爱丽丝漫游奇境记
第 2 篇
Розділ другий
眼泪的池塘
Озеро сліз
“奇怪啊奇怪，”爱丽丝喊道，她那么惊奇，霎时，竟说不成话了，“现在 我一定变成最大的望远镜里的人了。再见了，我的双脚！”她俯视自己的脚，远 得快看不见了。“哦，我的可怜的小脚哟！谁再给你们穿鞋和系鞋带呢，亲爱的， 我可不能了，我离你们太远了，没法再照顾你们了，以后你们只好自己照顾自己 吧！……但是我必须对它们好一些，”爱丽丝又想道，“否则它们会不愿走到我 想去的地方的，对啦，每次圣诞节我一定要送它们一双新的长统靴。”
- Все дивасніше й дивасніше! - вигукнула Аліса (з великого зачудування вона раптом забула як правильно говорити). - Тепер я розтягуюсь наче найбільша в світі підзорна труба! До побачення, ноги! (Бо ніг своїх вона вже майже не бачила - так хутко вони віддалялися).
- О бідні мої ноженята, хто ж вас тепер взуватиме, у панчішки вбиратиме? Напевно не я!.. Тепер ми надто далеко одне від одного, щоб я могла дбати про вас: мусите давати собі раду самі...
"А все ж я повинна їм догоджати, - додала подумки Аліса. - Бо ще ходитимуть не туди куди я хочу!.. О, вже знаю: я на кожне Різдво даруватиму їм нові чобітки".
她继续盘算该怎么送礼：“我得把礼物打成包裹寄给它们，”她想，“呀， 多滑稽，给自己的脚寄礼物鼠这地址写起来可太离奇了：
І вона почала міркувати, як це найкраще зробити.
- Чобітки доведеться слати з посланцем, метикувала вона. - От комедія - слати дарунки своїм власним ногам! І ще з якою чудернацькою адресою:
壁炉边搁脚拦杆上
爱丽丝的右脚收
爱丽丝寄
Ш-ній ПРАВІЙ НОЗІ АЛІСИНІЙ
КИЛИМОК-ПІД-КАМІНОМ
ВІД АЛІСИ, 3 ЛЮБОВ'Ю
“哦，亲爱的，我说的什么废话呀！
- О людоньки, що за дурниці я верзу!
”就在这一剎那，她的头撞到了大厅的 屋顶上。她现在至少有九英尺高了，她急忙拿起小金钥匙向小花园的门跑去。
Тут вона стукнулася головою об стелю: ще б пак, її зріст сягав тепер за дев'ять футів! Вона мерщій схопила золотого ключика й гайнула до садових дверцят.
可怜的爱丽丝！现在最多只能侧身躺在地下，用一只眼睛往花园里望，更没 有可能进去了，于是她又哭了。
Бідолашна Аліса! Єдине, що вона могла зробити, лежачи на підлозі, - це зазирнути в садок одним оком. Надії дістатися туди лишалося ще менше, ніж досі. Вона сіла і знову зайшлася плачем.
“你不害澡吗？”爱丽丝对自己说，“像你这么大的姑娘（说得很对），还 要哭。马上停止，我命令你！”但她还不停地哭，足足掉了一桶眼泪。她还继续 哭，直到身边成了个大池塘，有四英尺深，半个大厅都变成池塘了。
- Як тобі не сором! - сказала собі Аліса. - Щоб отака велика дівчинка (чим не до речі сказано?) отак розпустила рюмси! Зараз же перестань, чуєш?
Але вона все плакала й плакала, розливаючись потоками сліз, аж поки наплакала ціле озерце, завглибшки з чотири дюйми і завширшки на півкоридора.
过了一会儿，她听到远处轻微的脚步声，她急忙擦干眼泪，看看谁来了。原 来那只小白兔又回来了，打扮得漂漂亮亮的，一只手里本著一双白羊羔皮手套， 另一只手里拿着一把大扇子，正急急忙忙地小跑着过来。小白兔一边走．一边喃 喃自语地说：“哦，公爵夫人，公爵夫人！唉！假如我害她久等了，她可別生气 呵！”爱丽丝很希望来个人帮助自己，因此见到小白兔很失望。但是在小白兔走 近时，她还是怯生生地小声说：“劳驾，先生……”这可把兔子吓了一跳，扔掉 了白羔皮手套和扇子，拼命地跑进暗处去了。
Тут до її слуху долинуло дрібне лопотіння ніг. Аліса похапцем утерла очі, аби глянути, хто це. То повертався Білий Кролик: вишукано вбраний, з парою білих лайкових рукавичок в одній руці і віялом - у другій. Він дуже поспішав і бурмотів сам до себе:
- Ой, Герцогиня! Ой-ой Герцогиня! Вона ж оскаженіє, коли я змушу її чекати!
