歇洛克·福爾摩斯有着高度的控制個人感情的意志力。 把我們糾纏其中的怪事在這兩小時內似乎已被遺忘了，他全神貫注地觀看著近代比利時大師們所作的繪畫。從我們離開美術館直至走到諾桑勃蘭旅館為止，除了藝術之外他什麼也不談。其實，他對藝術的見解是非常粗淺的。東西
Шерлок Холмс мав дивовижну здатність за бажанням відволікатися від думок, що обсідали його. На дві години він, здавалося, забув про дивну історію, в яку втягла нас доля, цілком поринувши в споглядання полотен сучасних бельгійських художників. Всю дорогу від картинної галереї до готелю «Нортумберленд» він говорив тільки про живопис і встиг переконати мене, що його уявлення про цей вид мистецтва відзначаються крайньою незрілістю.
“亨利·巴斯克維爾爵士正在樓上等着你們呢。”帳房說道，“他讓我等你們一來馬上就把你們領上去。”
— Сер Генрі Баскервіль чекає вас нагорі,— повідомив портьє. — Він просив мене провести вас до нього зразу ж, як тільки ви прийдете.
“我想看一看你們的旅客登記簿，您不反對吧？”福爾摩斯說。
— Ви дозволите подивитись ваш журнал реєстрації приїжджих?
“一點也不。”
— Будь ласка.
從登記簿上可以看出，在巴斯克維爾之後又來了兩起客人。一起是來自新堡的肖菲勒斯·約翰森一家；另一起是來自奧吞州亥洛基鎮的歐摩太太及女傭人。
Після запису про Баскервіля в ньому було зроблено ще два: один про Теофіля Джонсона з сім'єю з Ньюкасла, другий — про місіс Олдмор з покоївкою з Хай-лодж, Елтон.
“這一定是我認識的那個約翰森吧，”福爾摩斯向守門人說道，“是個律師，不是嗎？頭髮花白，走起來有些跛。”
— Не маю сумніву, що це той самий Джонсон, з яким я колись був знайомий,— сказав Холмс до портьє. — Він адвокат, сивий і накульгує, так?
“不是的，先生，這位是煤礦主約翰森先生，是個好動的紳士，年紀不比您大。”
— Ні, сер, містер Джонсон — власник вугільних шахт, дуже енергійний джентльмен і йому не більше років, ніж вам.
“您一定把他的職業搞錯了吧？”
— А ви не помиляєтесь, що він не адвокат?
“沒有，先生！他在我們這旅館已經住過很多年了，我們都很瞭解他。”
— Ні, сер! Він зупиняється в нашому готелі не в перший раз, і ми дуже добре його знаємо.
“啊，行了。還有歐摩太太，我似乎記得這個名字，請原諒我的好奇心，可是在訪一個朋友的時候往往會遇到另一個朋友，這也是常有的事啊。”
— О, ви мене переконали. З місіс Олдмор так само: мені, здається, пригадується це ім'я. Пробачте мою цікавість, але часто трапляється так, що йдеш відвідати одного друга, а знаходиш іншого.
“她是一位病魔纏身的太太，先生。她丈夫曾做過葛羅斯特市的市長。她進城時總是到我們這裡來住的。”
— Місіс Олдмор, сер, дуже хвора жінка. Її чоловік був колись мером Глочестера. Вона завжди зупиняється у нас, коли приїжджає в Лондон.
“謝謝您，恐怕不能說她是我的熟人了。”
“剛纔咱們所問的這些問題已經說明了一個很重要的事實，華生，”在我們一起上樓的時候，他繼續低聲說，“咱們現在知道了，那些對咱們的朋友極感興趣的人們，並沒有和他住在同一個旅館裡。這就是說，雖然他們象咱們所看到的那樣，非常熱衷于對他進行監視，可是，同樣地，他們也非常擔心會被他看到。啊，這是一件很能說明問題的事實呢。”
— Дякую вам, боюсь, ми з нею не знайомі... Цими питаннями, Вотсоне, ми встановили один дуже важливий факт,— стиха пояснив він, поки ми підіймалися сходами. — Тепер ми знаємо, що люди, які так цікавляться нашим другом, не живуть у цьому готелі. Це означає, що вони, дуже ретельно стежачи за сером Генрі, у чому ми з вами переконалися, так само ретельно дбають про те, щоб він їх не побачив. Так, цей факт не може не наводити на роздуми.
“它能說明什麼問題呢？”
— На які?
“它說明——天啊，親愛的朋友，這是怎麼的了？”
— Та хоч би на те, що... Гей, друже, що трапилося?
當我們快走到樓梯頂端的時候，正遇上亨利·巴斯克維爾爵士迎面走來。他氣得臉都紅了，手裡提着一隻滿是塵土的舊高筒皮鞋。他氣得說不出話來，等到他說話的時候，若與早晨相比，就顯得聲音高亢，西部口音也重得多了。
Ми вийшли на верхню площадку сходів і лицем в лице зустрілися із сером Генрі Баскервілем. У руці він тримав старий брудний черевик і обличчя в нього було червоне від люті. Він настільки втратив самовладання, що йому аж подих перехопило, а коли заговорив, то зовсім збився на американський діалект, якого вранці ми майже не помічали.
