як у Бога за дверима й нічого не роблять.
- Тем не менее, - сказал сэр Генри, - мне совершенно ясно, что пока Баскервиль-холл остается без хозяина, эти люди живут там припеваючи, без забот, без хлопот.
— Це правда.
- Да, правильно.
— Чи відписав що-небудь Беррімору сер Чарльз? — спитав Холмс.
- Бэрримор получил что-нибудь по завещанию сэра Чарльза? - спросил Холмс.
— Він і його дружина одержали по п'ятсот фунтів стерлінгів.
- И ему и его жене было завещано по пятисот фунтов.
— Ха! А вони знали, що їм буде відписано такі гроші?
- Гм! А они знали об этом раньше?
— Так. Сер Чарльз любив поговорити про те, кому й скільки відпише.
- Да. Сэр Чарльз любил говорить о своих распоряжениях на случай смерти.
— Це дуже цікаво.
- Интересный факт.
— Сподіваюся,— сказав доктор Мортімер,— ви не будете ставитися з підозрою до кожного, хто від нього що-небудь одержав, бо мені він теж залишив тисячу фунтів.
- Я надеюсь, - сказал доктор Мортимер, - что вы не станете подозревать всех, кто получил по завещанию сэра Чарльза? Мне он тоже оставил тысячу фунтов.
— Он як! А ще кому?
- Вот как! А еще кому?
— В духівниці було зазначено багато дрібних сум різним особам і чимало — на благодійність. Залишок пішов серові Генрі.
- В завещании было указано много мелких сумм разным лицам и крупные пожертвования на благотворительные цели. Наследство же все отошло сэру Генри.
— А що являє собою залишок?
- А в какой сумме оно выражается?
— Сімсот сорок тисяч фунтів.
- Семьсот сорок тысяч фунтов.
Холмс здивовано звів брови.
— Я навіть не уявляв, що мається на увазі така величезна сума,— сказав він.
Холмс удивленно поднял брови.
- Я и не подозревал, что речь идет о таком огромном капитале, - сказал он.
— Сер Чарльз мав славу багатої людини, але ми й не підозрювали, який він багатий насправді, поки не ознайомилися з його цінними паперами. Загальна вартість майна наближається до мільйона.
- Сэр Чарльз слыл богатым человеком, но истинные размеры его состояния выяснились только после того, как мы ознакомились с ценными бумагами. Общая сумма наследства подходит к миллиону.
— Боже мій! Це така ставка, заради якої залюбки можна розпочати відчайдушну гру. Ще одне запитання, докторе Мортімере. Припустімо, з нашим молодим другом щось трапиться — пробачте, звичайно, за таку неприємну гіпотезу — хто успадкує все це багатство?
- Боже мой! Действительно, ради такого огромного куша можно начать рискованную игру. Еще один вопрос, доктор Мортимер. Предположим, что с нашим юным другом что-нибудь случится... гипотеза не из приятных, но вы уж меня простите. Кто тогда наследует поместье?
— Оскільки Роджер Баскервіль, менший брат сера Чарльза, помер неодруженим, усе майно перейде до Десмондів, його далеких родичів. Джеймс Десмонд — літній чоловік, священик і живе у Вестморленді.
- Поскольку младший брат сэра Чарльза, сэр Роджер, умер холостяком, Баскервиль-холл перейдет к отдаленным родственникам - к Десмондам. Джеймс Десмонд уже немолодой человек, он священник и живет в Вестморленде.
— Дякую. Всі ці деталі надзвичайно цікаві. А ви зустрічалися з містером Джеймсом Десмондом?
- Благодарю вас. Все эти подробности чрезвычайно любопытны. А вам приходилось встречаться с мистером Джеймсом Десмондом?
— Зустрічався. Він одного разу приїжджав до сера Чарльза. Це чоловік поважного вигляду й праведного життя. Пам'ятаю, він не схотів прийняти від сера Чарльза ніякої фінансової підтримки, хоч той і дуже наполягав.