З розпачу Аліса ладна була просити помочі в кого завгодно, тож коли Кролик порівнявся з нею, вона знічено озвалася:
- Перепрошую, пане...
Кролик аж звився на місці - кинув віяло й рукавички, і очамріло дременув у темряву.
爱丽丝拾起了扇子和手套。这时屋里很热，她就一边搧著扇子，一边自言自 语地说：“亲爱的，亲爱的，今天可净是怪事，昨天还是那么正常，是不是夜里 发生的变化？让我想想：我早晨起来时是不是还是我自己，我想起来了，早晨就 觉得有点不对头。但是，要是我不是自己的话，那么我能是谁呢，唉！这可真是 个谜啊！”于是她就挨个儿地去想和她相同年龄的女孩子，她是变成了她们中的 哪一个了？
Аліса підняла одне й друге, і стала обмахуватися віялом: задуха в коридорі стояла страшенна.
- Який божевільний день! - сказала вона. - Ще вчора все йшло нормально... Цікаво, може, це я за ніч так перемінилася? Ану пригадаймо: коли я прокинулась - чи була я такою, як завжди? Щось мені пригадується, ніби я почувалася інакше. А якщо я не та, що була, то, скажіть-но, хто я тепер?.. Оце так головоломка...
І вона почала перебирати в пам'яті усіх своїх ровесниць, аби з'ясувати, чи не перетворилася вона часом на одну з них.
“我敢说，我不是爱达，”爱丽丝说，“因为她是长长的卷发，而我的根本 不卷。我肯定不是玛贝尔，因为我知道各种各祥的事情，而她，哼！她什么也不 知道。而且，她是她，我是我，哎哟！亲爱的，把我迷惑住了，真叫人伤脑筋。 我试试看，还记得不自己得过去知道的事情。让我想一想四乘五是十二，四乘六 是十三，四乘七……唉，这样背下去永远到不了二十；况且乘法表也没大意思。 让我试试地理知识看：伦敦是巴黎的首都，而巴黎是罗马的首都，罗马是……不， 不，全错了。我一定，一定已经变成了玛贝尔了。让我再试试背《小鳄鱼怎样……》。” 于是她把手交叉地放在膝盖上，就像背课文那样，一本正经地背起来了。她的声 音嘶哑、古怪，吐字也和平时不一样：
- Безперечно, я - не Ада, - розмірковувала вона. - В Ади волосся спадає кучерями, а в мене - не в'ється зовсім. І, безперечно, я не Мейбл: я ж бо знаю стільки всякої всячини, а вона - ой, вона така невігласка! Крім того, вона - то вона, а я - це я, а... О людоньки, як важко в усьому цьому розібратися!.. Ану перевірмо, чи знаю я те, що знала? Отже: чотири по п'ять дванадцять, чотири по шість - тринадцять, чотири по сім - е, так я ніколи не дійду до двадцяти! Втім, таблиця множення - ще не аґрумент... Перевірмо географію: Лондон - столиця Парижу, а Париж - Риму, а Рим... Ні, все неправильно! Мабуть, я таки не я, а Мейбл! Ану, прочитаю вірша "Хороша перепілонька..."
І схрестивши руки на колінах, так ніби вона проказувала вголос уроки, Аліса стала читати з пам'яті. Але й голос її звучав хрипко та дивно, і слова були не ті:
小鳄鱼怎样保养
它闪亮的尾巴，
把尼罗河水灌进
每一片金色的鳞甲。
Хороший крокодилонько
Качається в піску,
Пірнає в чисту хвиленьку,
Споліскує луску.
它笑得多么快乐，
伸开爪子的姿势多么文雅，
它在欢迎那些小鱼
游进它温柔微笑着的嘴巴。
Як він покаже зубоньки,
Привітно сміючись,
То рибоньки-голубоньки
Самі у рот плись-плись!