“他們這旅館的人，好象看我好欺侮似的，”他喊道，“讓他們小心點吧，不然他們就會知道，他們開玩笑找錯了人了。 真是豈有此理！如果他找不到我丟了的鞋的話，那就得找麻煩了。我是最不怕開玩笑的，福爾摩斯先生，可是這回他們未免有點太過份了。”
— За кого вони мене мають у цьому готелі, за дурня, чи що?! — закричав він. — Не на того натрапили! Я їм покажу, як зі мною жартувати! Чорт забирай, якщо цей хлопець не знайде мій черевик, то клопоту не оббереться! Я розумію жарти, містере Холмсе, але цього разу тутешні жартівники трохи перестаралися!
“還在找您的皮鞋嗎？”
— Все ще шукаєте свій черевик?
“是啊，先生，非找到不可。”
— Так, шукаю. І шукатиму, поки не знайду.
“可是您說過，您丟的是一隻棕色高筒的新皮鞋啊？”
— Але ж, пам'ятаю, ви говорили про новий черевик коричневого кольору, так?
“是啊，先生。可是現在又丟了一隻舊的黑皮鞋。”
— Так, сер, говорив. А тепер усе повторилося з старим чорним.
“什麼，您恐怕不是說……”
— Що? Ви хочете сказати...
“我正是要說，我一共有三雙鞋——新的棕色的，舊的黑色的和我現在穿著的這雙漆皮皮鞋。昨晚他們拿跑了我的一隻棕色皮鞋，而今天又偷了我一隻黑的——喂，你找到了沒有？說呀，喂，不要光是站着瞪眼！”
— Саме це я й хочу сказати. У мене всього-на-всього три пари черевиків — нові коричневі, старі чорні і оці лаковані, що на мені. Вчора ввечері взяли один коричневий, а сьогодні поцупили чорний. Ну, знайшли? Відповідайте ж! Чого ви на мене витріщилися?
來了一個驚慌不安的德國籍侍者。
На площадці з'явився схвильований служник-німець.
“沒有，先生。在旅館裡我到處都問過了，可是什麼也沒有打聽到。”
— Ні, сер. Я питав про черевик у всіх у готелі, але ніхто його не бачив.
“好吧，在日落前把鞋給我找回來，否則我就要找老闆去，告訴他，我馬上就離開這旅館。”
— Так от, або черевик буде повернуто мені до вечора, або я піду до управителя й заявлю йому, що виїжджаю від вас.
“一定能找到的，先生，只要您能稍微忍耐一下，我保證一定能夠找到。”
— Черевик буде знайдено, сер... Обіцяю, що буде знайдено, тільки потерпіть ще трохи.
“但願如此，在這個賊窩裡我可不能再丟東西了——咳，福爾摩斯先生，請原諒我竟拿這樣小事煩擾了您……”
— Подбайте, щоб черевик мені повернули, я не дозволю, щоб він пропав у цьому злодійському кублі... Пробачте, будь ласка, містере Холмсе, що я турбую вас через отой лист, бо це дрібниця, яка...
“我倒認為這是一件很值得引起注意的事呢。”
— Я вважаю, що підстав турбуватися більше ніж досить.
“啊，您把它看得過于認真了吧。”
— О, бачу, ви ставитесь до листа дуже серйозно.
“您對這件事怎樣解釋呢？”
— А як ви самі пояснюєте його появу?
“我根本就不想解釋它。看來在我所發生過的事情裡，這要算是最氣人和最奇怪的事情了。”
— Навіть і не пробую пояснити. Нічого дурнішого й дивнішого зі мною ще не траплялося.
“也許是最奇怪的事情……”福爾摩斯意味深長地說道。
— Дивнішого — можливо, але... — замислено мовив Холмс.
“您對這件事是怎樣看法呢？”
— А що ви самі думаєте про всю цю історію з листом?
“啊，我不敢說我已經瞭解了。您的這件案子是很複雜的呢，亨利爵士。把這件事與您伯父的死一聯繫起來看之後，我真不敢說，在我經手辦理過的五百件重要案件裡，是否有一件能象這樣的曲折離奇。可是我們手中已經掌握了幾條線索，料想其中必然會有一條能使我們找到真相。我們也可能會在錯誤的路上糟蹋些時間，但是我們早晚總能找出正確的線索來的。”
— Ну, не буду вдавати, що я в ній розібрався. Вона дуже складна, сер Генрі. Якщо взяти її в зв'язку із смертю вашого дядька, то з п'ятисот справ, які мені довелося розплутати, не знайдеться більш складної. Але ми тримаємо в своїх руках кілька ниток, і є шанси, що коли не одна, то інша приведе нас до розгадки. Ми можемо змарнувати час, ухопившись не за ту, за яку слід би було, але раніше чи пізніше натрапимо й на потрібну.
我們愉快地進了午餐，飯間很少談到將我們拉在一起的那件事。飯後，福爾摩斯在起坐室裡問巴斯克維爾的意向如何。
Сніданок був гарний, і про справу, яка зібрала нас докупи, ми в розмові майже не згадували. І тільки тоді, коли перейшли до вітальні в номері Баскервіля, Холмс спитав у сера Генрі, які в того наміри.