- Да, он как-то приезжал к сэру Чарльзу. Это человек очень почтенного вида и безупречного образа жизни. Я помню, что сэр Чарльз хотел обеспечить его, но он отказался от этого наотрез, несмотря на все уговоры.
— І чоловік таких скромних звичок успадкував би все багатство сера Чарльза?
- И такой скромный человек мог бы унаследовать все состояние сэра Чарльза?
— Успадкував би тільки маєток, бо він родовий і нікому не може бути переданий. А гроші перейшли б до нього лише в тому разі, якби ними не розпорядився по-іншому нинішній їх власник, який, звичайно, може робити з ними все, що йому заманеться.
- К нему перешло бы только поместье, так как оно считается родовым, а деньги он получил бы лишь в том случае, если бы теперешний их владелец не распорядился ими как-нибудь по-другому, что вполне возможно, ибо сэр Генри волен поступать с наследством по своему личному усмотрению.
— А ви вже уклали духівницю, сер Генрі?
- А вы уже составили завещание, сэр Генри?
— Ні, містере Холмсе, не уклав. Ще не встиг, бо тільки вчора дізнався, як стоять справи. Проте за всіх обставин переконаний, що гроші не можна відокремлювати від титулу й маєтку. Саме таких поглядів дотримувався мій нещасний дядько. Хіба зможе хазяїн баскервільського замку відродити славу роду Баскервілів, якщо не матиме для цього потрібних коштів? Будинок, земля й гроші повинні бути разом.
- Нет, мистер Холмс, мне было не до этого: ведь я только вчера узнал, как обстоят дела. Тем не менее я считаю, что отторгать деньги от поместья и титула нельзя. Точно таких же взглядов придерживался и мой несчастный дядя. Разве хозяин Баскервиль-холла сможет восстановить былую славу своего рода, если у него не будет средств на это? Нет, где дом и земля, там должны быть и деньги.
— Цілком правильно. Так от, сер Генрі, я також, як і ви, вважаю, що вам без зволікань треба їхати в Девоншір. Тільки я повинен зробити вам одне застереження. Вам не можна їхати самому.
- Совершенно правильно. Итак, сэр Генри, я тоже считаю, что вам надо без всяких отлагательств ехать в Девоншир, но с одной оговоркой: вас ни в коем случае нельзя отпускать туда одного.
— Разом зі мною повертається доктор Мортімер.
- Доктор Мортимер возвращается вместе со мной.
— Але докторові Мортімеру доведеться приділяти час своїй лікарській практиці, та й живе він за кілька миль від Баскервіль-холу. Отже, доктор Мортімер при всьому бажанні не зможе вам допомогти. Ні, сер Генрі, вам слід узяти з собою надійну людину, яка завжди буде поряд з вами.
- Но у доктора Мортимера много времени отнимает практика, да и жить он будет в нескольких милях от Баскервиль-холла. Нет, доктор при всем желании не сможет вам помочь. Вы должны взять с собой верного человека, сэр Генри, такого, который все время будет при вас.
— Містере Холмсе, а чи не могли б поїхати ви самі?
- Мистер Холмс, неужели вы согласитесь поехать сами?
— Якщо дійде до кризи, я постараюся прибути до вас особисто, але ж ви розумієте, що я не можу покинути Лондон на невизначений час, бо в мене чимала консультаційна практика, і звідусіль постійно просять про допомогу. Зараз, наприклад, репутацію однієї з найбільш поважаних в Англії осіб ганьбить якийсь шантажист, і тільки я можу покласти край цій скандальній справі. Бачите, мені просто неможливо поїхати в Дартмур.