“我相信背错了。”可怜的爱丽丝一边说着，一边又掉下了眼泪：“我一定 真的成了玛贝尔了，我得住在破房子里，什么玩具也没有，还得学那么多的功课。 不行！我拿定主意了，如果我是玛贝尔，我就呆在这井下，他们把头伸到井口说： ‘上来吧！亲爱的！”我只往上问他们：‘你们先得告诉我，我是谁，如果变成 我喜欢的人，我就上来，如果不是，我就一直呆在这里，除非我再变成什么人’…… 可是，亲爱的！”爱丽丝突然哭起来：“我真想让他们来叫我上去呀！实在不愿 意孤零零地呆在这儿了。”
- Це явно не ті слова, - зітхнула бідолашна Аліса зі слізьми на очах. - Я таки й справді Мейбл, і доведеться мені жити в убогому будиночку, де й гратися немає чим, зате ого скільки уроків треба вчити! Ні, цього не буде: якщо я Мейбл, то залишуся тут, унизу! Нехай скільки завгодно заглядають сюди і благають: "Вернися до нас, золотко!"
Я тільки зведу очі й запитаю: "Спершу скажіть, хто я є, і, коли мені ця особа підходить - я вийду нагору, а коли ні - не вийду. Сидітиму тут, аж доки стану кимось іншим".
Тут знову з її очей бризнули сльози.
- Чому ніхто сюди навіть не загляне!.. Я так втомилася бути сама!
她说话时，无意中看了一下自己的手，见到一只手上戴了小白兔的白羊羔皮 手套，她奇怪极了，“这怎么搞的？”她想，“我一定又变小了，”她起来步到 桌子边，量一量自己，正像她猜测的那样，她现在大约只有二英寸高了，而且还 在迅速地缩下去，她很快发现是拿着的那把扇子在作怪，于是她赶紧扔掉扇子， 总算快，要不就缩得没有了。
З цими словами вона опустила очі і з подивом помітила, що, розмовляючи сама з собою, натягла на руку одну з Кроликових білих рукавичок.
- І як це мені вдалося? - майнуло у неї в голові. - Напевно, я знову меншаю?
Вона звелася й пішла до столика, аби примірятись: так і є - вона зменшилася десь до двох футів і швидко меншала далі. Причиною, як незабаром з'ясувалося, було віяло в її руці, тож Аліса прожогом його відкинула: ще мить - і вона зникла б зовсім!
“好险呀！”爱丽丝说。她真的吓坏了，但总算自己还存在，因此很高兴， “现在，该去花园了！”她飞快地跪到小门那儿，但是，哎哟，小门又锁上了， 小金钥匙像从前一样仍在玻璃桌子上。“现在更糟糕了，”可怜的小爱丽丝想， “因为我还没有这样小过，从来没有重我该说这太糟了！太糟了！”
- Ху-у! Ледь урятувалася! - сказала вона, вельми налякана цими змінами, але й невимовне рада, що живе ще на світі.
- А тепер - до саду! - І вона чимдуж помчала до дверцят. Та ба! Дверцята знову виявилися замкнені, а ключик, як і перше, лежав на скляному столику.
"Кепські справи, кепські, далі нікуди, - подумала нещасна дитина. - Ніколи-ніколи я ще не була такою манюсінькою! І треба ж отаке лихо на мою голову!"
她说话时，突然滑倒了，“扑通”一声，咸咸的水已经淹到她的下巴了。她 第一个念头是掉进海里了。她对自己说：“那么我可以坐火车回去了，”──爱 丽丝到海边去过，看到海滨有许多更衣车，孩子们在沙滩上用木铲挖洞玩。还有 一排出租的住房，住房后面是个火车站──然而不久，她就明白了，自己是在一 个眼泪的池塘里，这是她九英尺高的时候流出来的眼泪。
На останньому слові вона посковзнулася і - шубовсть! - по шию опинилася в солоній воді. Спочатку вона подумала, що якимось дивом упала в море.
- А коли так, - сказала вона собі, - то додому я повернуся залізницею.
(Аліса тільки раз у житті побувала біля моря і дійшла загального висновку, що там усюди є купальні кабінки*, дітлахи, що длубаються в піску дерев'яними лопатками, вишикувані в рядок готелі, а за ними - залізнична станція.) Проте вона хутко здогадалася, що плаває в озері сліз, яке сама наплакала ще бувши велеткою.
