Аліса в Країні Чудес

   Коли вони надбігли, Чирвовий Король з Королевою вже сиділи на троні в оточенні всілякого птаства та звірини, а також цілої колоди карт. Попереду під охороною двох вояків стояв закутий у кайдани Чирвовий Валет, а поруч із Королем - Білий Кролик, з ріжком в одній руці та сувоєм пергаменту в другій. Посеред судової зали красувався стіл, а на ньому - повний таріль пиріжків із фруктами, таких смаковитих на вигляд, що в Аліси аж слинка потекла.

    "Хай би швидше кінчався суд і починалося частування", - подумала вона. Але думати про це, здавалося, було ще рано, тож вона почала роззиратися по залі, щоб якось згаяти час.

   Червонные Король и Королева сидели на троне, а вокруг толпились остальные карты и множество всяких птиц и зверюшек. Перед троном стоял между двумя солдатами Валет в цепях. Возле Короля вертелся Белый Кролик -- в одной руке он держал трубу, а в другой -- длинный пергаментный свиток. Посередине стоял стол, а на столе -- большое блюдо с кренделями. Вид у них был такой аппетитный, что у Алисы прямо слюнки потекли. -- Скорее бы кончили судить,--подумала она,--и подали угощение. Особых надежд на это, однако, не было, и она начала смотреть по сторонам, чтобы как-то скоротать время.

   Бувати в судах їй досі не випадало, проте вона дещо знала про них із книжок і, на превелику свою радість, упевнилася, що може назвати посади майже всіх присутніх. "Он суддя, - сказала вона подумки, - це видно з його величезної перуки".

   Раньше Алиса никогда не бывала в суде, хотя и читала о нем в книжках. Ей было очень приятно, что все почти здесь ей знакомо. -- Вон судья,--сказала она про себя.--Раз в парике, значит судья.

   Суддею, до речі, був Король, а що він нап'яв корону поверх перуки, то, видно, почувався не надто зручно; до того ж, перука зовсім йому не личила.

   Судьей, кстати, был сам Король, а так как корону ему пришлось надеть на парик (посмотри на фронтиспис, если хочешь узнать, как он это сделал), он чувствовал себя не слишком уверенно. К тому же это было не очень красиво.

   - А он лава присяжників, - розмірковувала Аліса. - А отих дванадцять птахотварів (вона, бачте, мусила вжити саме це слово, бо серед них були і птахи, й тварини), мабуть, і є присяжники.

    Це останнє слово вона вимовила на різні лади, сама собою пишаючись, гадаючи (і справедливо), що серед її ровесниць мало хто знається на таких речах. (Хоча, зауважмо, слово «присяжні» було б тут не менш доречне.)

   -- Это места для присяжных,--подумала Алиса.--А эти двенадцать существ (ей пришлось употребить это слово, потому что там были и зверюшки, и птицы), видно, и есть присяжные. Последнее слово она повторила про себя раза два или три -- она очень гордилась тем, что знает такое трудное слово; немного найдется девочек ее возраста, думала Алиса (и в этом она была права), понимающих, что оно значит. Впрочем, назвать их ``присяжными заседателями'' также было бы верно.

   Усі дванадцятеро присяжних вельми зосереджено писали щось на грифельних табличках.

    - Що вони пишуть? - пошепки запитала Аліса в Грифона. - Адже суд іще не почався?

   Присяжные меж тем что-то быстро строчили на грифельных досках. -- Что это они пишут? -- шепотом спросила Алиса у Грифона. -- Ведь суд еще не начался...

   - Вони записують свої імена, - шепнув у відповідь Грифон. - Бояться, що до кінця суду забудуть.

   -- Они записывают свои имена, -- прошептал Грифон в ответ. -- Боятся, как бы их не забыть до конца суда.

   - От пришелепкуваті! - вголос обурилася Аліса, та зразу ж і прикусила язика, бо саме в цей час Білий Кролик вигукнув: "Прошу дотримуватись тиші!", а Король начепив окуляри і став водити очима по залі, вишукуючи балакунів.

   -- Вот глупые! --громко произнесла Алиса негодующим тоном, но в ту же минуту Белый Кролик закричал: -- Не шуметь в зале суда! А Король надел очки и с тревогой посмотрел в зал: видно, хотел узнать, кто шумит. Алиса замолчала.

   Дивлячись на присяжних, Аліса бачила так виразно, мовби стояла в них за плечима, як усі вони виводять на табличках слово «пришелепкуваті»; один з них явно не знав, як воно пишеться, тож мусив питати розуму в сусіди.