- Если дело дойдет до кризиса, я как-нибудь вырвусь к вам, но, вы сами понимаете, моя обширная практика и постоянные запросы, которые сыплются на меня со всех сторон, не позволяют мне уезжать из Лондона на неопределенное время. Сейчас, например, одно из самых уважаемых лиц в Англии находится во власти шантажиста, и отвратить грядущую катастрофу могу только я. Нет, мне никак нельзя уезжать в Дартмур.
— Тоді кого б ви порадили взяти з собою?
- Кого же вы посоветуете вместо себя?
Холмс поклав руку мені на плече:
Холмс положил руку мне на плечо:
— Якби за це взявся мій друг, то ви б мали біля себе, опинившись у тісному куті, дуже надійного чоловіка. Ніхто не знає цього краще, ніж я.
- Если за это возьмется мой друг, то вот вам человек, на которого можно положиться в трудную минуту, в чем я убедился на собственном опыте.
Ця пропозиція захопила мене зненацька, і перш ніж я встиг відповісти, Баскервіль схопив мене за руку й гаряче її потиснув.
Это предложение свалилось на меня как снег на голову, но Баскервиль, не дожидаясь моего ответа, уже горячо тряс мне руку.
— Докторе Вотсоне, це так гарно з вашого боку! — вигукнув він. — Ви бачите, в якому я непевному становищі, а про обставини всієї цієї справи ви знаєте не менше від мене. Якщо ви поїдете зі мною в баскервільський замок і допоможете мені в скрутну хвилину, я ніколи цього не забуду.
- Доктор Уотсон, как это любезно с вашей стороны! - воскликнул он. - Вы же видите, в каком я положении, а обстоятельства дела известны вам не хуже, чем мне. Если вы поедете в Баскервиль-холл и поживете там со мной, я этого никогда не забуду!
Мене завжди непереборно приваблює можливість пережити пригоду, а слова Холмса і радість, з якою баронет привітав у мені свого компаньйона, дуже мене потішили.
Приключения всегда таят в себе какую-то особую прелесть для меня, а слова Холмса и живость, с которой баронет откликнулся на его предложение, чрезвычайно мне польстили.
— Я із задоволенням поїду в баскервільський замок,— відповів я . — Не знаю навіть, чи міг би я краще використати свій час.
- Я с удовольствием поеду в Баскервиль-холл, - ответил я, - и не пожалею потраченного времени.
— Ви будете надсилати мені детальні звіти,— сказав Холмс. — Коли настане криза, а вона обов'язково настане, я керуватиму вашими діями. В суботу, думаю, все вже буде готово до від'їзду?
- Вы будете присылать мне подробные отчеты, - сказал Холмс. - В самый критический момент - а он неминуемо наступит - я буду руководить вашими действиями. Думаю, что отъезд можно назначить на субботу.
— Вас це влаштовує, докторе Вотсоне?
- Вас это устраивает, доктор Уотсон?
— Цілком.
- Вполне.
— Тоді в суботу, якщо вас не буде повідомлено про які-небудь зміни, зустрічаємося на Педдінгтонському вокзалі і їдемо поїздом о десятій тридцять.
- Значит, если отмены не будет, мы выезжаем в субботу поездом десять тридцать с Паддингтонского вокзала.
Ми підвелися, щоб піти, коли раптом Баскервіль з переможним вигуком кинувся в один з кутків вітальні й витягнув з-під комода коричневий черевик.
Мы встали, собираясь раскланяться, как вдруг Баскервиль вскрикнул и с торжествующим видом вытащил из-под стоявшего в углу шкафа светло-коричневый башмак.
— Ось він, знайшовся! — зрадів він.
- Вот она, моя пропажа!
— Нехай усі інші труднощі зникнуть так само легко! — побажав Холмс.
- Пусть и остальные загадки разрешатся так же просто! - сказал Шерлок Холмс.
— Але це просто неймовірно,— зауважив доктор Мортімер. — Перед ленчем я обнишпорив усю цю кімнату.
- Но все-таки это очень странно, - заметил доктор Мортимер. - Я еще перед завтраком обыскал всю комнату.