“到巴斯克維爾莊園去。”
— Їхати в баскервільський замок.
“什麼時候去？”
— І коли?
“周末。”
— Наприкінці тижня.
“總起來說，”福爾摩斯說道，“我覺得您的決定還是聰明的。我完全可以證明，您在倫敦已經被人盯上梢了，在這樣大的城市裡，在成千上萬的人裡，很難弄清這些人是誰，或是他們懷着什麼目的。如果他們懷有惡意的話，他們就可能給您造成不幸，我們恐怕也無力阻止不幸的發生。摩梯末醫生，您不知道你們今早從我家出來之後，就被人盯上了嗎？”
— В цілому,— сказав Холмс,— я вважаю ваше рішення розумним. У Лондоні за вами постійно стежать,— доказів цьому в мене більше ніж треба,— а хто ці люди і яку мету вони ставлять собі, у цьому багатомільйонному місті виявити важко. Якщо наміри у них лихі, то вам загрожує небезпека, яку ми тут безсилі відвернути. Чи знаєте ви, докторе Мортімере, що сьогодні, коли ви вийшли від мене, за вами стежили?
摩梯末醫生大吃一驚。
Доктор Мортімер аж підскочив.
“被盯上了！被誰？”
— Стежили? Хто?
“不幸得很，這正是我無法奉告的事。在達特沼地，在您的鄰居和熟人之中，有沒有留着又黑又長的鬍子的人？”
— Цього, на жаль, я не можу вам сказати. Серед ваших сусідів чи знайомих у Дартмурі є хтось з широкою й густою чорною бородою?
“沒有——嗯，讓我想想看——啊，對了，查爾茲爵士的管事白瑞摩是留有連腮黑鬍子的。”
— Ні... Стривайте, дайте подумати. Так, є. Це Беррімор, дворецький сера Генрі, у нього широка й густа чорна борода.
“啊！白瑞摩在什麼地方？”
— Ха! А де зараз Беррімор?
“他總管那座莊園。”
— В баскервільському замку, доглядає його.
“我們最好證實一下，他是否確實獃在那裡，說不定他正在倫敦呢。”
— Треба переконатися, що він справді там, а не тут, у Лондоні.
“您怎麼能證實這一點呢？”
— А як ви можете це зробити?
“給我一張電報紙。‘是否已為亨利爵士備好了一切？’這樣就行了。發給巴斯克維爾莊園，交白瑞摩先生。離莊園最近的電報局在哪裡？是格林盆嗎？好極了，咱們再發一封電報給格林盆的郵政局長，就寫‘發白瑞摩先生的電報務交本人。如不在，請回電通知諾桑勃蘭旅館亨利·巴斯克維爾爵士。’這樣一來，到不了晚上咱們就能知道白瑞摩是否確在自己的工作崗位上了。”
— Дайте мені телеграфний бланк. «Чи все готово приїзду сера Генрі?» Цього досить. Адреса така: «Містеру Беррімору, баскервільський замок». Де там найближчий телеграф? У Грімпені? Дуже добре, другу телеграму ми надішлемо в Грімпен начальнику телеграфної контори, ось таку: «Телеграму на ім'я Беррімора прохання вручити його власні руки. Разі відсутності телеграму надішліть назад серу Генрі Баскервілю, готель «Нортумберленд». Таким чином ми ще до вечора будемо знати, перебуває Беррімор на своєму посту в Девоншірі чи ні.
“這樣很好，”巴斯克維爾說道，“可是，摩梯末醫生，這個白瑞摩究竟是個怎麼樣的人呢？”
— Правильно,— погодився Баскервіль. — До речі, докторе Мортімере, що, кінець кінцем, являє собою цей Беррімор?
“他是已故老管家的兒子，他們負責照看這所莊園至今已有四輩了，據我所知，他和他的妻子在鄉間是很受人尊敬的一對夫婦呢。”
— Він син покійного управителя маєтку. Це вже четверте покоління Берріморів, яке доглядає баскервільський замок. Наскільки я знаю, він і його дружина шановані в нашому графстві люди.
“同時，”巴斯克維爾說道，“事情很清楚，只要沒有我們家的人住在莊園裡，這些人可就太舒服了，簡直無事可作。”
— В той же час,— сказав Баскервіль,— цілком зрозуміло, що поки в баскервільському замку немає ніякого хазяїна, ці люди живуть як у Бога за дверима й нічого не роблять.
“這是實情。”
— Це правда.
“白瑞摩從查爾茲爵士的遺囑裡究竟得到些好處沒有？” 福爾摩斯問道。
— Чи відписав що-небудь Беррімору сер Чарльз? — спитав Холмс.
“他和他的妻子每人得到了五百鎊。”
— Він і його дружина одержали по п'ятсот фунтів стерлінгів.
“啊！他們以前是否知道將來要拿到這筆錢呢？”
— Ха! А вони знали, що їм буде відписано такі гроші?
“知道，查爾茲爵士是很喜歡談論他那遺囑的內容的。”
— Так. Сер Чарльз любив поговорити про те, кому й скільки відпише.
“這事很有意義。”
— Це дуже цікаво.