    "Уявляю собі їхні записи на кінець суду!" - подумала Аліса.

   Со своего места она видела -- так ясно, как будто стояла у них за плечами,--что присяжные тут же стали писать: ``Вот глупые!''. Она даже заметила, что кто-то из них не знал, как пишется ``глупые'', и вынужден был справиться у соседа. -- Воображаю, что они там понапишут до конца суда! -- подумала Алиса.

   В одного з присяжних немилосердно шкрябало перо. Це було нестерпно, тож Аліса, обійшовши залу, зайшла йому за спину і, прихитрившись, вихопила в нього перо. Вона зробила це так спритно, що горопаха присяжний (не хто інший, як ящур Крутихвіст) так і не збагнув, куди воно поділося. Після марних пошуків він до кінця дня мусив писати пальцем, з чого було дуже мало пуття, бо палець не лишав на табличці жодного сліду.

   У одного из присяжных грифель все время скрипел. Этого, конечно, Алиса не могла вынести: она подошла и встала у него за спиной; улучив удобный момент, она ловко выхватила грифель. Все это она проделала так быстро, что бедный присяжный (это был крошка Билль) не понял, что произошло; поискав грифель, он решил писать пальцем. Толку от этого было мало, так как палец не оставлял никакого следа на грифельной доске.

   - Оповіснику, читай оскарження! - звелів Король.

   -- Глашатай, читай обвинение! -- сказал Король.

   По цих словах Білий Кролик дмухнув тричі в ріжок, розгорнув пергаментовий сувій і зачитав:

   Белый Кролик трижды протрубил в трубу, развернул пергаментный свиток и прочитал:

Краля Чирвова спекла пиріжки,
     А також спекла рулет.
 Та ті пиріжки, як і той рулет,
     Украв Чирвовий Валет!...

    Дама Червей напекла кренделей
     В летний погожий денек.
     Валет Червей был всех умней
     И семь кренделей уволок.

   - Ваш вирок! - звернувся Король до присяжних.

   -- Обдумайте свое решение! -- сказал Король присяжным.

   - Не тепер! Не тепер! - хапливо перебив Кролик. - До вироку ще далеко!

   -- Нет, нет,--торопливо прервал его Кролик.--Еще рано. Надо, чтобы все было по правилам.

   - Викликати першого свідка! - звелів Король.

    Кролик тричі дмухнув у ріжок і проголосив:

    - Перший свідок!

   -- Вызвать первого свидетеля, -- приказал Король. Белый Кролик трижды протрубил в трубу и закричал: -- Первый свидетель!

   За першого свідка був Капелюшник. Він з явився, тримаючи в одній руці чашку чаю, а в другій - шматок хліба з маслом.

    - Перепрошую, ваша величносте, - озвався він, - що я приніс усе це сюди, але, бачте, коли по мене прислали, я саме допивав чай...

   Первым свидетелем оказался Болванщик. Он подошел к трону, держа в одной руке чашку с чаем, а в другой бутерброд. -- Прошу прощения. Ваше Величество,---начал он,--что я сюда явился с чашкой. Но я как раз чай пил, когда за мной пришли. Не успел кончить...

   - Ти мав би вже допити, - сказав Король. - Коли ти почав?

   -- Мог бы успеть, -- сказал Король. -- Ты когда начал?

   Капелюшник глипнув на Шаленого Зайця, який попідручки з Соньком-Гризуном супроводив його до судової зали.

    - Здається, чотирнадцятого березня, - відповів той.

   Болванщик взглянул на Мартовского Зайца, который шел за ним следом рука об руку с Соней. -- Четырнадцатого марта кажется, -- проговорил он.

   - П'ятнадцятого, - уточнив Капелюшник.

   -- Пятнадцатого,--сказал Мартовский Заяц.

   - Шістнадцятого, - поправив Сонько-Гризун.

   -- Шестнадцатого,--пробормотала Соня.

   - Занотуйте, - звернувся Король до присяжних, і вони запопадливо записали на табличках усі три дати, тоді додали їх і одержану суму перевели в шилінги та пенси.

   -- Запишите,--велел Король присяжным, и они быстро записали все три даты на грифельных досках, а потом сложили их и перевели в шиллинги и пенсы.

   - Скинь свого капелюха, - звелів Капелюшникові Король.

   -- Сними свою шляпу, -- сказал Король Болванщику.