— І я теж,— додав Баскервіль. — Кожний дюйм.
- И я тоже, - сказал Баскервиль. - Обшарил все уголки. Башмака нигде не было.
— Черевика ніде не було.
— Мабуть, туди його поставив служник, поки ми сиділи за ленчем.
- Значит, коридорный положил его туда, пока мы завтракали.
Послали по німця, але він оголосив, що нічого не знає, також не прояснило загадку розпитування інших службовців готелю. Таким чином до послідовної серії явно безглуздих таємниць, що так швидко виникали одна за одною, додалася ще одна дрібниця. Не кажучи вже про історію з жахливою смертю сера Чарльза, перед нами був ланцюг незбагненних подій, що трапились протягом двох останніх днів,— надійшов лист, складений з вирізаних із газети слів, з'явився чорнобородий підглядач, зник спочатку новий коричневий черевик, потім старий чорний, і от тепер знайшовся новий коричневий черевик. По дорозі додому Холмс сидів у кебі мовчки, з його нахмурених брів і напруженого обличчя мені було зрозуміло, що він так само, як і я, сушить собі голову, намагаючись виробити необхідну систему, яка об'єднала б усі ці дивні і явно не зв'язані між собою факти. Всю другу половину дня і вечір він провів у глибокій задумі, огорнутий тютюновим димом.
Послали за немцем, но он ничего не мог сказать, и дальнейшие расспросы тоже ни к чему не привели. Таким образом, к серии этих быстро сменяющих одна другую и явно нелепых загадок прибавилась еще одна. Уж не говоря о трагической смерти сэра Чарльза, перед нами протянулась цепь необъяснимых событий, совершившихся всего лишь за два дня: письмо, составленное из газетных вырезок, бородатый незнакомец в кэбе, пропажа сначала нового коричневого башмака, потом старого черного и теперь появление коричневого. По дороге на Бейкер-стрит Холмс сидел в кэбе молча и, судя по его нахмуренным бровям и напряженному взгляду, так же, как и я, пытался привести в единую систему все эти странные и, казалось бы, не связанные один с другим факты. Весь остальной день и вечер он провел у себя в кабинете, погруженный в густые клубы табачного дыма и в размышления.
Перед самісіньким обідом нам подали дві телеграми. Перша була така:
Перед самым обедом нам подали две телеграммы. Первая гласила:
«Тільки що повідомили Беррімор у баскервільському замку. Баскервіль»
"Только что сообщил Бэрримор дома Баскервиль". Вторая:
Друга: «Обійшов двадцять три готелі як було сказано знайти порізану сторінку «Тайме» не вдалося. Картрайт»
"Обошел двадцать три гостиницы сожалению изрезанной страницы "Таймса" не нашел. Картрайт".
— От і обірвалося, Вотсоне, аж дві нитки зразу. Ніщо не стимулює краще ніж справа, де все повстає проти тебе. Треба пошукати іншого сліду.
- Вот и оборвались сразу две нити, Уотсон. Нет ничего лучше таких дел, где все словно сговорились против тебя. Тогда-то и начинаешь входить в азарт. Ну что ж, пойдем по третьему следу.
— У нас іще є кебмен, який возив шпига.
- У вас еще есть в запасе кэбмен, который вез этого незнакомца.
— Цілком правильно. Я надіслав телеграму в Реєстраційну контору з проханням повідомити прізвище й адресу того кебмена. І не здивуюсь, якщо оце й є відповідь на моє запитання.
- Совершенно верно. Я запросил его фамилию и адрес в Регистрационной конторе и не удивлюсь, если сейчас мы получим ответ на мой вопрос.
Проте дзеленчання дзвоника повідомило, як виявилося, про появу дечого навіть кращого, ніж відповідь, бо двері відчинилися і до вітальні ввійшов хамулуватий з вигляду чолов'яга, очевидно, кебмен, про якого йшла мова.