“但愿我刚才没哭得这么厉害！”爱丽丝说话时来回游著，想找条路游出去， 现在我受报应了，我的眼沼快要把自己淹死啦！这又是桩怪事，说真的，今天尽 是怪事！”
- І чого було аж так ридати? - бідкалася Аліса, плаваючи туди-сюди в пошуках берега. - За те мені й кара!.. Ще потону у власних сльозах! Ото була б дивина! Щоправда, сьогодні - все дивина.
就在这时，她听到不远的地方有划水声，就向前游去，想看看是什么，起初， 她以为这一定是只海象或者河马。然而，她一想起自己是多么小的时候，就立即 明白了，这不过是只老鼠，是像自己一样滑进水里来的。
Тут Аліса почула, як поблизу неї хтось хлюпочеться, і попливла на хлюпіт, аби з'ясувати, хто це. Спершу вона подумала, ніби то морж чи гіпопотам, але, згадавши, яка вона тепер маленька, зрозуміла, що то - звичайна миша, яка теж звалилась у воду.
“它来有什么用处呢？”爱丽丝想，“同一只老鼠讲话吗？这井底下的事情 都是那么奇怪，也许它会说话的，不管怎样，试试也没害处，”于是，爱丽丝就 说，“喂，老鼠！你知道从池塘里出去的路吗？我已经游得很累了。喂，老鼠！” 爱丽丝认为这是同老鼠谈话的方式，以前，她没有做过这种事，可她记得哥哥的 《拉丁文语法》中有：“一只老鼠……一只老鼠……喂，老鼠！”现在这老鼠狐 疑地看着她，好像还把一只小眼睛向她眨了眨，但没说话。
- Чи є зараз якийсь сенс, - подумала Аліса, - заходити в балачку з цією мишею? Тут усе таке незвичайне, що балакати вона напевно вміє... Та, зрештою, треба спробувати.
І вона звернулася до неї:
- О, Мишо, чи не знаєте ви, де тут берег? Я вже дуже стомилася плавати, о, Мишо!
Аліса вирішила, що до мишей слід звертатися саме так. Правда, досі подібної нагоди їй не випадало, але колись у братовому підручнику з граматики вона бачила табличку відмінювання:
Наз. миша Род. миші Дав. миші Знах. мишу Оруд. мишею Місц. на миші Клич. мишо!
Миша пильно глянула на Алісу й немовби підморгнула їй крихітним очком, але не озвалася й словом.
“也许它不懂英语，”爱丽丝想，“她是同征服者威廉（威廉（1027或1028 -1087）原为诺曼第（现法国的诺曼第半岛）公爵，后来征服并统一了英国）一起 来的，”（尽管爱丽丝有些历史知识，可搞不清这些事情已经多久了。）于是， 她又用法语说：“我的猫在哪里，”这是她的法文课本的第一句话。老鼠一听这 话，突然跳出水面，吓得浑身发抖，爱丽丝怕伤害了这个可怜的小动物的感情， 赶快说：“请原谅我！我忘了你不喜欢猫。”
"Може, вона не тямить по-нашому? - подумала Аліса. - Може, це французька миша, що припливла з Вільгельмом Завойовником?" (Треба сказати, що попри всю свою обізнаність з історії, Аліса трохи плуталася в давності подій.)
- Ou est ma chatte? - заговорила вона знову, згадавши найперше речення зі свого підручника французької мови.
Миша мало не вискочила з води і, здавалося, вся затремтіла з жаху.
- Перепрошую! - зойкнула Аліса, відчувши, що скривдила бідолашне звірятко. - Я зовсім забула, що ви недолюблюєте котів.
“不喜欢猫！”老鼠激动而尖声地喊着，“假如你是我的话，你喜欢猫吗？”
- Недолюблюю котів?! - вереснула Миша. - А ти б їх долюблювала на моєму місці?!