   - Це не мій капелюх, - відповів Капелюшник.

   -- Она не моя, -- ответил Болванщик.

   - Крадений! - проголосив Король, і присяжні миттю запрацювали перами.

   -- Украдена!--закричал Король с торжеством и повернулся к присяжным, которые тут же взялись за грифели.

   - Я - капелюшник, у мене всі капелюхи на продаж, - пояснив Капелюшник, - своїх нема.

   -- Я их держу для продажи,--объяснил Болванщик.--У меня своих нет, ведь я Шляпных Дел Мастер.

   Тут вже й Королева нап'яла окуляри і так прикипіла до нього поглядом, аж Капелюшник сполотнів і затупцював на місці.

   Тут Королева надела очки и в упор посмотрела на Болванщика -- тот побледнел и переступил с ноги на ногу.

   - Складай свої свідчення, - звелів Король, - але без нервів, бо зараз же скараємо на горло!

   -- Давай показания, -- сказал Король, -- и не нервничай, а не то я велю тебя казнить на месте.

   Видно, свідкові ці слова аж ніяк не додали мужності: він і далі переступав з ноги на ногу, кидаючи тривожні погляди на Королеву, і зопалу замість хліба надкусив чашку.

   Это не очень-то подбодрило Болванщика: он затоптался на месте, испуганно поглядывая на Королеву, и в смятении откусил вместо бутерброда кусок чашки.

   Тієї ж миті Аліса відчула, що з нею діється щось дивне, і тільки згодом збагнула: вона знову росла! Першим її бажанням було встати і вийти із зали, але потім вона вирішила, що сидітиме доти, доки їй вистачить на лаві місця.

   В этот миг Алиса почувствовала себя как-то странно. Она никак не могла понять, что с ней происходит, но, наконец, ее осенило: она опять росла! Сначала она хотела встать и уйти из зала суда, но, поразмыслив, решила остаться и сидеть до тех пор, пока для нее хватит места.

   - Був би вельми вдячний, якби ви мене так не тисли! - озвався Сонько, що сидів поруч неї. - Я й так ледве дихаю.

   -- А ты могла бы не так напирать?--спросила сидевшая рядом с ней Соня. -- Я едва дышу.

   - Нічого не можу вдіяти, - якомога лагідніше відказала Аліса. - Я росту.

   -- Ничего не могу поделать,--виновато сказала Алиса.--Я расту.

   - Тут рости не дозволено! - сказав Сонько.

   -- Не имеешь права здесь расти,--заметила Соня.

   - Не меліть дурниць! - посміливішала Аліса. - Ви ж так само ростете, правда?

   -- Ерунда,--отвечала, осмелев, Алиса.---Вы же прекрасно знаете, что и сами растете.

   - Правда, - сказав Сонько. - Але я росту з розумною швидкістю, а не пнуся отак зі шкіри.

    Він сердито встав і перейшов на другий кінець зали.

   -- Да, но я расту с приличной скоростью, -- возразила Соня, -- не то что некоторые... Это же просто смешно, так расти! Она надулась, встала и перешла на другую сторону зала.

   Увесь цей час Королева не зводила очей з Капелюшника і (якраз, коли Сонько намірився сідати) наказала одному з підсудків:

    - Принеси мені список усіх, хто співав на останньому концерті!

    Тут бідного Капелюшника так шалено затіпало, що він вискочив із власних черевиків.

   А Королева меж тем все смотрела в упор на Болванщика, и не успела Соня усесться, как Королева нахмурилась и приказала: -- Подать сюда список тех, кто пел на последнем концерте! Тут бедный Болванщик так задрожал, что с обеих ног у него слетели башмаки.

   - Складай свої свідчення, - грізно повторив Король, - або зараз же будеш скараний на горло - з нервами чи без!

   -- Давай свои показания, -- повторил Король гневно, -- а не то я велю тебя казнить. Мне все равно, нервничаешь ты или нет!

   - Я... бідний неборака, ваша величносте... зацокотів зубами Капелюшник. - Я тільки-но сів пити чай... десь тиждень тому, не раніше... Хліба з маслом у мене майже не залишилось... У казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... Я зварив з нього чай, і з тих пір час для мене закінчується на ча...

   -- Я человек маленький,--произнес Болванщик дрожащим голосом, -- и не успел я напиться чаю... прошла всего неделя, как я начал... хлеба с маслом у меня уже почти не осталось... а я все думал про филина над нами, который, как поднос над небесами...