Задребезжавший звонок возвестил о том, что даже превзошло все ожидания Холмса, ибо в дверях кабинета появился рослый детина - по-видимому, не кто иной, как сам кэбмен.
— Мені переказали з головної контори, що джентльмен за цією адресою цікавився номером дві тисячі сімсот чотири,— сказав він. — Я ось уже сім років їжджу, і ніхто ніколи не скаржився. А прийшов я сюди просто з каретного двору спитати, дивлячись вам в обличчя, що ви проти мене маєте.
- Мне сказали в конторе, что вот по этому адресу справлялись о номере две тысячи семьсот четыре, - начал он. - Я уже седьмой год езжу и никогда никаких жалоб не слыхал. Дай, думаю, сам зайду, пусть мне в глаза скажут, в чем таком я провинился.
— Та що ви, добродію, я нічого проти вас не маю,— відповів Холмс. — Навпаки, у мене знайдеться для вас пів-соверена, якщо ви дасте мені чітку відповідь на моє запитання.
- Вы ни в чем не провинились, любезнейший, - сказал Холмс. - Наоборот, я заплачу вам полсоверена, только ответьте мне прямо на мой вопрос.
— Ну, та для мене сьогодні справді гарний день,— ошкірився кебмен. — А що ви хочете знати, сер?
- Вот не знаешь, где найдешь, где потеряешь! - ухмыльнулся кэбмен. - А что вам угодно, сэр?
— Перш за все ваше прізвище й адресу на той випадок, якщо ви знову будете мені потрібні.
- Прежде всего вашу фамилию и адрес на случай если вы мне опять понадобитесь.
— Джон Клейтон з Бороу, Терпі-стріт, номер три. Мій кеб стоїть в каретному дворі містера Шіплі, це біля вокзалу Ватерлоо.
- Джон Клейтон, проживаю в Бороу, Тарпи-стрит, номер три. Кэб стоит в Шипли-Ярд, около вокзала Ватерлоо.
Шерлок Холмс усе це записав.
Шерлок Холмс записал все это.
— А тепер, Клейтоне, розкажіть мені про вашого сідока, який сьогодні вранці о десятій годині приїжджав сюди стежити за цим будинком, а потім подався назирці за двома джентльменами по Ріджент-стріт.
- А теперь, Клейтон, расскажите мне про вашего седока, который наблюдал за этим домом сегодня в десять часов утра, а потом выслеживал двух джентльменов на Риджент-стрит.
Кебмен був явно здивований, він навіть трохи розгубився.
— А що ж мені вам розповідати, коли ви, здається, самі все знаєте,— відповів він. — Річ у тому, що той джентльмен сказав мені, ніби він детектив і щоб я нікому нічого про нього не говорив.
Кэбмен с удивлением воззрился на Холмса и, по-видимому, несколько оробел.
- Что ж вам рассказать, когда вы сами не хуже меня все знаете! - ответил он. - Мой седок сказал мне, что он сыщик, и не велел болтать об этом.
— Добродію, це дуже серйозна справа, і ви наробите собі лиха, якщо спробуєте щось від мене приховати. Ви кажете, що ваш сідок називається детективом?
- Ну так вот, любезнейший, тут дело серьезное, и если вы станете скрывать что-нибудь от меня, то можете оказаться в очень неприятном положении. Значит, он назвался сыщиком?
— Так.
- Да, сэр.
— А коли він про це сказав?
- А когда он заявил вам об этом?
— Коли платив за проїзд.
- Когда расплачивался.
— А він говорив ще що-небудь?
- А еще что-нибудь он говорил?
— Назвав своє ім'я й прізвище.
- Сказал свою фамилию.
Холмс кинув на мене переможний погляд.
— О, назвав ім'я й прізвище? Це дуже нерозважливо з його боку. То як же його звуть?
Холмс бросил на меня победоносный взгляд.