“我希望，”摩梯末醫生說道，“您不要對每一個從查爾茲爵士的遺囑裡得到好處的人都投以懷疑的眼光吧，他也留給了我一千鎊呢。”
— Сподіваюся,— сказав доктор Мортімер,— ви не будете ставитися з підозрою до кожного, хто від нього що-небудь одержав, бо мені він теж залишив тисячу фунтів.
“真的嗎？還有誰得到了呢？”
— Он як! А ще кому?
“還有很多分給一些人的小筆款項和大批捐給公共慈善事業的錢。余產完全歸亨利爵士。”
— В духівниці було зазначено багато дрібних сум різним особам і чимало — на благодійність. Залишок пішов серові Генрі.
“余產有多少呢？”
— А що являє собою залишок?
“七十四萬鎊。”
— Сімсот сорок тисяч фунтів.
福爾摩斯驚奇地揚起了眉毛說：“我真沒有想到竟有這樣大的數目。”
Холмс здивовано звів брови.
— Я навіть не уявляв, що мається на увазі така величезна сума,— сказав він.
“查爾茲爵士是以富有聞名的，可是在我們檢查他的證券以前，我們並不知道他究竟有多麼富。原來全部財產的總值竟約有一百萬鎊。”
— Сер Чарльз мав славу багатої людини, але ми й не підозрювали, який він багатий насправді, поки не ознайомилися з його цінними паперами. Загальна вартість майна наближається до мільйона.
“天啊！一個人見了這樣大的賭注，當然要拚命賭他一場了。可是還有一個問題，摩梯末醫生，假若咱這些位年輕的朋友發生了什麼不幸的話——請您原諒我這不愉快的假設吧——誰來繼承這筆財產呢？”
— Боже мій! Це така ставка, заради якої залюбки можна розпочати відчайдушну гру. Ще одне запитання, докторе Мортімере. Припустімо, з нашим молодим другом щось трапиться — пробачте, звичайно, за таку неприємну гіпотезу — хто успадкує все це багатство?
“因為查爾茲爵士的弟弟羅傑·巴斯克維爾沒有結過婚就死了，所以財產就應當傳給遠房的表兄弟戴斯門家裡的人了。傑姆士·戴斯門是威斯摩蘭地方的一位年長的牧師。”
— Оскільки Роджер Баскервіль, менший брат сера Чарльза, помер неодруженим, усе майно перейде до Десмондів, його далеких родичів. Джеймс Десмонд — літній чоловік, священик і живе у Вестморленді.
“謝謝您，這些細節都是很值得注意的。您見過傑姆士·戴斯門先生嗎？”
— Дякую. Всі ці деталі надзвичайно цікаві. А ви зустрічалися з містером Джеймсом Десмондом?
“見過，他來拜訪過查爾茲爵士一次。他是個態度莊重可敬的人，過着聖潔的生活。我還記得，他拒絶從查爾茲爵士那裡接受任何產業，雖然查爾茲爵士曾強其接受。”
— Зустрічався. Він одного разу приїжджав до сера Чарльза. Це чоловік поважного вигляду й праведного життя. Пам'ятаю, він не схотів прийняти від сера Чарльза ніякої фінансової підтримки, хоч той і дуже наполягав.
“這個沒有什麼癖好的人竟要成為查爾茲爵士萬貫家財的繼承人嗎？”
— І чоловік таких скромних звичок успадкував би все багатство сера Чарльза?
“他將成為產業的繼承人，因為這是法律所規定的。他還將繼承錢財，除非現在的所有者另立遺囑——當然他有權任意處置。”
— Успадкував би тільки маєток, бо він родовий і нікому не може бути переданий. А гроші перейшли б до нього лише в тому разі, якби ними не розпорядився по-іншому нинішній їх власник, який, звичайно, може робити з ними все, що йому заманеться.
“亨利爵士，您立過遺囑了嗎？”
— А ви вже уклали духівницю, сер Генрі?
“沒有，福爾摩斯先生。我還沒有時間呢，因為昨天我才知道事情的真相。可是，無論在什麼情況下，我總覺得錢財不應該與爵位和產業分離。我那可憐的伯父的遺志就是這樣的。如果主人沒有足以維持產業的錢的話，他怎麼能恢復巴斯克維爾家的威望呢？房地產與錢財絶不能分開。”
— Ні, містере Холмсе, не уклав. Ще не встиг, бо тільки вчора дізнався, як стоять справи. Проте за всіх обставин переконаний, що гроші не можна відокремлювати від титулу й маєтку. Саме таких поглядів дотримувався мій нещасний дядько. Хіба зможе хазяїн баскервільського замку відродити славу роду Баскервілів, якщо не матиме для цього потрібних коштів? Будинок, земля й гроші повинні бути разом.
“非常正確。啊，亨利爵士，對於您應該馬上到德文郡去的這個意見，我和您的看法相同。但有一個條件，您決不能單獨去。”
— Цілком правильно. Так от, сер Генрі, я також, як і ви, вважаю, що вам без зволікань треба їхати в Девоншір. Тільки я повинен зробити вам одне застереження. Вам не можна їхати самому.
“摩梯末醫生和我一起回去。”
— Разом зі мною повертається доктор Мортімер.