   - На "ча"? - перепитав Король.

   -- Про что? -- спросил Король.

   - На ча...

   -- Поднос... над небесами...

   - Ти що - мене за дурня маєш? Час починається, а не закінчується на "ча" - гостро сказав Король, і слово «чаювання» так і залишилось недоказаним. - Далі!

   -- Ну, конечно, -- сказал Король строго, -- под нос -- это одно, а над небесами -- совсем другое! Ты что, меня за дурака принимаешь? Продолжай!

   - Я... бідний неборака, - знову завів Капелюшник. - В казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... але, як сказав Шалений Заєць...

   -- Я человек маленький, -- продолжал Болванщик, -- а только после этого у меня все перед глазами замигало... только вдруг Мартовский Заяц и говорит...

   - Я не казав, - вихопився Шалений Заєць.

   -- Ничего я не говорил, -- торопливо прервал его Мартовский Заяц.

   - Казав! - наполягав Капелюшник.

   -- Нет, говорил,--возразил Болванщик.

   - Я заперечую! - заявив Шалений Заєць.

   -- И не думал, -- сказал Мартовский Заяц. -- Я все отрицаю!

   - Він заперечує, - сказав Король. - Не вносьте до протоколу.

   -- Он все отрицает, -- сказал Король. -- Не вносите в протокол!

   - В усякому разі, як сказав Сонько-Гризун... - правив своєї Капелюшник, занепокоєно озирнувшись на свого супутника. Але Сонько не заперечував нічого, позаяк міцно спав.

   -- Ну тогда, значит, Соня сказала, -- продолжал Болванщик, с тревогой взглянув на Соню. Но Соня ничего не отрицала -- она крепко спала.

   - Після того, - повів далі Капелюшник, - я врізав собі ще хліба з...

   -- Тогда я отрезал себе еще хлеба, -- продолжал Болванщик, -- и намазал его маслом...

   - Але що сказав Сонько-Гризун? - запитав один із присяжних.

   -- Но что же сказала Соня? -- спросил кто-то из присяжных.

   - Не пригадую, - сказав Капелюшник.

   -- Не помню, -- сказал Болванщик.

   - Доведеться пригадати, - зауважив Король, - бо інакше скараємо на горло!

   -- Постарайся вспомнить, -- заметил Король, -- а не то я велю тебя казнить.

   Сердега Капелюшник випустив із рук чашку з чаєм та хліб з маслом і впав на одне коліно.

    - Я... бідний неборака, ваша величносте... - почав він.

   Несчастный Болванщик выронил из рук чашку и бутерброд и опустился на одно колено. -- Я человек маленький,--повторил он.--И я все думал о филине...

   - Ти бідний, бо дурний, - хмикнув Король.

   -- Сам ты филин, -- сказал Король.

   Тут одна з морських свинок зааплодувала, і її негайно придушили судові виконавці. (Оскільки слово це непросте, я поясню його описово: виконавці взяли великого полотняного мішка, запхали в нього свинку сторч головою і сіли зверху.)

   Тут одна из морских свинок громко зааплодировала и была подавлена. (Так как это слово нелегкое, я объясню тебе, что оно значит. Служители взяли большой мешок, сунули туда свинку вниз головой, завязали мешок и сели на него).

   "Тепер знатиму, як це виглядає, - подумала Аліса. - Бо в газетах не раз пишуть про судові засідання: «Окремі спроби зірвати оплески були негайно придушені судовими виконавцями", - але досі я не розуміла, в чому тут суть".

   -- Я очень рада, что увидела, как это делается, -- подумала Алиса. -- А то я так часто читала в газетах: ``Попытки к сопротивлению были подавлены...'' Теперь-то я знаю, что это такое!

   - Це все, що ти мав сказати? Тоді - рухайся! - промовив Король.

   -- Ну, хватит, -- сказал Король Болванщику. -- Закругляйся!

   - Чухайся? - не зрозумів Капелюшник. - У мене зайняті руки! (Хліб з маслом та чашку він уже встиг підібрати.)

   --А я и так весь круглый,-- радостно возразил Болванщик.--Шляпы у меня круглые, болванки тоже...

   - А ти зроби так, щоб були зайняті твої ноги, - сказав Король.

   -- Круглый ты болван, вот ты кто! -- сказал Король.

   Тут зааплодувала друга морська свинка, і її теж було придушено.

   Тут другая свинка зааплодировала и была подавлена.