- Свою фамилию? Весьма неосторожно с его стороны! Так как же его зовут?
— Його звуть,— мовив кебмен,— містер Шерлок Холмс.
- Его зовут, - сказал кэбмен, - мистер Шерлок Холмс.
Ніколи раніше я не бачив, щоб мого друга щось приголомшило дужче, ніж ця відповідь кебмена. На мить йому аж мову відібрало. Потім він голосно розреготався.
Ответ кэбмена буквально сразил моего друга. В жизни своей я не видел у него такого ошеломленного выражения лица. Минуты две он не мог вымолвить ни слова, потом громко расхохотался.
— Оце удар, Вотсоне, так удар! — сказав він. — Відчуваю, що рапіра в руках мого противника така ж швидка й вправна, як і моя власна. Цього разу він красиво пошив мене в дурні. Отже, його звуть Шерлок Холмс?
- Удар, Уотсон! Меткий удар! - сказал он. - Рапира в руках противника, который не уступает мне ни в быстроте, ни в точности. На сей раз он обвел меня вокруг пальца. Значит, его зовут Шерлок Холмс, а?
— Еге ж, сер, того джентльмена звуть саме так.
- Да, сэр, он сам так сказал.
— Чудово! Тепер скажіть мені, де ви підібрали того сідока і що було далі.
- Блистательно! Теперь расскажите мне, где вы взяли этого седока и что было дальше.
— Він гукнув мене о пів на десяту на Трафальгар-сквер. Сказав, що він детектив, і пообіцяв заплатити дві гінеї, якщо я весь день робитиму так, як він скаже, і ні про що не питатиму. Я зрадів і згодився. Спочатку ми поїхали до готелю «Нортумберленд» і почекали там, поки звідти не вийшло двоє джентльменів, які взяли кеб на стоянці. Потім ми поїхали слідом за ними кудись сюди.
- Он кликнул меня в половине десятого утра на Трафальгар-сквер. Говорит: "Я сыщик", и посулил мне две гинеи, если я буду в точности исполнять его приказания и ни о чем не стану расспрашивать. Ну что ж, от таких денег не отказываются. Я подвез его к отелю "Нортумберленд" и остановился там. Потом оттуда вышли двое джентльменов, кликнули кэб с биржи и поехали куда-то сюда, на вашу улицу.
— Сюди до нашого будинку,— сказав Холмс.
- Вот к этому самому дому, - сказал Холмс.
— Ну, цього я сказати не можу, але, думаю, мій сідок знав, куди йому треба. Проїхавши півкварталу, ми зупинилися і простояли години півтори. Потім повз нас пройшли ті два джентльмени, і ми поїхали слідом за ними по Бейкер-стріт, далі проїхали...
- Может быть. Это уж моего седока надо спрашивать, ему лучше знать. Он велел мне остановиться примерно посередине квартала, и мы прождали там еще часа полтора. Потом те двое джентльменов прошли мимо нас, и мы двинулись за ними по Бейкер-стрит, свернули на...
— Я знаю,— перебив Холмс.
- Это я знаю, - сказал Холмс.
— Проїхали три чверті Ріджент-стріт. Тут мій джентльмен відчинив віконце в дашку й наказав щодуху гнати до вокзалу Ватерлоо. Я оперіщив свою кобилу батогом, і менше ніж за десять хвилин ми були на місці. Він заплатив дві гінеї, як обіцяв, і пішов до вокзалу. А тоді обернувся й сказав: «Вам, мабуть, хочеться знати, кого ви возили. Запам'ятайте — містера Шерлока Холмса». Ось звідки я знаю, як його звуть.
- А как выехали на Риджент-стрит, он поднял верхнее окошечко и крикнул: "Гоните к вокзалу Ватерлоо!" Я стеганул свою кобылу, и через десять минут мы были на месте. Тут он дал мне две гинеи - не надул! - и пошел к вокзалу. А напоследок обернулся и говорит: "Вам, верно, любопытно знать, кого вы возили? Шерлока Холмса". Вот как это все было.