“可是，摩梯末醫生有醫務在身啊，而且他家離您的家也有數英里之遙，儘管他對您懷有天大的好意，恐怕他對您也是愛莫能助。不行，亨利爵士，您必須另找一個可以信賴的人，能夠永遠和您形影不離的人一起去。”
— Але докторові Мортімеру доведеться приділяти час своїй лікарській практиці, та й живе він за кілька миль від Баскервіль-холу. Отже, доктор Мортімер при всьому бажанні не зможе вам допомогти. Ні, сер Генрі, вам слід узяти з собою надійну людину, яка завжди буде поряд з вами.
“您自己去可能嗎，福爾摩斯先生？”
— Містере Холмсе, а чи не могли б поїхати ви самі?
“如果事情到了發生危機的程度的時候，我一定儘可能親自出馬，但是您可以瞭解到，我有着接受廣泛諮詢的業務和經常的來自各方面的請求，如果讓我無限期地離開倫敦，那是不可能的。目前就有一位英格蘭的極為可敬的人物，正在受人威脅和污衊，而只有我才能制止這件後果嚴重的誹謗。您可以看得出來，現在叫我到達特沼地去是件多麼不可能的事。”
— Якщо дійде до кризи, я постараюся прибути до вас особисто, але ж ви розумієте, що я не можу покинути Лондон на невизначений час, бо в мене чимала консультаційна практика, і звідусіль постійно просять про допомогу. Зараз, наприклад, репутацію однієї з найбільш поважаних в Англії осіб ганьбить якийсь шантажист, і тільки я можу покласти край цій скандальній справі. Бачите, мені просто неможливо поїхати в Дартмур.
“那麼，您打算讓誰去呢？”
— Тоді кого б ви порадили взяти з собою?
福爾摩斯用手拍着我的手背說道：
Холмс поклав руку мені на плече:
“如果我的朋友願意擔任這件事的話，那末在您正處于危急的情況之下，要想找一個人來陪伴和保護您，就再也沒有比他更好的了，這一點也再沒有人能說得比我更有信心了。”
— Якби за це взявся мій друг, то ви б мали біля себе, опинившись у тісному куті, дуже надійного чоловіка. Ніхто не знає цього краще, ніж я.
這個意外的建議，使我完全不知如何是好了。我還沒來得及回答，巴斯克維爾就抓住了我的手，熱情地搖了起來。
Ця пропозиція захопила мене зненацька, і перш ніж я встиг відповісти, Баскервіль схопив мене за руку й гаряче її потиснув.
“啊，華生醫生，您的厚意我真是感謝之至，”他說，“您瞭解我所處的境地，對於這件事，您知道得和我一樣多；如果您能到巴斯克維爾莊園去陪我，我將永遠銘記在心。”
— Докторе Вотсоне, це так гарно з вашого боку! — вигукнув він. — Ви бачите, в якому я непевному становищі, а про обставини всієї цієї справи ви знаєте не менше від мене. Якщо ви поїдете зі мною в баскервільський замок і допоможете мені в скрутну хвилину, я ніколи цього не забуду.
即將投入的冒險，對我是永遠具有吸引力的，何況我還受到了福爾摩斯的恭維和準男爵把我當作夥伴看待的真摯之情的感動呢。
Мене завжди непереборно приваблює можливість пережити пригоду, а слова Холмса і радість, з якою баронет привітав у мені свого компаньйона, дуже мене потішили.
“一定，我很願意去，”我說道，“這樣使用我的時間是非常值得的。”
— Я із задоволенням поїду в баскервільський замок,— відповів я . — Не знаю навіть, чи міг би я краще використати свій час.
“你得很細心地向我報告，”福爾摩斯說道，“當危機到來的時候——危機總是會來臨的——我將指示你如何行動。我想星期六就可以準備好動身了吧？”
— Ви будете надсилати мені детальні звіти,— сказав Холмс. — Коли настане криза, а вона обов'язково настане, я керуватиму вашими діями. В суботу, думаю, все вже буде готово до від'їзду?
“這樣對華生醫生方便嗎？”
— Вас це влаштовує, докторе Вотсоне?
“很方便。”
— Цілком.
“那麼，除非我另有通知，否則星期六咱們就在車站會面，坐由帕丁頓開來的十點三十分的那趟車。”
— Тоді в суботу, якщо вас не буде повідомлено про які-небудь зміни, зустрічаємося на Педдінгтонському вокзалі і їдемо поїздом о десятій тридцять.
當我們正站起來告辭的時候，巴斯克維爾突然發出了勝利的歡呼，並且衝向屋角，由櫥櫃下面拖出一隻棕色的長筒皮鞋。
Ми підвелися, щоб піти, коли раптом Баскервіль з переможним вигуком кинувся в один з кутків вітальні й витягнув з-під комода коричневий черевик.
“正是我丟的鞋。”他喊了起來。
— Ось він, знайшовся! — зрадів він.
“但願咱們所有的困難都象這件事一樣地消失！”歇洛克·福爾摩斯說道。
— Нехай усі інші труднощі зникнуть так само легко! — побажав Холмс.