“也许不，”爱丽丝抚慰着说，“別生我的气了。可是我还是希望你能够看 到我的猫──，黛娜，只要你看到她，就会喜欢猫了，她是一个多么可爱而又安 静的小东西呀。”爱丽丝一面懒散地游著，一面自言自语地继续说，“她坐在火 炉边打起呼噜来真好玩，还不时舔舔爪子，洗洗脸，摸起来绵软得可爱。还有， 她抓起老鼠来真是个好样的……，哦，请原谅我。”这次真把老鼠气坏了。爱丽 丝又喊道：“如果你不高兴的话，咱们就不说她了。”
- Мабуть, що ні, - примирливо відказала Аліса. - Тільки не гнівайтесь... А все ж таки жаль, що я не можу показати вам нашу Діну. Ви б лише глянули - і одразу б закохалися в котів. Діна така мила і спокійна, - гомоніла Аліса чи то до Миші, чи то до себе, ліниво плаваючи в солоній воді, - сидить собі біля каміна і так солодко муркоче, лиже лапки і вмивається... А що вже пухнаста - так і кортить її погладити! А бачили б ви, як вона хвацько ловить мишей... Ой, вибачте, вибачте!.. - знову зойкнула Аліса, бо цього разу Миша вся наїжачилась, і Аліса збагнула, що образила її до глибини душі.
- Ми більше не говоритимем про це, якщо вам не до вподоби.
“还说‘咱们’呢！”老鼠喊着，连尾巴梢都发抖了，“好像我愿意说似的！ 我们家族都仇恨猫，这种可恶的、下贱的、粗鄙的东西！再別让我听到这个名字 了！”
- Ми?! Ми не говоритимем!.. - заверещала Миша, тремтячи усім тілом аж до кінчика хвоста. - Начебто я говорила про таке!.. Наш рід споконвіку ненавидить котів - огидні, ниці, вульгарні створіння! Чути про них не хочу!
“我不说了，真的！”爱丽丝说着，急忙改变了话题，“你……喜欢……喜 欢……狗吗？”老鼠没回答，于是，爱丽丝热心地说了下去，“告诉你，我家不 远有一只小狗，─只眼晴明亮的小猎狗，你知道，它长着那么长的棕色卷毛。它 还会接住你扔的东西，又会坐起来讨吃的，还会玩各式各样的把戏，它是一个农 民的，你可知道，那个农民说它真顶用，要值一百英镑哪！说它还能杀掉所有的 老鼠……哦，亲爱的！”爱丽丝伤心地说，“我怕又惹你生气了。”老鼠已经拼 命游远了，它游开时，还弄得池塘的水一阵波动。
- Я більше не буду! - промовила Аліса і поквапилася змінити тему. - А чи любите ви со... собак?
Миша мовчала, й Аліса палко повела далі:
- Знали б ви, який милий песик живе з нами в сусідстві! Тер'єрчик - очка блискучі, шерсточка довга-предовга, руда й кучерява! Він уміє всілякі штучки: приносить, що кинуть, служить на задніх лапках - всього й не пригадаєш! А господар його, фермер, каже, що цьому песикові ціни нема, бо він, каже, вигублює до ноги всіх довколишніх щурів... 0-о-ой! - розпачливо зойкнула Аліса. - Я знов її образила!
І справді, Миша щодуху пливла геть, женучи озером рясні жмури.
爱丽丝跟在老鼠的后面柔声细气地招呼它：“老鼠啊，亲爱的，你还是回来 吧，你不喜欢的话，咱们再也不谈猫和狗了！”老鼠听了这话，就转过身慢慢地 向她游来，它脸色苍白（爱丽丝想一定是气成这样的），用低而颤抖的声音说： “让我们上岸去吧，然后我将把我的历史告诉你，这样你就会明白我为什么也恨 猫和狗了。”
- Мишечко! шкряботушечко! - лагідно погукала Аліса. - Верніться, прошу вас! Ми вже не будемо говорити ні про котів, ні про собак, якщо вони вам такі немилі!
Зачувши ці слова, Миша розвернулася і поволеньки попливла назад: обличчя в неї було бліде ("від гніву!" - вирішила Аліса), а голос - тихий і тремкий.
- Ось вийдемо на берег, - мовила Миша, - і я розкажу тобі свою історію. Тоді ти зрозумієш, чому я так ненавиджу котів та собак.
真是该走了，因为池塘里已经有了一大群鸟兽，有一只鸭子、─只渡渡鸟 （一种现已绝种的鸟，原产非洲毛里求斯。）、一只鹦鹉，一只小鹰和一些稀奇 古怪的动物。爱丽丝领著路，和这群鸟兽一起自岸边游去。
А виходити був саме час, бо в озерце набилося чимало птахів та звірів. Були тут і такий собі Качур, і Додо, і Папужка Лорі, й Орлятко, і ще якісь химерні істоти. І вся ця компанія на чолі з Алісою потягла на берег.