— Розумію. І ви більше його не бачили?
- Так, понимаю. И больше вы его не видели?
— Ні, після того як він зник на вокзалі, не бачив.
- Нет, больше не видел.
— А який з себе цей містер Шерлок Холмс?
- А теперь опишите мне наружность этого мистера Шерлока Холмса.
Кебмен почухав у потилиці.
— Нелегке це діло розповісти, який він з себе. Як на мене, йому років під сорок, середній на зріст, дюймів на два-три нижчий, ніж ви, сер. Одягнений як пан, з чорною, рівно підрізаною бородою й блідим обличчям. Нічого більше я сказати не можу.
Кэбмен почесал в затылке:
- Не так-то это легко. Лет ему будет примерно под сорок, роста среднего, ниже вас дюйма на два, сэр. Одет чисто, борода черная, лопатой, а лицо бледное. Больше, пожалуй, ничего не смогу вам сказать.
— Якого кольору в нього очі?
- Цвет глаз какой?
— Не помітив.
- Вот не приметил...
— А ще що-небудь пам'ятаєте?
- Больше ничего не запомнили?
— Ні, сер, не пам'ятаю.
- Ничего, сэр.
— Добре, ось ваші півсоверена. Одержите ще один, коли ми матимемо від вас додаткові відомості про цього джентльмена. До побачення.
- Ну хорошо. Вот ваши полсоверена. А другую половину получите, если разузнаете об этом человеке что-нибудь еще. Всего хорошего.
— До побачення, сер. Дякую вам.
- Доброго здоровья, сэр. Благодарю вас.
Джон Клейтон вийшов, посміхаючись, а Холмс знизав плечима і з сумною посмішкою повернувся до мене.
Джон Клейтон вышел посмеиваясь, а Холмс пожал плечами и с разочарованной улыбкой повернулся ко мне.
— Наша третя нитка теж обірвалася, і ми кінчаємо там, звідки починали,— сказав він. — Хитрий негідник! Дізнався про номер нашого будинку, дізнався, що сер Генрі Баскервіль поїхав до мене проконсультуватися, впізнав мене на Ріджент-стріт, здогадався, що я засік номер кеба і візьму кебмена в роботу, та ще й виявив таке зухвальство! Згадаєте моє слово, Вотсоне,— цього разу нам дістався гідний нас ворог. У Лондоні я зазнав цілковитої поразки. Мені лишається тільки побажати, щоб вам поталанило в Девоншірі. І все ж таки я дуже занепокоєний.
- Третья нить тоже не выдержала, - сказал он. - Теперь будьте добры начинать все с самого начала. Вот хитрая бестия! Узнал номер нашего дома, узнал, что сэр Генри Баскервиль поехал сюда за советом, углядел меня на Риджент-стрит, сообразил, что номер кэба взят на заметку и что кэбмена разыщут, и решил поиздеваться надо мной. Попомните мое слово, Уотсон, на сей раз мы имеем дело с достойным противником. Я потерпел поражение в Лондоне. Будем надеяться, что вы отыграетесь в Девоншире. И все-таки меня это очень беспокоит.
— Чим?
- Что?
— Тим, що посилаю туди вас. Це препогана справа, Вотсоне, препогана і небезпечна, і що більше я про неї думаю, то менше вона мені подобається. Смійтеся, мій друже, смійтеся, але даю вам слово — я буду дуже радий побачити вас знову на Бейкер-стріт живим і здоровим.
- Да ваша поездка. Дело очень нехорошее, Уотсон. Нехорошее и опасное. И чем больше я о нем думаю, тем меньше и меньше Оно мне нравится. Смейтесь, друг мой, смейтесь, но я буду очень рад, если вы вернетесь на Бейкер-стрит здравым и невредимым.