“可是這真是件奇怪的事，”摩梯末醫生說道，“午飯以前，我已在這屋裡仔細搜尋過了。”
— Але це просто неймовірно,— зауважив доктор Мортімер. — Перед ленчем я обнишпорив усю цю кімнату.
“我也搜尋過啊！”巴斯克維爾說，“到處都找遍了。”
— І я теж,— додав Баскервіль. — Кожний дюйм.
“那時，屋裡肯定沒有長筒皮鞋。”
— Черевика ніде не було.
“這樣說來，一定是當我們在吃午飯的時候，侍者給放在那裡的。”
— Мабуть, туди його поставив служник, поки ми сиділи за ленчем.
那德國籍侍者被叫了來，可是他說對這件事一點也不知道，無論怎樣問也是弄不清楚。目的不明的神秘事件一個緊接一個地連續發生，現在又多了一件。除了查爾茲爵士暴死的整個可怕的故事之外，在兩天之內就意外地發生了一連串的無法解釋的奇事：其中包括收到用鉛印字湊成的信，雙輪馬車裡蓄着黑鬍子的那個盯梢人，新購棕色皮鞋的遺失和舊黑皮鞋的失蹤，還有現在被送還的新的棕色皮鞋。在我們坐車回貝克街的時候，福爾摩斯沉默不語地坐著，我由他那緊皺的雙眉和嚴峻的面孔就能看出，他的心裡正和我一樣，在忙於努力拚湊一些能夠解釋這一切奇異而又顯然是彼此毫無關聯的插曲的推想。整個下午直到深夜，他都獃坐著，沉浸在煙草和深思之中。
Послали по німця, але він оголосив, що нічого не знає, також не прояснило загадку розпитування інших службовців готелю. Таким чином до послідовної серії явно безглуздих таємниць, що так швидко виникали одна за одною, додалася ще одна дрібниця. Не кажучи вже про історію з жахливою смертю сера Чарльза, перед нами був ланцюг незбагненних подій, що трапились протягом двох останніх днів,— надійшов лист, складений з вирізаних із газети слів, з'явився чорнобородий підглядач, зник спочатку новий коричневий черевик, потім старий чорний, і от тепер знайшовся новий коричневий черевик. По дорозі додому Холмс сидів у кебі мовчки, з його нахмурених брів і напруженого обличчя мені було зрозуміло, що він так само, як і я, сушить собі голову, намагаючись виробити необхідну систему, яка об'єднала б усі ці дивні і явно не зв'язані між собою факти. Всю другу половину дня і вечір він провів у глибокій задумі, огорнутий тютюновим димом.
剛要吃晚飯就送來了兩封電報，第一封是：
Перед самісіньким обідом нам подали дві телеграми. Перша була така:
頃悉，白瑞摩確在莊園。巴斯克維爾。
第二封是：
«Тільки що повідомили Беррімор у баскервільському замку. Баскервіль»
依指示曾去二十三家旅館，未尋得被剪破之《泰晤士報》。歉甚。卡特萊。
Друга: «Обійшов двадцять три готелі як було сказано знайти порізану сторінку «Тайме» не вдалося. Картрайт»
“我的兩條線索算是都完了，華生。再沒有比事事不順的案子更惱人的了。咱們必須轉換方向另找線索。”
— От і обірвалося, Вотсоне, аж дві нитки зразу. Ніщо не стимулює краще ніж справа, де все повстає проти тебе. Треба пошукати іншого сліду.
“咱們總還可以找到給那盯梢人趕車的馬夫啊。”
— У нас іще є кебмен, який возив шпига.
“確實。我已發了電報要求執照管理科查清他的姓名和地址——如果這來的就是對於我的問題的答案的話，我也不會感到驚奇的。”
— Цілком правильно. Я надіслав телеграму в Реєстраційну контору з проханням повідомити прізвище й адресу того кебмена. І не здивуюсь, якщо оце й є відповідь на моє запитання.
事實證明，門鈴聲帶來的結果較我們希望的答案更加使人滿意。因為門一開就進來了一個舉止粗魯的傢伙，顯然他正是我們所要找的那個人。
Проте дзеленчання дзвоника повідомило, як виявилося, про появу дечого навіть кращого, ніж відповідь, бо двері відчинилися і до вітальні ввійшов хамулуватий з вигляду чолов'яга, очевидно, кебмен, про якого йшла мова.
“我接到總局的通知，說這裡有一位紳士要找Ｎｏ．２７０４車的車伕！”他說道，“我趕馬車已經趕了七年了，從來沒有聽過乘客說一句不滿意的話；我直接從車場到這裡來了，我要當面問清，您對我有什麼不滿意之處。”
— Мені переказали з головної контори, що джентльмен за цією адресою цікавився номером дві тисячі сімсот чотири,— сказав він. — Я ось уже сім років їжджу, і ніхто ніколи не скаржився. А прийшов я сюди просто з каретного двору спитати, дивлячись вам в обличчя, що ви проти мене маєте.
“老弟，我對你沒有絲毫不滿，”福爾摩斯說，“相反的，如果你能清清楚楚地回答我的問題，我就給你半個金鎊。”
— Та що ви, добродію, я нічого проти вас не маю,— відповів Холмс. — Навпаки, у мене знайдеться для вас пів-соверена, якщо ви дасте мені чітку відповідь на моє запитання.