   "Ну ось, зі свинками покінчено! - подумала Аліса. - Тепер справа піде краще".

   -- Ну вот, со свинками покончено,--подумала Алиса.--Теперь дело пойдет веселее.

   - Я хотів би допити свій чай, - промовив Капелюшник, тривожно зиркнувши на Королеву, яка вивчала реєстр співаків.

   - Можеш іти, - сказав Король, і Капелюшник чкурнув із зали, не взувши черевиків.

   -- Ты свободен, -- сказал Король Болванщику. И Болванщик выбежал из зала суда, даже не позаботившись надеть башмаки.

   - І зітніть йому голову на виході, - наказала Королева одному з виконавців.

    Та поки той добіг до дверей, за Капелюшником уже й слід прохолов.

   -- И отрубите ему там на улице голову, -- прибавила Королева, повернувшись к одному из служителей. Но Болванщик был уже далеко.

   - Покличте наступного свідка! - звелів Король.

   -- Вызвать свидетельницу, -- приказал Король.

   Наступним свідком виявилася Герцогинина кухарка. В руці вона тримала коробочку з перцем. Ще до її появи в залі Аліса здогадалася, хто зараз увійде: всі, хто сидів біля дверей, почали дружно чхати.

   Свидетельницей оказалась кухарка. В руках она держала перечницу. Она еще не вошла в зал суда, а те, кто сидел возле двери, все как один вдруг чихнули. Алиса сразу догадалась, кто сейчас войдет.

   - Складай свої свідчення! - наказав Король.

   -- Давай сюда свои показания, -- сказал Король.

   - Не буду! - відказала кухарка.

   -- И не подумаю, -- отвечала кухарка.

   Король збентежено глянув на Білого Кролика.

    - Цього свідка, ваша величносте, треба піддати перехресному допитові, - півголосом озвався Кролик.

   Король озадаченно посмотрел на Белого Кролика. -- Придется Вашему Величеству подвергнуть ее перекрестному допросу, -- прошептал Кролик.

   - Перехресному, то й перехресному, - зітхнув Король. Він схрестив руки на грудях і так сильно зсунув брови, аж очі йому зійшлися на переніссі, а тоді, втупившись у кухарку, спитав густим басом:

    - З чого печуть пиріжки?

   -- Что ж, перекрестному, так перекрестному, -- вздохнул Король, скрестил на груди руки и, грозно нахмурив брови, так скосил глаза, что Алиса испугалась. Наконец, Король глухо спросил:

   - Переважно з перцю, - відповіла кухарка.

   -- Крендели из чего делают?

   - З меля-а-си, - озвався позад неї сонний голосок.

   -- Из перца в основном,--отвечала кухарка.

   - Взяти Сонька за барки! - заверещала Королева. - Зітнути йому голову! Витурити із зали! Придушити! Защипати! Повискубувати йому вуса!

   -- Из киселя,-- проговорил у нее за спиной сонный голос. -- Хватайте эту Соню! -- завопила Королева. -- Рубите ей голову! Гоните ее в шею! Подавите ее! Ущипните ее! Отрежьте ей усы!

   Кілька хвилин у залі панував несусвітній розгардіяш - виганяли Сонька-Гризуна. А коли всі знову втихомирились, виявилося, що кухарка зникла.

   Все кинулись ловить Соню. Поднялся переполох, а, когда, наконец, все снова уселись на свои места, кухарка исчезла.

   - Плакати не будемо! - з величезною полегкістю мовив Король. - Викличте наступного свідка!

    І, повернувшись до Королеви, пошепки додав:

    - Знаєш, золотко, наступний перехресний допит слід провести тобі. Мені вже в голові гуде!

   -- Вот и хорошо,--сказал Король с облегчением.--Вызвать следующую свидетельницу! И, повернувшись к Королеве, он вполголоса произнес: -- Теперь, душечка, ты сама подвергай ее перекрестному допросу. А то у меня голова разболелась.

   Кролик тим часом водив пальцем по списку, й Аліса не спускала з нього очей. "Цікаво, хто буде наступним свідком, - подумала вона. - Поки що доказів у них - жодних." Який же був її подив, коли Білий Кролик крикнув своїм тонким верескучим голосом:

    - АЛІСА!

   Белый Кролик зашуршал списком. -- Интересно, кого они сейчас вызовут, -- подумала Алиса. -- Пока что улик у них нет никаких... Представьте себе ее удивление, когда Белый Кролик пронзительно закричал своим тоненьким голоском: -- Алиса!