車伕聽了咧開嘴笑着說：“啊，我今天可真趕上好日子啦。先生，您要問我什麼呢？”
— Ну, та для мене сьогодні справді гарний день,— ошкірився кебмен. — А що ви хочете знати, сер?
“首先，我要問你的姓名和地址，以後需要的時候我好再去找你。”
— Перш за все ваше прізвище й адресу на той випадок, якщо ви знову будете мені потрібні.
“約翰·克雷屯，住在鎮上特皮街３號；我的車是由滑鐵盧車站附近的希波利車場租來的。”
— Джон Клейтон з Бороу, Терпі-стріт, номер три. Мій кеб стоїть в каретному дворі містера Шіплі, це біля вокзалу Ватерлоо.
歇洛克·福爾摩斯將這些記了下來。東西
Шерлок Холмс усе це записав.
“現在，克雷屯，請你把今晨來監視這所房子而後來又在攝政街尾隨兩位紳士的那個乘客的情況告訴我吧。”
— А тепер, Клейтоне, розкажіть мені про вашого сідока, який сьогодні вранці о десятій годині приїжджав сюди стежити за цим будинком, а потім подався назирці за двома джентльменами по Ріджент-стріт.
看樣子那人吃了一驚，並且還有點不知所措了。 “呃，這件事似乎用不着我再告訴您了，因為看來您知道的和我一樣多，”他說，“事實是這樣的，那位紳士曾經和我說，他是個偵探，並且說關於他的事不許對任何人講。”
Кебмен був явно здивований, він навіть трохи розгубився.
— А що ж мені вам розповідати, коли ви, здається, самі все знаєте,— відповів він. — Річ у тому, що той джентльмен сказав мені, ніби він детектив і щоб я нікому нічого про нього не говорив.
“老弟，這是一件很嚴重的事呢，如果你想對我隱瞞任何東西，你就要倒霉了。你說你的乘客曾告訴你他是個偵探嗎？”
— Добродію, це дуже серйозна справа, і ви наробите собі лиха, якщо спробуєте щось від мене приховати. Ви кажете, що ваш сідок називається детективом?
“是的，他是這樣說的。”
— Так.
“他什麼時候說的呢？”
— А коли він про це сказав?
“在他離開我的時候。”
— Коли платив за проїзд.
“他還說過什麼別的嗎？”
— А він говорив ще що-небудь?
“他提到了他的姓名。”
— Назвав своє ім'я й прізвище.
福爾摩斯以勝利的眼神迅速地瞟了我一眼。“噢，他提到了他的姓名，是嗎？那可真夠冒失的。他說他叫什麼名字啊？”
Холмс кинув на мене переможний погляд.
— О, назвав ім'я й прізвище? Це дуже нерозважливо з його боку. То як же його звуть?
“他的姓名，”車伕說，“是歇洛克·福爾摩斯，先生。”
— Його звуть,— мовив кебмен,— містер Шерлок Холмс.
我從來沒有看到過我的朋友象聽到馬車伕的話時那樣地大吃一驚。剎時間他驚愕得坐在那裡一言不發。然後，他又縱聲大笑起來。
Ніколи раніше я не бачив, щоб мого друга щось приголомшило дужче, ніж ця відповідь кебмена. На мить йому аж мову відібрало. Потім він голосно розреготався.
“妙啊，華生，真是妙極了，”他說，“我覺得他真是個和我一樣迅速、機敏的人。上次他可把我搞得真夠瞧的——他的姓名就是歇洛克·福爾摩斯，是嗎？”
— Оце удар, Вотсоне, так удар! — сказав він. — Відчуваю, що рапіра в руках мого противника така ж швидка й вправна, як і моя власна. Цього разу він красиво пошив мене в дурні. Отже, його звуть Шерлок Холмс?
“是的，先生，這就是那位紳士的姓名。”
— Еге ж, сер, того джентльмена звуть саме так.
“太好了！告訴我他在什麼地方搭上了你的車和那以後的事吧。”
— Чудово! Тепер скажіть мені, де ви підібрали того сідока і що було далі.
“九點半的時候，他在特萊弗嘎廣場叫了我的車，他說他是個偵探，並說如果我能整天絶對地服從他的指示而不提出任何問題的話，他就給我兩個金鎊。我很高興地同意了。我們首先趕到諾桑勃蘭旅館，在那裡一直等到兩位紳士出來並僱上了馬車。我們尾隨着他們的馬車，直到停在這裡附近為止。”
— Він гукнув мене о пів на десяту на Трафальгар-сквер. Сказав, що він детектив, і пообіцяв заплатити дві гінеї, якщо я весь день робитиму так, як він скаже, і ні про що не питатиму. Я зрадів і згодився. Спочатку ми поїхали до готелю «Нортумберленд» і почекали там, поки звідти не вийшло двоє джентльменів, які взяли кеб на стоянці. Потім ми поїхали слідом за ними кудись сюди.
“就是這個大門。”福爾摩斯說道。
— Сюди до нашого будинку,— сказав Холмс.
“啊，這一點我不能肯定。可是，我敢說我的乘客什麼都知道。我們停在街上等了一小時半。後來有兩位紳士由我們旁邊步行過去，我們就順着貝克街跟蹤下去，並沿著……”
— Ну, цього я сказати не можу, але, думаю, мій сідок знав, куди йому треба. Проїхавши півкварталу, ми зупинилися і простояли години півтори. Потім повз нас пройшли ті два джентльмени, і ми поїхали слідом за ними по Бейкер-стріт, далі проїхали...
福爾摩斯插言道：“這我知道了。”
— Я знаю,— перебив Холмс.
“當我們走過了攝政街約有四分之三的時候。忽然間，我車上的那位紳士打開了車頂滑窗，向我喊着說，讓我儘快地將車趕向滑鐵盧車站。我鞭撻着馬，不足十分鐘就到了。他真的給了我兩個金鎊就進車站去了。就是在他正要走開的時候，他轉過身來說道：‘你如果知道了也許會感到興趣的，你的乘客就是歇洛克·福爾摩斯。’這樣我才知道了他的姓名。”
— Проїхали три чверті Ріджент-стріт. Тут мій джентльмен відчинив віконце в дашку й наказав щодуху гнати до вокзалу Ватерлоо. Я оперіщив свою кобилу батогом, і менше ніж за десять хвилин ми були на місці. Він заплатив дві гінеї, як обіцяв, і пішов до вокзалу. А тоді обернувся й сказав: «Вам, мабуть, хочеться знати, кого ви возили. Запам'ятайте — містера Шерлока Холмса». Ось звідки я знаю, як його звуть.
“原來如此。你以後再沒有看到過他嗎？”
— Розумію. І ви більше його не бачили?
“他進了車站以後，就再沒有見到過了。”
— Ні, після того як він зник на вокзалі, не бачив.
“現在你怎樣來形容一下歇洛克·福爾摩斯先生呢？”
— А який з себе цей містер Шерлок Холмс?
馬車伕搔了下頭皮說道：“啊，他可真不那麼容易形容。我看他有四十歲的樣子，中等身材，比你矮二三英吋，先生。衣着象個紳士，蓄着黑鬍鬚，須端剪齊，面色蒼白。我想我能說的也就是這些了。”
Кебмен почухав у потилиці.
— Нелегке це діло розповісти, який він з себе. Як на мене, йому років під сорок, середній на зріст, дюймів на два-три нижчий, ніж ви, сер. Одягнений як пан, з чорною, рівно підрізаною бородою й блідим обличчям. Нічого більше я сказати не можу.
“眼珠的顏色呢？”
— Якого кольору в нього очі?
“不，我說不出來。”
— Не помітив.
“別的你再也記不得什麼了嗎？”
— А ще що-небудь пам'ятаєте?
“嗯，先生，記不得了。”
— Ні, сер, не пам'ятаю.
“好吧，那麼給你這半個金鎊。如果往後你能帶來更多的消息，還可以再拿半鎊。晚安！”
— Добре, ось ваші півсоверена. Одержите ще один, коли ми матимемо від вас додаткові відомості про цього джентльмена. До побачення.
“晚安，先生，謝謝您。”
— До побачення, сер. Дякую вам.
約翰·克雷屯格格地笑着走了。福爾摩斯聳了聳肩帶著失望的微笑向我轉過頭來。
Джон Клейтон вийшов, посміхаючись, а Холмс знизав плечима і з сумною посмішкою повернувся до мене.
“咱們的第三條線索又算是斷了，剛摸着點頭就又吹了。” 他說道，“這個狡猾的流氓！他摸了咱們的底，他知道亨利·巴斯克維爾爵士曾經找過我，在攝政街察覺了我是誰，考慮到我已記下馬車的號數，一定會去找馬車伕的，因此他就送來了這個戲謔的口信。我告訴你，華生，這一回咱們可真搞上了一個值得幹一場的對手了。我在倫敦已經遭到了挫折。但願你在德文郡運氣能夠比在這裡好一點，可是我真不放心。”
— Наша третя нитка теж обірвалася, і ми кінчаємо там, звідки починали,— сказав він. — Хитрий негідник! Дізнався про номер нашого будинку, дізнався, що сер Генрі Баскервіль поїхав до мене проконсультуватися, впізнав мене на Ріджент-стріт, здогадався, що я засік номер кеба і візьму кебмена в роботу, та ще й виявив таке зухвальство! Згадаєте моє слово, Вотсоне,— цього разу нам дістався гідний нас ворог. У Лондоні я зазнав цілковитої поразки. Мені лишається тільки побажати, щоб вам поталанило в Девоншірі. І все ж таки я дуже занепокоєний.
“對什麼不放心呢？”
— Чим?
“對派你去的這件事不放心。這事很棘手，華生，既棘手而又危險，這件事我愈看就愈不喜歡它。是啊，親愛的夥伴，你可以笑我，可是我跟你講，如果你能安安全全地再回到貝克街來，那我就太高興了。”
— Тим, що посилаю туди вас. Це препогана справа, Вотсоне, препогана і небезпечна, і що більше я про неї думаю, то менше вона мені подобається. Смійтеся, мій друже, смійтеся, але даю вам слово — я буду дуже радий побачити вас знову на Бейкер-стріт живим і здоровим.